Справа № 569/10566/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судових засідань Баланович М.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
та представника третьої особи Коник Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зміну розміру аліментів, та позбавлення батьківських прав. Просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 11.11.2019 та стягувати з ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Просить також суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
Свої позовні вимоги мотивує тим, що від шлюбу з відповідачему сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач з малолітнім сином зареєстровані в АДРЕСА_1 . Відповідач у добровільному порядку не надавав матеріальної допомоги на утримання сина. Згідно судового наказу виданого Рокитнівським районним судом Рівненської області від 11.11.2019 з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Відповідач аліменти не сплачує, допустив значну заборгованість, яка становить 40330,12 грн. Син перебуває на утриманні позивача. Відповідач отримує постійний дохід, здоровий, інших утриманців не має. Змінився відповідно матеріальний стан позивача, і розмір аліментів є недостатнім для належного утримання дитини. Щодо позбавлення батьківських прав відповідача позивач зазначила, що батько дитини не бере участі у вихованні сина, жодного разу не проводив дитину до закладу, не відвідував батьківські збори, не цікавиться життям дитини. ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, з дитиною не спілкується і не підтримує відносини.
Ухвалою суду від 27.06.2023 року відкрито загальне позовне провадження по справі, та призначено справу до розгляду з викликом сторін.
Ухвалою суду від 18.09.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та її предствник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, у судовому засіданні просила ухвалити рішення в інетерсах дитини. Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради підтримала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав, пояснень чи заперечень на позов не подав, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.
Суд заслухавши сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 31.01.2017, Рокитнівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Шлюб між сторонами розірвано 03.06.2020 на підставі рішення суду по справі №571/1863/19. (а.с.11)
Відповідно до судового наказу виданого Рокитнівським районним судом Рівненської області від 11.11.2019 у справі №571/1864/19, з відповідача підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22.08.2023 №14249, надано державним виконавцем Рокитнівського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сільчук Н.Г., борг по аліментам ОСОБА_4 , становить 48342,64 грн., станом на 18.08.2023.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Так, ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України). Стаття 192СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.181,192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Як з'ясовано, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання їхньої неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено судом в твердій грошовій сумі, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Разом з тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що для дітей віком до 6 років з 1 січня року прожитковий мінімум становить 2272 грн.
Для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня року прожитковий мінімум становить 2833 грн.
Вирішуючи питання про зміну способу стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує позицію позивача щодо способу стягнення аліментів.
Суд погоджується із мотивами зазначеними у позовній заяві, враховуючи пріоритетність прав дитини.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні питання щодо розміру частки на утримання дитини, суд в першу чергу враховує найкращі інтереси дитини, чи буде відповідати їх розмір рівню життя,необхідного для нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а також спроможність батьків сплачувати аліменти.
Позивачем жодними належними доказами не обґрунтовано суму аліментів, а саме у розмірі 1/3 частки від доходу (заробітку) відповідача та чи спроможний відповідач сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.
З врахуванням вищенаведених правових норм та заявлених позивачем вимог, наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в даній частині частково, зокрема шляхом зміни способу стягнення аліментів та стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що буде достатнім для забезпечення дитині належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку, а також відповідатиме чинному законодавству, не порушуючи також і інтересів і становища, як відповідача так і позивача.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.
Судом досліджено висновок органу опіки та піклування, згідно висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради №08-2299 від 30.10.2023 р. доцільно позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що відповідач, як батько дитини участі у житті сина не приймає, нехтує батьківськими обов'язками.
Відповідно до ч.11 ст.18 Конвенції ООН батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини. Ст.9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 року таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результату доля дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав, не дасть дитині полегшення. Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов'язки батька і дитини.
Також у висновку органу опіки та піклування вбачається, що дитина проживає з матір'ю, батько у садочок до дитини і до ліцею не приходив, життям дитини не цікавиться.
Оцінюючи дослiдженi по справi докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.164 Сімейного кодексу України, повинен бути позбавленим батьківських прав щодо малолітнього сина Позбавлення батьківських прав відносно його сина призведе до позитивного результату у його долі, забезпечить захист його прав та інтересів.
Також слід звернути увагу відповідача, що відповідно ст.169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.
За змістом ч.4 ст.169 СК України поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що батьки істотно змінили в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя батьків, їхнє ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів батьків змінити свою поведінку, необхідно, щоб їх спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров'ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах. Суд зобов'язаний з'ясувати думку дитини з приводу можливості поновлення батьківських прав і повернення її батькам. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).
Отже, за наявності підстав у майбутньому, відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - судовий збір в сумі 1073,60 грн. за вимогою про позбавлення батьківських прав.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору за вимогою про зміну розміру аліментів на підставі норм статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України,суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав задовольнити частково.
Змінити спосіб присудження аліментів, визначений судовим наказом Рокитнівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2019 року у справі №571/1865/19, стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 однієї четвертої частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Рівне, вул.Поштова 2.
Повний текст судового рішення складено 23.11.2023 року.
Суддя І.О.Гордійчук