Справа № 369/6868/22
Провадження № 2-а/369/53/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2023 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Цукаревій К.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 11 липня 2022 року начальник відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області склав протокол про адміністративне порушення ПР МКМ 011143 про порушення позивачем правил перебування іноземців на території України, яке полягає у проживанні позивача без документів на право проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем скоєння правопорушення в протоколі зазначена адреса: АДРЕСА_2 , хоча фактично протокол був складений за адресою місця проживання позивача.
Позивач наголошує, що зі змістом протоколу його посадова особа не ознайомила, натомість запропонувала поставити підпис у відповідній графі. Також позивачу не були роз'яснені його права, зокрема, право на перекладача, оскільки державною мовою позивач не володіє. Пояснення позивача про те, що він працює на території України, має сім'ю та дитину посадова особа не взяла до уваги, натомість повідомила позивачу про анулювання його посвідки на постійне проживання з невідомих позивачу причин. Крім того, на переконання позивача постанова не містить інформації про те, які положення чинного законодавства України ним порушені.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ 011120 від 12 липня 2022 року про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 22 грудня 2021 року відкрив провадження у справі без виклику сторін.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (статті 20 КАС України).
Суд встановив, що згідно з протоколом від 11 липня 2022 року серії ПМ МКМ № 011143 посадовою особою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області зафіксоване адміністративне правопорушення, а саме: проживання громадянина Азербайджанської республіки ОСОБА_1 без документів на право проживання в Україні всупереч правилам перебування іноземців в Україні.
Постановою про адміністративне правопорушення від 12 липня 2022 року серії ПМ МКМ № 011143 на громадянина Азербайджанської республіки ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн. Копія постанови отримана ОСОБА_3 12 липня 2022 року.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вважає, що неправомірними на його думку діями суб'єкта владних повноважень на нього протиправно було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Отже, суду для вирішення спірних правовідносин слід надати оцінку діям суб'єкта владних повноважень під час виконання ним владної функції з контролю у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
У силу пункту 18 частини першої статті 1 зазначеного Закону документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні є посвідка на тимчасове проживання.
Пунктом 15 статті 4 вказаного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251.
За змістом пункту 10 Порядку в редакції, чинній на час отримання позивачем дозвільних відповідних документів, посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.
Відповідно до частини першої статті 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з положеннями статті 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 197-201, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 245 КУпАП України визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана виконати ряд дій, обов'язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по суті і винесенню законного рішення.
Однією з підстав позовних вимог ОСОБА_2 зазначає те, що йому не було роз'яснене право на перекладача, державною мовою він не володіє, а тому був позбавлений можливості ознайомитися зі змістом складеного відносно нього протоколу під час виявлення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 2.6. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 825 від 28 серпня 2013 року, у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою жестової мови (для спілкування з особами з вадами слуху).
Відповідно до статті 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 11 липня 2022 року, на підставі якого була прийнята оспорювана постанова, дає підстави для висновку про те, що переклад протоколу зроблено усно за участі перекладача Каримшакова Нурлана, особу якого встановлено на підставі довідки про звернення за захистом № 012241, що підтверджується підписом вказаної особи у відповідній графі протоколу.
Шляхом аналізу протоколу від 11 липня 2022 року суд встановив, що ОСОБА_4 були роз'яснені зміст статті 63 Конституції України та права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що ОСОБА_2 проставив власноручно підпис у відповідній графі протоколу.
Такі відомості спростовують посилання позивача на порушення його права на отримання послуг перекладача та роз'яснення останнім йому змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, зазначений протокол підписаний ОСОБА_3 та не містить зауважень щодо його змісту, відмови від його підписання та мотивів відмови від його підписання, що свідчить про згоду позивача з внесеними у протокол даними.
Позивач у передбаченому законом порядку вказані свідчення не спростовує, а отже позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Ще одною підставою позовних вимог ОСОБА_2 зазначає відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення інформації щодо правових норм, які порушені позивачем.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що позивач порушив правила перебування іноземців в Україні, оскільки проживав без документів на право проживання в Україні.
Водночас, у постанові про адміністративне правопорушення від 12 липня 2022 року, якою на винну особу накладено адміністративне стягнення, зазначено, що особою порушено статтю 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Постанова про накладення адміністративного стягнення відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 284 КУпАП є одним з видів постанов, які приймаються відповідним органом державної влади за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення та цим документом вирішується питання про права, свободи особи, зокрема шляхом зобов'язання особи сплатити штраф у разі обґрунтованості порушення нею закону.
В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення, це документ, призначення якого полягає у фіксуванні факту вчинення особою адміністративного правопорушення, обставин вчиненого правопорушення, інших передбачених законом обставин та даних, необхідних для подальшого повного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідною посадовою особою.
Суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення посадова особа ДМС у м. Києві та Київській області не зазначила, яку саме норму закону порушив позивач, обмежившись загальним визначенням «порушив правила перебування іноземців в Україні».
В той же час у постанові, прийнятій за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, розгляд якої відбувся за відсутності позивача, орган державної влади зазначив, що незаконність дій позивача полягала у порушенні вимог статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою визначений вичерпний перелік законних підстав для перебування на території України іноземців чи осіб без громадянства.
Вищевказані обставини свідчать про те, що незазначення службовою особою органу державної влади норми закону, яку порушив позивач, у протоколі про адміністративне правопорушення може слугувати підставою для оскарження дій органу державної влади під час виконання повноважень з контролю перебування іноземців на території України.
Водночас неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення в цій частині не є підставою для скасування належним чином оформленої постанови про адміністративне правопорушення, в якій відповідна норма права чітко зазначена, а отже вимогу закону в цій частині органом державної влади дотримано.
З цих же підстав суд не приймає до уваги доводи позовної заяви про незазначення в протоколі місця скоєння правопорушення. Крім того, суд наголошує на тому, що і в протоколі про адміністративне правопорушення, і в постанові, прийнятій за результатами розгляду вказаного протоколу, місцем скоєння правопорушення зазначено адресу: АДРЕСА_2 . Позивач заперечує вказаний факт, зазначаючи що правопорушення було скоєне не з місцем проживання чи перебування, водночас матеріали справи не містять доказів на спростування зазначеного факту, а суд не уповноважений виключно на підставі припущень відповідача вважати доведеним такий факт.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині суд також визнає необґрунтованими.
Крім того, суд зауважує, що на час прийняття оскаржуваної постанови до протоколу про адміністративне правопорушення були додані копія паспорта, пояснення особи, витяг з бази даних «Аркан», копія свідоцтва про народження дитини, копія свідоцтва про народження дитини, копія рішення про скасування дозволу на імміграцію, витяг з бази даних «Недійсні документи».
Позивач, вказуючи на незаконність оспорюваної постанови, обмежився поясненнями про те, що посвідка на право постійного проживання на території України була скасована з невідомих йому підстав, та зауважив, що адвокат Цьома Р. А., діючи від його імені, звернувся з запитом до органів ДМС про надання інформації стосовно підстав скасування посвідки на право постійного проживання на території України, відповідь на який позивач бажав надати до суду.
Суд наголошує на тому, що ні разом з позовною заявою, ані в процесі розгляду цієї справи позивач не надав суду доказів звернення представника позивача до органів ДМС з вищевказаним запитом або відповіді на такий запит, а також інших доказів на спростування порушення ним правил перебування іноземців на території України.
Позовна заява не містить доводів на спростування факту вчинення правопорушення, натомість зводиться до вимоги про скасування оспорюваної постанови з формальних підстав, оскільки позивачем не доведено обставини щодо оформлення протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, які суттєво вплинули на кваліфікацію вчиненого ним правопорушення. Суд наголошує на тому, що правовий інструментарій не може використовуватися для уникнення відповідальності за вчинення правопорушення.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. О. Фінагеєва