Справа № 452/1690/22
Провадження № 1-кп/452/112/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
їх представників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
учасника судового провадження ОСОБА_9 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Самбірського міськрайонного суду Львівської області з Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері західного регіону 1 липня 2022 року надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року, та додані до нього документи: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка захисника ОСОБА_4 від 30.06.2022 року про отримання копії обвинувального акту
(а.с.1-14).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2022 року визначено суддю Самбірського міськрайонного суду Львівської області
ОСОБА_11 (а.с.15).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 липня 2023 року визначено суддю Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_12 у зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_11 (а.с.119).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2023 року у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді ОСОБА_12 визначено суддю Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 (а.с. 136).
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 від 31 жовтня 2023 року прийнято до свого провадження обвинувальний акт у провадженні про обвинуваченняОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України; призначено підготовче судове засідання на 21 листопада 2023 року (а.с. 137).
В підготовче судове засідання прибули учасники судового провадження.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року, у зв'язку зі смертю обвинуваченого. У випадку якщо, суд не знайде достатніх підстав для закриття провадження просив призначити його до розгляду.
Потерпілі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представники адвокати: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора.
Захисник адвокат ОСОБА_4 проти закриття провадження заперечував, з посимланням на те, що дружина загиблого обвинуваченого ОСОБА_9 ще на досудовому розслідуванні заперечувала проти закриття кримінального провадження, наполягала на повному та об'єктивному досудовому розслідуванні.
ОСОБА_9 в підготовчому засіданні підтримала позицію захисника. Заявлений до неї цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 не визнала.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матерали кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Як зазначила об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року (справа № 761/33482/16-к), закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється це провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.
Тобто, положення кримінального процесуального закону передбачають лише один випадок продовження кримінального провадження у випадку смерті особи, щодо якої здійснювалось провадження, - якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Статтею 7 КПК України передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права; законність, рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У правовій науці та правозастосовній практиці під реабілітацією особи розуміється її виправдання або закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав.
Системний аналіз вищенаведених положень свідчить, що кримінальний процесуальний закон (в редакції чинній на час прийняття відповідного рішення) не містив прямої вказівки на те, хто може вимагати продовження провадження з метою реабілітації померлої особи.
Разом з тим, статтею 525 КПК України визначено, що близьким родичам обвинуваченого, який помер, надається право подавати заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, якщо це необхідно для його реабілітації.
Видається, що звертатися із заявою про продовження провадження з метою реабілітації померлого також мають право його близькі родичі (Постанова ВС від 20 листопада 2019 року у справі № 204/6034/16-к).
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_9 01 червня 2022 року (до направлення обвинувального акту до суду) надала слідчому заяву, в якій висловила свою незгоду щодо закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року, у зв'язку зі смертю обвинуваченого, оскільки вважала висновки про його винність незаконними, просила провести повне та об'єктивне досудове розслідування (а.с.24).
Таким чином, суд вважає що ОСОБА_9 під час досудового розслідування скористалася своїм правом про продовження провадження з метою реабілітації, внаслідок чого обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 було скеровано до суду.
За таких обставин суд вважає, що підстави закриття провадження відсутні, оскільки доводи заяви та ОСОБА_9 та позиція захисника в підготовчому засіданні вказують на необхідність судового розгляду з метою реабілітації померлого. Тому клопотання прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Отже, встановлення у діянні складу кримінального правопорушення має здійснюватися з огляду на момент його вчинення, навіть у випадках, коли особа, яка його скоїла, внаслідок злочину загинула.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) законодавець пов'язував вирішення питання про закриття кримінального провадження або його продовження з метою реабілітації померлого з набуттям цією особою процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого.
Передбачена статтями 276, 278 КПК процедура повідомлення про підозру включає два основних етапи: складання письмового повідомлення про підозру, яке, серед інших підстав, здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та вручення письмового повідомлення про підозру.
Відступ від встановленої законом процесуальної форми повідомлення про підозру, а саме вручення його близьким родичам у разі смерті особи до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного, має з одного боку об'єктивно вимушений характер, а з іншого - надає реальну процесуальну можливість близьким родичам заперечувати про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 5) ч. 1 ст. 284 КПК, і відстоювати добре ім'я померлого шляхом ініціювання реабілітаційної процедури (Постанова ВС від 06 вересня 2023 року у справі № 454/2705/19).
Таке тлумачення закону відповідає тенденціям подальшого розвитку кримінального процесуального законодавства, до якого Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» від 27 липня 2022 року було внесено низку змін, які усувають прогалини у законодавчому регулюванні визначення статусу особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю (п. 27 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 42 КПК), підстав для закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК), порядку закриття кримінального провадження за п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК (абз. 5 ч. 4, абз. 3 ч. 7, ч. 10 ст. 284 КПК).
Так, згідно ч. 2 ст. 42 КПК України (в чинній редакції) особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені частиною першою статті 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть.
Як встановлено судом, в обвинувальному акті зазначено, що 20.05.2022 року ОСОБА_10 з додержанням вимог ст. 276-278 КПК України (у спосіб передбачений КПК України для вручення повідомлень, оскільки ОСОБА_10 загинув) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України (вручено дружині ОСОБА_10 - ОСОБА_9 ) (а.с.4). Таким чином, оскільки ОСОБА_9 , як дружина мала намір реабілітувати свого померлого чоловіка, тому вона наділена правами підозрюваного (обвинуваченого) в частині, необхідній для його реабілітації.
Системно-структурний аналіз норм КПК дає можливість дійти висновку, що після того, як близькі родичі померлого висловили своє заперечення проти закриття кримінального провадження за п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, досудове розслідування має бути продовжено, та якщо під час його проведення прокурором не встановлені підстави для закриття кримінального провадження за реабілітуючими ознаками, а навпаки, підтверджено факт вчинення кримінального правопорушення саме померлим, то таке кримінальне провадження має бути завершено відповідно до вимог КПК України.
Тобто слідчий, прокурор після проведення досудового розслідування в повному обсязі, наскільки це можливо без участі підозрюваного здійснюють процесуальні дії, передбачені ст. ст. 290, 291, 293 КПК України, та мають передати до суду відповідні процесуальні документи.
Відповідно до частин першої та другої статті 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
При цьому частиною дев'ятою статті 290 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 не було повідомлено про завершення досудового розслідування та не відкрито їй матеріали кримінального провадження. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування
ОСОБА_9 лише допитано в якості свідка 30.06.2022 року.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
КПК не містить вичерпного переліку порушень при складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення. При цьому п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта, змісту та наявності додатків до обвинувального акта.
Як встановлено судом обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить анкетних відомостей щодо ОСОБА_9 , як особи, яка ініціювала питання реабілітації померлого підозрюваного, та містить невірні дані щодо потерпілого ОСОБА_6 .
В обвинувальному акті взагалі не зазначено статус ОСОБА_9 , як особи, яка наділена правом на реабілітацію померлого чоловіка.
Згідно з приписами статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
В обвинувальному акті зазначено потерпілими: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Разом з тим, при з'ясуванні в підготовчому судовому засіданні анкетних даних потерпілих, судом встановлено, що в обвинувальному акті невірно вказано по батькові потерпілого ОСОБА_13 . Замість вірного « ОСОБА_14 » зазначене невірно « ОСОБА_15 ».
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 посилався на ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_10 помер. Разом з тим, обвинувальний акт в порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а саме в ньому не відображено, що ОСОБА_10 помер і коли саме, а також чим це обставина підтверджується. Також до матеріалів провадження не додано свідоцтва про смерть обвинуваченого ОСОБА_10 . Разом з тим, факт смерті останнього не заперечується всіма учасниками провадження
Згідно п. 3) ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КПК України визначено, що одночасно з переданням обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування заходів медичного або виховного характеру.
Вказані норми є імперативними та мають вказівку категоричного характеру й обов'язкової умови виконання цієї норми, визначаючи конкретного суб'єкта, який має виключне право та обов'язок надання копії обвинувального акту.
Натомість доказів вручення копії обвинувального акту ОСОБА_9 матеріали справи не містять.
Суд вважає, що неотримання ОСОБА_9 обвинувального акта стосовно
ОСОБА_10 та невідкриття їй матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, позбавляє її права на реабілітацію останнього та побудову позиції захисту від обвинувачення, що є порушенням права на захист та не відповідає принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні.
Згідно п. 3) ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Суд вважає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Указані порушення суд вважає такими, що унеможливлюють призначення обвинувального акта до судового розгляду та зумовлюють його повернення прокурору.
Як зазначалося обвинувальний акт до Самбірського міськрайонного суду Львівської області надійшов з Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері західного регіону.
Листом від 25 квітня 2023 року прокурор Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_16 повідомив суд, що у зв'язку із проведенням реорганізаційних заходів, відповідно до наказу Генерального прокурора № 74 від 17.03.2023 року, перейменовано юридичну особу Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону (до складу якої входила Івано-Франківська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері) на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону. 25 квітня 2023 року першим заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону доручено здійснювати підтримання публічного обвинувачення у даному кримінальному провадження прокурорам Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (а.с.109-110).
За таких обставин, обвинувальний підлягає поверненню прокурору Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.
Враховуючи, що судом ухвалено про поверненя обвинувального акту, розгляд питання щодо цивільного позову ОСОБА_5 суд вважає передчасним.
Керуючись статтями 284, 314, 371, 372, 376, 395 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року, у звязку зі смертю обвинуваченого - відмовити.
Повернути прокурору Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142000001002 від 23 грудня 2021 року, для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.
Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено в нарадчій кімнаті, проголошено, надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 24 листопада 2023 року о 10:00 год.
Суддя