УХВАЛА
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа №380/17241/22
адміністративне провадження №Зі/990/178/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М. у розгляді касаційної скарги на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №380/17241/22 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №380/17241/22 повернуто скаржнику.
20 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2023 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №380/17241/22, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №380/17241/22.
21 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №380/17241/22.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року вказану заяву визнано необґрунтованою та передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М. у розгляді касаційної скарги на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №380/17241/22 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 23 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М. передано на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О.В.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
У вищезазначеній заяві, заявник посилається на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України та зазначає, що наявні обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості вищевказаної колегії суддів касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року.
Зокрема, заявник зазначає, що зі змісту ухвали від 07 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі №380/17241/22, в якій зазначено, що необхідно перевірити матеріали справи, а тому їх витребовують з суду першої інстанції, вона зрозуміла, що колегії суддів суду касаційної інстанції: судді-доповідачу Мацедонській В.Е., суддям Губській О.О., Мельник-Томенко Ж.М. дуже добре відома «схема», за якою зникають документи, які надіслані до суду та отриманні судом. Також заявник зазначає, що перевіряти не буде що, оскільки клопотання ОСОБА_1 від 27 червня 2023 року про продовження терміну на усунення недоліків апеляційної скарги відсутнє у матеріалах справи №380/17241/22, тому у задоволенні її касаційної скарги їй відмовлять.
На підставі вищевикладеного, у позивача наявні сумніви у безсторонності вищезазначеної колегії суддів суду касаційної інстанції при розгляду її касаційної скарги.
Розглядаючи вищезазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Як вбачається вищевикладеного, при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Поряд із цим, суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Наведені заявником доводи, за яких, на її думку, є сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів зводяться лише до припущень щодо результату розгляду її касаційної скарги та незгоди з процесуальним рішенням Суду, а саме витребуванням справи із суду першої інстанції в ухвалі Верховного Суду від 07 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження, проте не містять жодного прикладу вчинення колегією суддів дій, які б свідчили про їх упередженість чи ставили під сумнів їх безсторонність.
Окрім цього, слід зазначити , що згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак, наведені заявником доводи, в обґрунтування поданої заяви про відвід, не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність колегії суддів.
Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши доводи, наведені позивачем у заяві про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М., Верховний Суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об'єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності колегії суддів, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї колегії суддів як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію».
З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М. задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е., Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М. у розгляді касаційної скарги на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №380/17241/22 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур