ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 127/31902/23
Головуючий у 1-й інстанції: Гриневич В.С.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
21 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
позивача: ОСОБА_1 :
представника позивача: Дмитришиної Тетяни Іванівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -,
ВСТАНОВИВ:
у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом, який подано його представником адвокатом Дмитришиною Т.І., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора третьої роти першого батальйону УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції Клюси Дениса Олеговича серії ЕАТ №7860270 від 03.10.2023 при притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 жовтня 2023 о 10:26:25 інспектором третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції Клюсою Д.О. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до винесеної постанови 03.10.2023 о 09:30:52 (м. Вінниця, вул. Юності, 44) водій, керуючи транспортним засобом, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, та не пред'явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив, п.2.4.а ПДР, а саме керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На підставі постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Вищевказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зокрема, як зазначається позивачем, на проспекті Юності знаходяться острівки безпеки, адже відповідно до пункту 1.10 ПДР до острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід. Позивач вказав, що пішохід тільки розпочав здійснювати рух по пішохідному переходу, який знаходився на суміжній проїзній частині і він навіть не наблизився до острівця безпеки.
Позивач вважає, що законних підстав для зупинки автомобіля не було, а при розгляді відповідачем справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови не були з'ясовані та доведені обставини, які б свідчили про те, що в його діях наявні ознаки адміністративного правопорушення.
Вказує, що з оскаржуваної постанови слідує, що інспектором поліції не надано належних та допустимих доказів для підтвердження того, що водій не пред'явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у зв'язку з чим факт наявності в діях позивача порушення п.2.4 «а» Правил дорожнього руху є недоведеним.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 листопада 2023 року призначив апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 листопада 2023 року.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. При цьому зазначили, що документи на вимогу працівника поліції водієм надавалися, про що свідчить зміст постанови, яка складена на нього (водія), а не на власника транспортного засобу (іншу особу - його сина).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належних представників до суду не направив, хоча про дату, час і місце був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2023 року інспектором 1 батальйону 3 роти УПП у Вінницькій області лейтенантом поліції Клюсою Денисом Олеговичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ 7860270, з якої слідує, що: «03.10.2023 09:30:52 м. Вінниця Юності 41, водій керуючи ТЗ наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам та не пред'явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.4.а ПДР Керування Т/З особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстр. докум. на Т/З, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на Т/З, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цив. прав. відповідальності власників наземних Т/З.»
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху України, які зафіксовані на відеозаписі. Працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП України. При цьому, поліцейський з'ясував всі обставини, які підлягають з'ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Відтак, постанова серії ЕАС №7860270 від 03 жовтня 2023 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993 року № 3353 "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями ч.2 ч.1 ст.32 Закон України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу, які містять і те, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п.1.1 ПДР України закріплено, що Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
За приписами пункту 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, у п.2.1 ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п.2.4 "а" ПДР України слідує, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 2 статті 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі і про порушення дорожнього руху, за ст.126 КУпАП.
Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі Інструкція) встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого зокрема ч.1 ст.126 КУпАП.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За визначенням, наведеним у статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, п.1 ст.247 КУпАП врегульовано, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 252 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 283 КУпАП визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення, зокрема у цій статті зазначено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зазначені вище норми закону, дають підстави для висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 03.10.2023 року інспектором 1 батальйону 3 роти УПП у Вінницькій області лейтенантом поліції Клюсою Денисом Олеговичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ 7860270, з якої слідує, що: «03.10.2023 09:30:52 м. Вінниця Юності 41, водій керуючи ТЗ наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам та не пред'явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.4.а ПДР Керування Т/З особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстр. докум. на Т/З, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на Т/З, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цив. прав. відповідальності власників наземних Т/З.»
Водночас, згідно тверджень позивача, останній пред'явив на вимогу поліцейського посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Апелянт акцентує увагу, що факт ненадання документів спростовується змістом оскаржуваної постанови, в якій чітко зазначено: відомості щодо нього, як водія, паспортні дані, місце прописки, відомості про транспортний засіб, номерні знаки та номер посвідчення (п.п.4,5 Постанови ЕАТ №7860270 від 03.10.2023 року), а не дані власника транспортного засобу - його сина.
Відповідачем в якості доказу по справі надано матеріали відеозапису на дисках DVD-R.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з положеннями ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У підпункту 1 пункту 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Водночас, надаючи оцінку доданому до справи відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції - Клюси Д.О. та ОСОБА_2 , колегія суддів зауважує, що надані відеозаписи неодноразово переривалися.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, який передбачає безперервність відеозапису у ході виявлення і фіксації адміністративного правопорушення та проведення процесуальних дій». У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Таким чином, з огляду на вищезазначені положення слідує, що якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що обов'язок поліцейських здійснювати безперервний відеозапис виявлення, фіксації адміністративного правопорушення та проведення процесуальних дій є запорукою дотримання законності при вчиненні поліцейськими указаних дій, об'єктивності цих дій, усунення конфліктних та спірних питань, забезпечення судової справи належними та допустимими доказами, необхідних для розгляду справи. Порушення поліцейськими вимог нормативних документів, що встановлюють безперервність відеофіксації вчинюваних дій при виконанні службових обов'язків призвело до відсутності спростування обставин, що водій не пред'явив документи поліцейським для перевірки.
Згідно з положення частин 2,3 статті 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи представником відповідача до суду не надано належних та допустимих доказів для підтвердження того, що водій не пред'явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а напротивагу зазначене спростовується вказаними даними постанови від 03.10.2023 року, в якій чітко зазначено: відомості про водія, як користувача автомобілем, його паспортні дані, місце проживання, відомості про транспортний засіб.
Будь-яких доказів, що підтверджують факт непред'явлення документів під час розгляду справи судом не встановлено.
Отже, колегія суддів вважає помилковою позицією суду першої інстанції, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, на користь позивача необхідно повернути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1342 грн., відповідно до квитанції ID: 8528-8999-3355-4370 від 10.10.2023 року та платіжної інструкції №0.0.3293780248.1 від 09.11.2023 року.
Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - скасувати.
Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Клюси Дениса Олеговича про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати по оплати судового збору в сумі 1342,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 листопада 2023 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.