ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.11.2023Справа № 910/14425/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український Страховий Стандарт" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська,17-21)
про стягнення 23 828,73 грн.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український Страховий Стандарт" про стягнення 23 828,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНГО" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 250540441.21 від 16.08.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Хюндай" державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Ніссан" державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український Страховий Стандарт", позивач просить суд стягнути з останнього 23 828,73 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 суд відкрив провадження у справі № 910/14425/23, розгляд якої вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.09.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.
Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 910/14425/23 від 15.09.2023 року є день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 20.09.2023 про неможливість вручення поштового відправлення.
Крім іншого, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 року в Єдиному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
25.12.2014 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» укладено Генеральну угоду № 2505948470.14 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків. У відповідності вказаної генеральної угоди сторонами було укладено договір страхування № 250540441.21 добровільного страхування засобів наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу "Хюндай" державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору: з 16.08.2021 по 15.08.2022 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2021 о 09:20 год. у м. Харкові, по проспекту Героїв Сталінграда коло будинку 23/320 сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу Ніссан" державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ОТП Лізинг», під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2021 у справі №641/8605/21 водія транспортного засобу марки "Ніссан" державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до рахунку на оплату №5009 від 08.11.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 склала 32 458,73 грн.
За страховим випадком - ДТП, що сталась 04.11.2021, за участю застрахованого транспортного засобу «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 , згідно складеного страхового акту №4508482 від 07.12.2021 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 26 428,73 грн (за вирахуванням франшизи у сумі 6 030,00 грн), виплата якої підтверджується платіжним дорученням № 25252 від 20.12.2021.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Ніссан» державний номер НОМЕР_2 , підтверджується постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2021 у справі №641/8605/21.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль «Ніссан» державний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АР/001988067) у в ПрАТ "СК "Український страховий стандарт" з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 130 000,00 грн та з франшизою у розмірі 2 600,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 .
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АР/001988067) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн., франшиза - 2 600,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 23 828,73 грн (26 428,73 грн (вартість матеріального збитку) - 2 600,00 грн франшиза)).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензією №4400910 від 22.06.2022 про виплату страхового відшкодування, у якій просив останнього сплатити страхове відшкодування в добровільному порядку, проте, станом на момент розгляду спору, вищевказана заява була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21; ідентифікаційний код 22229921) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код: 16285602) суму страхового відшкодування у розмірі 23 828 грн 73 коп. та витрати по сплаті судового збору 2 684 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.11.2023
Суддя Л. Г. Пукшин