Рішення від 13.11.2023 по справі 905/1260/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

іменем України

13.11.2023р. Справа №905/1260/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Кухтик С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСВУГІЛЛЯ"

до відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (ЄДРПОУ 00191075)

про стягнення заборгованості за договором поставки в загальному розмірі 3 417 481,00 грн., -

Представники сторін:

Представник позивача: Сагайдак А.В. (адвокат) в режимі відеоконференції

Представник відповідача: Чапала Ю.О. (адвокат) в режимі відеоконференції

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСВУГІЛЛЯ" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором поставки в загальному розмірі 3 417 481,00грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1260/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2023 року об 11:30 год., яке відбудеться у приміщенні суду, зал судового засідання № 412.

28.09.2023 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.

02.10.2023 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву позивача про залишення позовної заяви без руху.

05.10.2023 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

09.10.2023 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

13.10.2023 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання з додатками про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: засвідчений нотаріусом переклад з російської мови на українську мову договору № 161/20К від 27.02.2020 з додатковою угодою №3 від 12.10.2021 року; Специфікації № 28 від 12.10.2021; Специфікації № 29 від 28.10.2021; Специфікації № 30 від 05.11.2021; Специфікації № 31 від 13.12.2021 та долучити докази оплати за послуги перекладу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.10.2023 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 13.11.2023 року об 11:30 год., яке відбудеться у приміщенні суду, зал судового засідання № 412.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.11.2023 було визначено проводити судове засідання 13.11.2023 у режимі відеоконференції.

10.11.2023 від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення щодо розрахунку позовних вимог.

13.11.2023 від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, згідно Договору про надання правничої допомоги №11-08/01 від 11.08.2023 року.

У судовому засіданні 13.11.2023 в режимі відеоконференції були присутні представник позивача та представник відповідача.

Відповідно до вимог ст.222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСВУГІЛЛЯ" (ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ", Постачальник, Продавець) та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (ПРАТ "АКХЗ", Покупець) було укладено договір №161/20К.

Згідно пункту 1.1 Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти і оплатити Ресурси (надалі Ресурси) на умовах, передбачених даним Договором.

В пункті 2.1 визначено, що кількість, номенклатура Ресурсів зазначається в специфікаціях до даного Договору, що являються його невід'ємною частиною (далі «Специфікації»).

У відповідності до пункту 2.2 Договору Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від придбання всіх або частини Ресурсів, надіславши Постачальнику відповідне повідомлення з переліком Ресурсів, від поставки яких він відмовляється, не пізніше 30 (тридцяти) днів до дати поставки Ресурсів, зазначених У повідомленні.

З моменту відправлення Покупцем Постачальнику повідомлення про відмову від придбання всіх або частини Ресурсів цей Договір втрачає чинність щодо Ресурсів, зазначених у повідомленні, але зберігає чинність щодо Ресурсів, не зазначених У повідомленні.

Право власності на Ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки Ресурсів (п.3.4 Договору).

Згідно пункту 5.2. Договору, оплата за поставлені Ресурси здійснюється на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені ресурси і податкових накладних протягом строку, вказаного в специфікаціях, який обраховується з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві до початку приймання Ресурсів оригінали таких документів:

- рахунок на оплату Ресурсів;

- транспортні або супроводжувальні документи;

- пакувальні документи (за наявності);

- сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у разі, якщо Постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках);

- акт приймання-передачі Ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку Постачальника

У відповідності до пункту 8.2. Договору Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана без необґрунтованих затримань письмово повідомити іншу Сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомлені про настання форс-мажорних обставин, мають бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України. Сертифікат якої після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати повідомлення про настання

форс-мажорних обставин, також направляється Стороною, для якої настали форс-мажорні обставини, іншій Стороні.

У разі, якщо форс-мажорні обставини тривають понад шістдесят календарних днів, Сторони можуть ініціювати розірвання Договору (п.8.3 Договору).

Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання Сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення Сторін від відповідальності за таке невиконання (п.8.4 Договору).

Пунктом 7.1. Договору узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Пунктом 1 Додаткової угоди №3 від 12.10.2021 року до Договору №161/20К від 27.02.2020 року строк дії цього Договору продовжено до 31.12.2022 .

Договір та Додаткова угода підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.

В межах виконання пунктів 2.1, 5.2 Договору №161/20К від 27.02.2020 року, Сторони укладали відповідні Специфікації. Зокрема, були складені та підписані уповноваженими особами Сторін Специфікації № 28 від 12.10.2021, №29 від 28.10.2021, №30 від 05.11.2021, №31 від 13.12.2021.

Пунктом 5 цих Специфікацій Сторони встановлений строк оплати ресурсів у вигляді 100% відстрочення платежу протягом 180 календарних днів з моменту поставки.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" протягом січня 2022 - лютого 2022 року поставило ПРАТ "АКХЗ" товар на загальну суму 3 016 841,74 грн.

Так, 11 січня 2022 року позивач на підставі Специфікації №28 від 12.10.2021 поставив відповідачу ролики конвеєрні на суму 1123226,47 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №4 від 11.01.2022 на суму 1123226,47 грн з ПДВ, рахунком №5 від 11.01.2022, Актом приймання передачі товару № 01/01 від 11.01.2022, ТТН №4 від 11.01.2022. Строк оплати до 10.07.2022.

18 січня 2022 року позивач на підставі Специфікації №31 від 13.12.2021 поставив відповідачу ролики конвеєрні на суму 427628,76 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №14 від 18.01.2022 на суму 427628,76 грн. з ПДВ, рахунком на оплату №17 від 18.01.2022, ТТН №13 від 18.01.2022. Строк оплати до 17.07.2022.

Крім цього, 18 січня 2022 року позивач поставив відповідачу інші партії товару, що підтверджується наступними документами:

згідно Специфікації №30 від 05.11.2021 за видатковою накладною №13 від 18.01.2022 (ролики конвеєрні) на суму 195321,12 грн. з ПДВ, рахунком на оплату №16 від 18.01.2022, Актом приймання передачі товару №03/01 від 18.01.2022, ТТН №12 від 18.01.2022. Строк оплати до 17.07.2022.

згідно Специфікації №29 від 28.10.2021 за видатковою накладною № 12 від 18.01.2022 (ролики конвеєрні) на суму 674446,48 грн. з ПДВ, рахунком №15 від 18.01.2022, Актом приймання передачі товару №02/01 від 18.01.2022, ТТН №11 від 18.01.2022. Строк оплати до 17.07.2022.

16 лютого 2022 року згідно до Специфікації №31 від 13.12.2021 позивач поставив відповідачу ролики конвеєрні на суму 596218,91 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №67 від 16.02.2022 на суму 596218,91 грн. з ПДВ, рахунком №69 від 16.02.2022, Актом приймання передачі товару №01/02 від 16.02.2022, ТТН №61 від 16.02.2022. Строк оплати до 15.08.2022.

Підписані без зауважень вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі товару по договору №161/20К свідчать, що Постачальник поставив Товар загальною вартістю 3016841,74 грн., а Покупець прийняв його цей Товар

Претензій від Покупця щодо кількості, якості та строкам постачання Товару, або відносно повноти переданого пакета документів згідно з п. 6.4 Договору №161/20К Постачальник не отримував.

Покупець, в порядку визначеному в п. 8.2. Договору, не направляв підтвердження настання форс-мажорних обставин (сертифікату ТПП України) і Постачальник не отримував від Покупця відповідного сертифікату ТПП України - про неможливість ПрАТ «АКХЗ» виконати зобов'язання з оплати за отримані їм Ресурси по Договору №161/20К.

В порушення умов Договору, Покупець не оплати вартості поставленого по Договору №161/20К товару, внаслідок чого, станом на 19.09.2023 за ПрАТ «АКХЗ» перед ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" обліковується заборгованість у сумі 3 016 841,74 грн.

Вважаючи порушеним своє право, ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПрАТ «АКХЗ» суми основної заборгованості у розмірі 3 016 841,74 грн., 295 783 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 104 856 грн.

Доводи Відповідача

Відповідач проти позову заперечував, зокрема, посилаючись на наступні обставини. Договір №161/20К від 27.02.2020 року є рамочним, отже всі істотні умови договору сторонами визначалися в укладених специфікаціях, кожна яка за змістом є окремим правочином, що наділяє сторін договору певними обов'язками та зобов'язаннями.

Ні позов, ні додані до нього додатки не містять відомостей щодо підстав позову в частині визначення фактичних обставин порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем. Якщо буквально, то позов не містить відомостей щодо того, які зобов'язання і за якою саме специфікацією були порушенні. Позивач не обґрунтовує, чому суду необхідно враховувати додані до позову специфікації, а не інші, які укладалися сторонами на виконання договору. Позов взагалі не містить інформації про укладені специфікації.

Частина перша ст.74 ГПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини другої ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, як вбачається, позов не є обґрунтованим належними доказами, а отже не підлягає задоволенню.

За приписами ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Також, згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки позивачем документи разом з товаром не передавалися, належних та допустимих доказів протилежного ні нам ні суду позивач не надав, строк оплати за поставлене ресурси в будь-якому випадку повинен обчислюватися від дати виконання зобов'язання щодо поставки ресурси та передачі документів, визначених п. 6.4. Договору.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги не можуть бути задоволені через прострочення кредитора, згідно ст. 613 ЦК України.

Щодо нарахування інфляційних та 3% річних, відповідач пояснив, що порушенням зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України визнається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1). При цьому, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4).

Особа, яка порушила зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач вважає, що ним належним чином, обґрунтовано і повно в розумінні ч. 2 ст. 614 ЦК України довів суду відсутність своєї вини.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За приписами ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Господарським судом Донецької області в рішенні від 16.01.2023 по справі №905/535/22 та рішенні від 22.11.2022, залишеному без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 по справі № 905/535/22, в яких ПрАТ «АКХЗ» є відповідачем було вказано: «…Загальновідомими є обставини пов'язані із активною фазою воєнних дій у місті розташування відповідача. Не потребує доведення те, що наразі місце Авдіївка знаходиться на межі воєнних дій та є особливо небезпечним місцем. До того ж, суд не може залишити поза увагою, що відповідно Розпорядження Кабінету міністрів України від 02 серпня 2022 р. № 679-р запроваджено провести обов'язкову евакуацію населення Донецької області…».

«Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово- промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю (ч.1 ст.14-1 вказаного Закону).

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а оцінюється судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами у кожному конкретному випадку, з урахуванням впливу форс-мажорних обставин на неможливість виконання обов'язків за договором, його зміну або розірвання.»

Колегія суддів акцентувала увагу сторін, що наявність непереборної сили (у нашому випадку війна), підтвердженням якої можуть бути загальновідомі відомості, не тягне за собою інших наслідків, крім звільнення від відповідальності.

Згідно з Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27.04.2022, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04 2022 №75, у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.04.2022 №80, Авдіївська міська територіальна громада включена до вказаного переліку та перебувала в ньому до дати звернення позивача до суду, що підтверджується Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.04.2022, на 03.05.2022, на 09.05.2022, на 12.05.2022, на 18.05.2022, на 24.05.2022, на 27.05.2022, на 30.05.2022, на 07.06.2022, на 11.06.2022, на 17.06.2022, на 20.06.2022, на 23.06.2022, на 26.06.2022, на 29.06.2022.

Включення Авдіївської територіальної громади до вказаних переліків свідчить про наявність загрози життю та здоров'ю осіб, які перебувають на її території, враховуючи що умовами договору поставки, передбачено вивіз товару покупцем, що свою чергу ставить під загрозу життя та здоров'я працівників покупця цінність товару обумовленого договором зменшується, у зв'язку з виникненням об'єктивно непереборних обставин, які ставлять в залежність життя людини, яке є найвищою цінністю, відповідно до ст.3 Конституції України.

З огляду на наведене, Відповідач вважає, що підстави застосування будь-яких донарахувань до ПрАТ «АКХЗ» відсутні, через наявність обставин форс-мажору.

Відповідач також стверджує, що відповідно до приписів ст. 613 ЦК України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1); якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2); Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (ч. 4).

ПрАТ «АКХЗ» не пов'язує невиконання розрахунків за поставлений товар по Договору №161/20К від 27.02.2020 з військовою агресією Російської Федерації, як форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань.

При цьому, ПрАТ «АКХЗ» повідомило, що отримало від ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" по договору №161/20К Товар загальною вартістю 3016841,74 грн. згідно вищевказаних накладних та актів приймання-передачі, але не здійснює переказ коштів за поставлений товар, оскільки стверджує, що разом з товаром Постачальник не передав Покупцю документи визначені у пункті 6.4 Договору.

ПрАТ «АКХЗ» стверджує, що - як покупець, не прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого Товару, оскільки ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ", як кредитор не вчинив дії (не передав разом з товаром документи передбачені пунктом 6.4 Договору), до вчинення яких боржник ПрАТ «АКХЗ» не може виконати свій обов'язок з оплати Ресурсів, тому строк оплати ще не настав. Тому, позовна вимога про стягнення суми основного боргу згідно ст. 613 ЦК України не підлягає задоволенню через прострочення кредитора,.

Також Відповідач вважає, що оскільки відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, з урахуванням вищенаведених доводів щодо наявності форс-мажорних обставин, підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відсутні.

У відповіді на відзив ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" проти тверджень відповідача заперечує та повідомляє, що при кожній поставці продукції по Договору, разом з продукцією Позивач передавав Відповідачу повний комплект документів передбачений пунктом 6.4 Договору, а ПрАТ «АКХЗ» прийняв від Постачальник вказаний у позові товар разом із супровідними документами без зауважень та заперечень.

Крім того, Позивач звернув увагу, що ненадання сертифікату або паспорту якості заводу-виробника на продукцію не може бути відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач ПрАТ «АКХЗ» не відмовлявся від договору поставки №161/20К від 27.02.2020 року, а Товар зазначений у вищенаведених видаткових накладних та актах приймання-передачі товару отримав, не повернув, проте не оплатив.

Позивач вважає, що заперечення Відповідача є лише проявом зловживання ПрАТ «АКХЗ» в спорі з ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ", бо є безпідставними та необґрунтованими, подані Відповідачем з протиправним наміром подальшого ухилення від виконання зобов'язання по оплаті за прийнятий товар. Триваюче господарське правопорушення відповідача завдає шкоди Позивачу, тому подані у відзиві на позовну заяву заперечення ПрАТ «АКХЗ» відхиляються Позивачем в повному обсязі.

Щодо посилання Відповідача на форс-мажорні обставини, то у відзиві ПрАТ «АКХЗ» посилається на висновки судів в інших справах та зазначає зокрема, що: «сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин…»

Відповідач ПрАТ «АКХЗ» не додав до відзиву у справі №905/1260/23 сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин за договором №161/20К від 27.02.2020 року, як і не направив такий сертифікат ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" раніше.

З цього Позивач робить висновок, що обставини приведені у відзиві ПрАТ «АКХЗ» як нібито форс-мажор - не підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України в порядку передбаченому пунктом 8.2. договору №161/20К від 27.02.2020 року, не звільняють Відповідача від обов'язку розрахуватись за переданий Товар, сплатити 3% річних та інфляційні збитки.

Частина 1 ст. 77 ГПКУ визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач за договором №161/20К від 27.02.2020 року не може підтверджувати іншими засобами доказування те, що згідно умов договору має підтверджувати саме сертифікат торгово-промислової палати, який має підтверджувати саме наявність форс-мажорних обставин за договором №161/20К від 27.02.2020 року, а не інформації взагалі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Позивач стверджує, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач ПрАТ «АКХЗ» немає кошів на рахунках чи майна за межами м. Авдіївка, не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від своїх контрагентів.

ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" пояснило, що як і ПрАТ «АКХЗ» перебуває в умовах негативних наслідків від повномасштабного російського вторгнення і тому за принципом рівності Відповідач не повинен мати жодних переваг над Позивачем лише посилаючись на події у м.Авдіївка та воєнний стан в Україні.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору №161/20К від 27.02.2020 року.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений 27.02.2020 року між ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСВУГІЛЛЯ" та ПрАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" Договір №161/20К за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов Договору ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" протягом січня 2022 - лютого 2022 року поставило ПРАТ "АКХЗ" товар на загальну суму 3 016 841,74 грн.

Зокрема, 11 січня 2022 року позивач на підставі Специфікації №28 від 12.10.2021 поставив відповідачу ролики конвеєрні на суму 1123226,47 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №4 від 11.01.2022 на суму 1123226,47 грн з ПДВ, рахунком №5 від 11.01.2022, Актом приймання передачі товару № 01/01 від 11.01.2022, ТТН №4 від 11.01.2022. Строк оплати до 10.07.2022.

18 січня 2022 року позивач на підставі Специфікації №31 від 13.12.2021 поставив відповідачу ролики конвеєрні на суму 427628,76 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №14 від 18.01.2022 на суму 427628,76 грн. з ПДВ, рахунком на оплату №17 від 18.01.2022, ТТН №13 від 18.01.2022. Строк оплати до 17.07.2022.

Також, 18 січня 2022 року позивач поставив відповідачу інші партії товару, що підтверджується наступними документами:

видатковою накладною №13 від 18.01.2022 згідно Специфікації №30 від 05.11.2021 (ролики конвеєрні) на суму 195321,12 грн. з ПДВ, рахунком на оплату №16 від 18.01.2022, Актом приймання передачі товару №03/01 від 18.01.2022, ТТН №12 від 18.01.2022. Строк оплати до 17.07.2022;

видатковою накладною №12 від 18.01.2022 згідно Специфікації №29 від 28.10.2021 (ролики конвеєрні) на суму 674446,48 грн. з ПДВ, рахунком №15 від 18.01.2022, Актом приймання передачі товару №02/01 від 18.01.2022, ТТН №11 від 18.01.2022. Строк оплати до 17.07.2022.

16 лютого 2022 року згідно до Специфікації №31 від 13.12.2021 позивач поставив відповідачу ролики конвеєрні на суму 596218,91 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 67 від 16.02.2022 на суму 596218,91 грн. з ПДВ, рахунком №69 від 16.02.2022, Актом приймання передачі товару №01/02 від 16.02.2022, ТТН №61 від 16.02.2022. Строк оплати до 15.08.2022.

Вказані видаткові накладні та Акти приймання передачі товару підписані уповноваженими особами ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСВУГІЛЛЯ" та ПрАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД". Вони не містять будь-яких зауважень чи застережень Покупця щодо кількості-якості товару, відсутності товаро-транспортних та пакувальних документів, сертифікатів якості, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку чи сертифікатів радіологічної безпеки (передбачених пунктом 6.4 Договору).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Специфікаціях № 28 від 12.10.2021, №29 від 28.10.2021, №30 від 05.11.2021, №31 від 13.12.2021 Сторони встановлений строк оплати ресурсів у вигляді 100% відстрочення платежу протягом 180 календарних днів з моменту поставки.

Проте, доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Відповідач не заперечує проти факту отримання товару на загальну суму 3 016 841,74 грн. згідно видаткових накладних №4 від 11.01.2022 (Акт приймання передачі товару №01/01 від 11.01.2022), №14 від 18.01.2022, №13 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №03/01 від 18.01.2022), №12 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №02/01 від 18.01.2022), №67 від 16.02.2022 (Акт приймання передачі товару №01/02 від 16.02.2022).

Однак, ПрАТ «АКХЗ» відмовляється здійснювати переказ коштів за вказаний товар, оскільки стверджує, що разом з товаром Постачальник не передав Покупцю документи визначені у пункті 6.4 Договору - тому строк оплати не настав; ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" як кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник ПрАТ «АКХЗ» не може виконати свій обов'язок з оплати Ресурсів.

Суд вважає вказані доводи ПрАТ «АКХЗ» безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Наявність у Покупця зобов'язання щодо здійснення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а це означає, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, проте Відповідач на час вирішення спору, прийнятий товар не оплатив.

Частиною 2 статті 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Отже, пункт 2.2 договору, який кореспондується з положеннями статті 666 Цивільного кодексу України надає ПрАТ «АКХЗ» право відмовитися від договору або повернути товар позивачу.

Господарський суд бере до уваги, що товар отриманий ПрАТ «АКХЗ» на загальну суму 3 016 841,74 грн. згідно видаткових накладних №4 від 11.01.2022 (Акт приймання передачі товару № 01/01 від 11.01..2022), №14 від 18.01.2022, №13 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №03/01 від 18.01.2022), №12 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №02/01 від 18.01.2022), №67 від 16.02.2022 (Акт приймання передачі товару №01/02 від 16.02..2022) поставлений у період січень -лютий 2022 року і станом на 19.09.2023 (дату звернення позивача до суду) не є повернутим позивачу, однак не є і оплаченим відповідачем.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві до початку приймання Ресурсів оригінали таких документів:

- рахунок на оплату Ресурсів;

- транспортні або супроводжувальні документи;

- пакувальні документи (за наявності);

- сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у разі, якщо Постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках);

- акт приймання-передачі Ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку Постачальника

Які саме документи Постачальник не надав Покупцеві при передачі спірної партії Ресурсів, ПрАТ «АКХЗ» не вказує.

Матеріали справи не містять доказів листування між ПрАТ «АКХЗ» з ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" чи направлення претензій Покупцем до Постачальника з вимогами надати пакувальні документи, паспорти якості чи відповідні сертифікати, передбачені пунктом 6.4 Договору, на товар отриманий у період січня 2022 - лютого 2022 року згідно вищевказаних видаткових накладних та актів приймання-передачі товару.

Дослідивши доводи позивача та відповідача в цій частині, суд приходить до висновку про наступне.

Ведення в дію воєнного стану в України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є загальновідомою, непередбачуваною на момент укладення договору обставиною та не потребує доказуванню, відповідно до вимог ч.3 ст.75 ГПК України та відповідає першій умові істотної зміни обставин.

Згідно з Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27.04.2022, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04 2022 №75, у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.04.2022 №80, Авдіївська міська територіальна громада включена до вказаного переліку та перебувала в ньому до дати звернення позивача до суду, що підтверджується Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.04.2022, на 03.05.2022, на 09.05.2022, на 12.05.2022, на 18.05.2022, на 24.05.2022, на 27.05.2022, на 30.05.2022, на 07.06.2022, на 11.06.2022, на 17.06.2022, на 20.06.2022, на 23.06.2022, на 26.06.2022, на 29.06.2022.

Включення Авдіївської територіальної громади до вказаних переліків свідчить про наявність загрози життю та здоров'ю осіб, які перебувають на її території, враховуючи що умовами договору поставки, передбачено вивіз товару покупцем, що в свою чергу ставить під загрозу життя та здоров'я працівників покупця цінність товару обумовленого договором зменшується, у зв'язку з виникненням об'єктивно непереборних обставин, які ставлять в залежність життя людини, яке є найвищою цінністю, відповідно до ст.3 Конституції України.

Відповідно до приписів ст. 613 ЦК України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1); якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2); Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (ч. 4).

Згідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у Постановах від 19.06.2019 по справі №703/2718/16, від 19.06.2019 по справі №646/14523/15 «Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань».

Частиною 1 ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У судовому засіданні встановлено, що Відповідач не заперечує проти факту отримання товару на загальну суму 3 016 841,74 грн. згідно видаткових накладних №4 від 11.01.2022 (Акт приймання передачі товару № 01/01 від 11.01..2022), №14 від 18.01.2022, №13 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №03/01 від 18.01.2022), №12 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №02/01 від 18.01.2022), №67 від 16.02.2022 (Акт приймання передачі товару №01/02 від 16.02.2022).

ПрАТ «АКХЗ» не пов'язує невиконання розрахунків за поставлений товар по Договору №161/20К від 27.02.2020 з військовою агресією Російської Федерації, як форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань.

При цьому, ПрАТ «АКХЗ» повідомило, що відмовляється здійснювати переказ коштів за вказаний товар, оскільки стверджує, що разом з товаром Постачальник не передав Покупцю документи визначені у пункті 6.4 Договору.

ПрАТ «АКХЗ» (покупець) вважає, що не прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого Товару, а стверджує, що строк оплати не настав, оскільки ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" як кредитор не вчинив дії (не передав разом з товаром документи передбачені пунктом 6.4 Договору), до вчинення яких боржник ПрАТ «АКХЗ» не може виконати свій обов'язок з оплати Ресурсів. Тому, позовна вимога про стягнення суми основного боргу не може бути задоволена через прострочення кредитора, згідно ст. 613 ЦК України.

Проте, дослідивши обставини справи суд дійшов висновку, що доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та помилковими.

Так, у відповідності до приписів статті 265 Господарського кодексу України, статтей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, умов 5.2. Договору, підставою для здійснення сплатити за товар певної грошової суми є видаткові накладні, акти приймання-передачі товару .

Ненадання сертифікату або паспорту якості заводу-виробника, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність сертифікату або паспорту якості заводу-виробника не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за Договором (близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 918/537/18, від 29.08.2019 зі справи № 905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи № 915/400/18, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19).

Щодо вірогідності доказів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи доводи своїх заперечень, ПрАТ "АКХЗ" стверджує, що Позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують отримання Покупцем документів передбачених пунктом 6.4 Договору, при цьому, факт передачі цих документів Постачальником, Відповідач заперечує.

Постачальник уклавши із покупцем Договір №№161/20К (пункт 6.4 Договору) зобов'язаний надати Покупцеві до початку приймання Ресурсів оригінали таких документів:

- рахунок на оплату Ресурсів;

- транспортні або супроводжувальні документи;

- пакувальні документи (за наявності);

- сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у разі, якщо Постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках);

- акт приймання-передачі Ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку Постачальника.

Також 2.2 Договору сторони узгодили, що Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від придбання всіх або частини Ресурсів, надіславши Постачальнику відповідне повідомлення з переліком Ресурсів, від поставки яких він відмовляється

Матеріали справи містять видаткові накладних №4 від 11.01.2022 (Акт приймання передачі товару № 01/01 від 11.01.2022), №14 від 18.01.2022, №13 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №03/01 від 18.01.2022), №12 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №02/01 від 18.01.2022), №67 від 16.02.2022 (Акт приймання передачі товару №01/02 від 16.02..2022) на отримання Товару ПрАТ "АКХЗ" від Позивача.

Вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі товару підписані уповноваженими особами Сторін та скріплені печатками. Вони не містять будь-яких зауважень та застережень щодо кількості, якості товару, або відсутності транспортних, супровідних, пакувальних документів, сертифікатів чи рахунків на оплату.

Матеріали справи не містять доказів повернення Покупцем товару отриманого за цими накладними.

Отже, з урахуванням приписів ст.ст.76-79,86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, суд дійшов висновку, що факт передачі документів передбачених пунктом 6.4 Договору при постачанні товару за видатковими накладними №4 від 11.01.2022 (Акт приймання передачі товару № 01/01 від 11.01.2022), №14 від 18.01.2022, №13 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №03/01 від 18.01.2022), №12 від 18.01.2022 (Акт приймання передачі товару №02/01 від 18.01.2022), №67 від 16.02.2022 (Акт приймання передачі товару №01/02 від 16.02..2022) скоріше був (мав місце), аніж не був, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про наявність підстав для невиконання грошових зобов'язань з оплати спірної партії товару.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3016 841,74 грн. основної заборгованості, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням Покупцем грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з ПрАТ «АКХЗ» 295 783 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 104 856 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач надав суду наступний розрахунок

1) Видаткова накладна №4 від 11.01.2022 на суму всього 1 123 226,47 грн.

Строк оплати до 10.07.2022, борг 1 123 226,47 грн.

Інфляційне збільшення за період з липень 2022 по вересень 2023 складає 118 193,15 грн.

3% річних за період з 11.07.2022 до 16.09.2023 складає 39 974,55 грн.

2) Видаткова накладна №14 від 18.01.2022 на суму 427 628,76 грн.

Строк оплати до 17.07.2022, борг 427 628,76 грн.

Інфляційне збільшення за період серпень 2022 по вересень 2023 складає 41 712,47 грн.

3% річних за період з 18.07.2022 по 16.09.2023 складає 14 972,86 грн.

3) Видаткова накладна №13 від 18.01.2022 на суму 195 321,12 грн.

Строк оплати до 17.07.2022, борг 195 321,12 грн.

Інфляційне збільшення за період серпень 2022 по вересень 2023 складає 19 052,34 грн.

3% річних за період з 18.07.2022 по 16.09.2023 складає 6 838,91 грн.

4) Видаткова накладна № 12 від 18.01.2022 на суму 674 446,48 грн.

Строк оплати до 17.07.2022, борг 674 446,48 грн.

Інфляційне збільшення за період серпень 2022 по вересень 2023 складає 65 787,98 грн.

3% річних за період 18.07.2022 по 16.09.2023 складає 23 614,87 грн.

5) Видаткова накладна № 67 від 16.02.2022 на суму 596 218,91 грн.

Строк оплати до 15.08.2022, борг 596 218,91 грн.

Інфляційне збільшення за період вересень 2022 по вересень 2023 складає 51 037,55 грн.

3% річних за період 16.08.2022 по 16.09.2023 складає 19 454,70 грн.

Загальна сума інфляційного збільшення за розрахунками позивача становить 295 783,00 грн., загальна сума 3 % річних становить 104 856,00 грн.

Здійснивши власний розрахунок (з урахуванням поданих позивачем 10.11.2023 пояснень), судом встановлено, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, суд задовольняє вимоги в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач проти позову в цій частині заперечує, оскільки вважає, що наявність військової агресії російської федерації є форс-мажорною обставиною, що звільняє ПрАТ «АКХЗ» від сплати нарахованих на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних.

Суд звертає увагу сторін, що можливість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних нерозривно пов'язана з простроченням грошового зобов'язання боржником.

ПрАТ «АКХЗ» не пов'язує невиконання розрахунків за поставлений товар по Договору №161/20К від 27.02.2020 з військовою агресією російської федерації, як форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що об'єктивно унеможливило виконання цих грошових зобов'язань.

Як вже було досліджено судом, ПрАТ «АКХЗ» не заперечує проти факту отримання від ТОВ ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" товару на загальну суму 3 016 841,74 грн., проте відмовляється здійснювати переказ коштів за вказаний товар, стверджуючі що разом з товаром Постачальник не передав Покупцю документи визначені у пункті 6.4 Договору.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 016 841,74 грн. основної заборгованості, суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, то підлягають задоволенню й вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на цей борг.

Також позивач заявив вимогу про необхідність зазначення в рішенні суду про нарахування відповідної 3% річних до моменту виконання ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Проте, така вимога позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що зазначення про нарахування відсотків є правом суду, а не обов'язком, враховуючи відсутність доказів ухилення відповідача від виконання рішення, суд не вбачає підстав для застосування п. 10 ст. 238 ГПК України.

Водночас, у разі невиконання рішення у даній справі, позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період, який не був предметом розгляду цього спору.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про правових підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу

Позивач також просить суд стягнути з ПрАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" на користь ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСВУГІЛЛЯ" 40 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідач у відзив надав свої запереченні проти розміру правничої допомоги зазначеній у позовній заяві, просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката), а за наявності підстав для стягнення, зменшити розмір гонорару адвоката до 3 000,00 грн.

Беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), в тому числі і по усуненню власних помилок при поданні позову, принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, їх обґрунтованість, відповідач вважає, що за наявності підстав, розмір гонорару адвоката має бути зменшений до 3000,00 грн. або адвокату взагалі суд має відмовити у їх стягненні.

Дослідивши подану додані позивачем документи, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч.2 ст.161 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 цього Кодексу).

Як вбачається, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу разом з позовною заявою (до позову додано договір про надання правничої допомоги та платіжна інструкція про сплату гонорару). Отже, у суду є підстави для розгляду цього питання згідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні по суті спору у справі №905/1260/23.

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав:

- договір №11-08/01 від 11.08.2023, укладений між позивачем як клієнтом та Адвокатським об'єднанням «Біднягін і партнери»;

- ордер на надання правничої правової допомоги Серії АЕ 1219231 та свідоцтво адвоката №2612 Сагайдук А.В.;

- платіжну інструкцію №1100 від 18.09.2023 про оплату гонорару за правничу допомогу за договором №11-08/01 у розмірі 40 000,00 грн;

- акт приймання-передачі виконаних робіт за договором №11-08/01.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

В силу норм ч.1 ст.627 вказаного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, за змістом ст.1 вказаного закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19).

Пунктом 1.1 договору №11-08/01 від 11.08.2023 про надання правової допомоги встановлено, що адвокатське об'єднанням зобов'язується надати клієнту визначену цим договором правову (правничу) допомогу, а клієнт зобов'язується виплатити гонорар та відшкодувати витрати, пов'язані з виконанням цього договору.

Адвокатське об'єднання «Біднягін і партнери» видало адвокату Сагайдаку Андрію Васильовичу ордер серії АЕ №1219231 від 15.09.2023 року на представництво та захист прав та інтересів ТОВ "ТРАНСВУГІЛЛЯ" в господарському суді Донецької області

Вартість Послуг за надання правової допомоги визначається у п.5.2 Договору №11-08/01 від 11.08.2023 у наступному розмірі: 80 000,00 грн., яка перераховується на банківський рахунок Адвокатського об'єднання у наступному порядку:

- 40 000,00 грн. фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в господарській справі надану Клієнту в суді першої інстанції, оплата протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору;

- 30 000,00 (тридцять тисяч) грн. фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції, оплата протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання апеляційної скарги на судове рішення (рішення, ухвалу, постанову);

- 10 000,00 (десять тисяч) грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання касаційної скарги на судове рішення (рішення, ухвалу, постанову)

Даний договір укладений вважається укладеним з моменту його підписання та закінчується за домовленістю сторін (п.п. 10.1-10.2 договору).

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками Сторін.

Згідно Акту № 1 приймання - передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №11-08/01 від 11.08.2023 року АО «Біднягін і партнери» виконало наступні послуги:

- ознайомлення з матеріалами, переговори, усне опитування з приводу взаємовідносин з ПрАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД», які виникли по Договору №161/20К від 27.02.2020 року - 2 год.

- підготовка та надання консультації стосовно норм права, які регулюють правовідносини: поставки Товару, купівлі-продажу, зобов'язання та його виконання, порушення зобов'язання - 2 год.

- пошук та аналіз релевантних для позовної заяви Клієнта висновків ЄСПЛ - 4 год.

- підготовка та складання позовної заяви ТОВ ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" 16 арк. та направлення її копії на адресу ПрАТ АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД - 4 год.

- підготовка та подання 02.10.2023 року в підсистемі «Електронний суд» заперечення ТОВ ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" на клопотання Відповідача про залишення без руху позовної заяви у справі №905/1260/23 6 арк. - 2 год.

- підготовка, збір додатків та подання відповіді на відзив у справі № 905/1260/23 17 арк. - 3,5 год.

- підготовка та подання додаткових пояснень у справі № 905/1260/23 3 арк. - 1 год.

- ознайомлення адвоката з матеріалами справи у справі № 905/1260/23 в системі «Електронний суд» - 0,5 год.

- підготовка та подання додаткових пояснень у справі № 905/1260/23 6 арк. - 2 год.

- участь адвоката в судових засіданнях в Господарському суді Донецької області у справі № 905/1260/23 за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua: 23.10.2023 року (з 11:26:20 - 11:52:56 згідно протоколу с/з) 13.11.2023 року (згідно протоколу с/з) в якості представника Клієнта;

- перевірка та доведення до відома Клієнта актуального стану розгляду/ вирішення справи № 905/1260/23 в Господарському суді Донецької області за допомогою Інтернет ресурсів http://reyestr.court.gov.ua та https://court.gov.ua/fair/ та кабінету Електронний суд підсистеми ЄСІТС - 2 год.

- підготовка проекту заяви Клієнта у справі № 905/1260/23 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, згідно Договору про надання правничої допомоги - 2 год.

Вказаним Актом зафіксовано, що всього Клієнту надано правничої допомоги на суму 40 000 грн. (розміру гонорару) визначена у фіксованому розмірі. Клієнт ТОВ ВП "ТРАНСВУГІЛЛЯ" не має будь-яких зауважень чи претензій до обсягу та якості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО “Біднягін і партнери” згідно Договору про надання правничої допомоги договору №11-08/01 від 11.08.2023 року.

Отже, заявником доведено факт виконання послуг правничої допомоги, які були визначені договором №11-08/01 від 11.08.2023 року.

Гонорар АО «Біднягін і партнери» склав 40 000 грн. за правову (правничу) допомогу в господарській справі надану Клієнту в суді першої інстанції, що становить всього 1,17 % від ціни позову у справі №905/1260/23, що на думку суду, є цілком співмірним.

Доводи відповідача не спростовують розрахунків витрат на професійну правничу допомогу позивача, відтак клопотання відповідача про зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Таким чином, на підставі поданих документів, суд визнає понесені витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 40 000,0 грн. доведеними та співмірними, зокрема, позовним вимогам, строку розгляду справи, послугам, наданим позивачу, а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 126, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити - повністю.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00191075; 86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСВУГІЛЛЯ" (ЄДРПОУ 24887568; 08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, вулиця 21 км. Житомирського шляху) суму основної заборгованості у розмірі 3 016 841,74 грн., 295 783,00 грн. інфляційне збільшення, 3% річних в розмірі 104 856,00 грн., 41 010,00 грн. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 13 листопада 2023 року.

Повний текст рішення складено та підписано протягом 23.11.2023 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов