Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Пивовара В.Ф.,
суддів
Пошви Б.М. і Гошовської Т.В.,
за участю прокурора
Колесниченка О.В.,
розглянула в судовому засіданні 25 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 9 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженку с. Забрідь В.Березнянського району Закарпатської області, раніше не судиму,
та
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
уродженку с. Забрідь В.Березнянського району Закарпатської області, раніше не судиму,
засуджено :
- за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком на 1 рік,
- за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу у розмірі 510грн.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнено з випробуванням, іспитовим строком на 1 рік з покладанням на них відповідних обов'язків.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за те, що вони працюючи відповідно головою та секретарем дільничної виборчої комісії №72 в с. Забрідь В.Березнянського району по виборах народних депутатів України, що відбулися 26.03.2006 р., будучи службовими особами та зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, згідно з постановою від 27.03.2006 р. “Про виплату одноразової матеріальної винагороди членам дільничної комісії», отримали від бухгалтера райдержадміністрації ОСОБА_3 гроші в сумі 3659,52 грн, з яких ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 виплатили не повні суми одноразової матеріальної винагороди, а різницю в сумі 973 грн. привласнили та використали в своїх інтересах, підписавшись при цьому у платіжній відомості за членів комісії, внісши, таким чином, в офіційний документ неправдиві відомості.
В апеляційній інстанції справа не переглядалася.
У касаційному поданні та його доповненні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційному поданні та його доповненні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Призначаючи засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки, визнавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні двох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями Кримінального кодексу України, і призначивши покарання окремо за кожний із цих злочинів, суд помилково не призначив засудженим покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.
Також суд фактично призначивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 два основних покарання, одне з яких - штраф, що відповідно до вимог ст. 75 КК України не давало підстав для звільнення засуджених від відбування цього покарання з випробуванням.
Крім того, суд, визнавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, призначив їм покарання за цей злочин у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком на 1 рік, тобто призначив як основне, так і додаткове покарання, та звільнив їх на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Проте, звільняючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд не дотримався роз'яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року.
При звільненні з випробуванням від основного покарання суд відповідно до вимог ст. 77 КК України, може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади. При цьому додаткове покарання підлягає реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.
Оскільки судом порушено закон при призначенні покарання, то вирок як такий, що постановлений в порушення вимог ст. 371 КПК України, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду належить дослідити всі обставини справи, вирішити питання, перелічені у ст. 324 КПК України, при призначенні покарання дотримуватись вимог ст. ст. 65, 70 КК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
касаційне подання першого заступника прокурора Закарпатської області задовольнити, вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 9 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Пивовар В.Ф. Пошва Б.М. Гошовська Т.В.