Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
за участю прокурора Морозової С.Ю.
та засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2007 року щодо нього.
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 55 КК України ОСОБА_1 позбавлено права займатися адвокатською діяльність на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна та позбавленням права займатися адвокатською діяльність на 2 роки.
За епізодом від 31 січня 2005 року за ч. 2 ст. 190 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з вироку вказівку суду про застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи адвокатом та здійснюючи захист ОСОБА_2, вчинив умисні злочини за наступних обставин.
У жовтні 2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений договір в усній формі про надання останнім юридичних послуг на захист ОСОБА_2 при розслідуванні кримінальної справи, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яка знаходилась в провадженні слідчого СВ Індустріального РВ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області.
Під час розслідування зазначеної кримінальної справи щодо ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
У кінці грудня 2004 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 було направлено в порядку ст. 232 КПК України в Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.
13 січня 2005 року при попередньому розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було змінено ОСОБА_2 запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту.
15 січня 2004 року в ранковий час ОСОБА_1, маючи досвід адвокатської роботи та припускаючи, що відносно ОСОБА_2 з урахуванням його характеристики, похилого віку, хвороби та інших даних, суд не винесе вирок у виді позбавлення волі, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживаючи довірою підбурював доньку ОСОБА_2 - ОСОБА_2 дати хабар судді для вирішення питання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Для цього ОСОБА_2 необхідно йому передати 2000 доларів США, які він передасть в якості хабара судді, який розглядає зазначену кримінальну справу.
ОСОБА_2, довіряючи ОСОБА_1, будучи введеною в оману, боячись за стан здоров'я батька - ОСОБА_2, погодилась на умови запропоновані ОСОБА_1
17 січня 2005 року, приблизно о 16 годині, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих спонукань шляхом обману і зловживаючи довірою отримав від ОСОБА_2 2000 доларів США, що за офіційним курсом становлять 10600 гривень для передачі нібито в якості хабара судді за прийняття рішення про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_2
Крім того, приблизно в третій декаді січня 2005 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих спонукань, повторно зустрівся з ОСОБА_2 і підбурюючи до дачі хабара, пояснюючи останній тим, що переданих раніше грошей недостатньо для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2, необхідно передати для судді ще 1000 доларів США, оскільки в іншому випадку щодо ОСОБА_2 буде винесено вирок з позбавленням його волі.
ОСОБА_2, довіряючи ОСОБА_1, будучи введеною в оману, боячись за стан здоров'я батька - ОСОБА_2, погодилась на умови запропоновані ОСОБА_1 по дачі останньому повторно хабара судді.
31 січня 2005 року о 11 годині 53 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись за місцем проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, діючи повторно, умисно, з корисливих спонукань, після попередньої розмови отримав від ОСОБА_2 1000 доларів США, що за офіційним курсом становлять 5300 гривень, які повторно він нібито мав намір передати судді в якості хабара за прийняття рішення у справі щодо ОСОБА_2 Однак ОСОБА_1 свій умисел не зміг довести до кінця, оскільки відразу був затриманим працівниками УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, даючи свій аналіз обставинам справи, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю події злочину, мотивуючи тим, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Також зазначає, що в його діях при підбурюванні дачі хабара відсутня кваліфікуюча ознака повторність, а тому просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369 цього Кодексу та застосувати акт амністії.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають.
Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.
Суд обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено на підставі зібраних досудовим слідством доказів, досліджених в судовому засіданні та викладених у вироку, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_2 про обставини вимагання ОСОБА_1 хабара в сумі 2000, а пізніше 1000 доларів США, показаннями свідка ОСОБА_2 про передачу ОСОБА_1 грошових коштів та здійсненні при цьому відеозапису .
Ці показання об'єктивно узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були присутніми при проведенні оперативних заходів в якості понятих та підтвердили факт передачі ОСОБА_2 технічних засобів та грошей.
Підстав для обмови ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_2 та зазначеними свідками, з матеріалів справи не вбачається.
Крім того, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 також підтверджується даними, які містяться у протоколі огляду відеозапису, в якому зафіксовано обставини передачі ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_1; даними, що містяться у протоколі огляду; висновків експертиз; речових доказів; іншими доказами, які є у матеріалах справи.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була належним чином проаналізована судом, підстав для сумнівів в об'єктивності доказів, на які послався суд на підтвердження винуватості ОСОБА_1, з матеріалів справи не вбачається.
Як видно із матеріалів справи, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними з наведенням в ухвалі відповідних підстав. Колегія суддів знаходить таке рішення апеляційного суду правильним.
Злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК України кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України: з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, його особи та конкретних обставин справи. Апеляційний суд обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, мотивувавши при цьому належним чином прийняте рішення.
Посилання у скарзі ОСОБА_1 про те, що в його діях при підбурюванні дачі хабара відсутня кваліфікуюча ознака повторність і його дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369 цього Кодексу є безпідставними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 КК України повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
У матеріалах справи відсутні дані про те, що вчинені ОСОБА_1 злочини об'єднанні єдиним злочинним наміром, тому суд обґрунтовано кваліфікував їх як самостійні.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Судді:
В.Ф. Пивовар Г.В. Канигіна Б.М. Пошва