ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16059/23 пров. № А/857/17189/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/16059/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування наказу (головуючий суддя першої інстанції - Чаплик І.Д., час ухвалення - у порядку письмового провадження, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 04.09.2023),-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 24.02.2023 № 114 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0174198); скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції від 28.02.2023 №218 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0174198); зобов'язати Державний департамент поліції поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №3 УПП у Львівській області; зобов'язати Державний департамент поліції нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 24.02.2023 по дату поновлення на посаді інспектора поліції.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмовити в задоволенні клопотання про його поновлення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду. Роз'яснено, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Не погоджуючись із ухвалою першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що строк звернення до адміністративного суду для позивача з метою оскарження наказу Департаменту патрульної поліції м. Києва від 24.02.2023р. №114 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДШІ дисциплінарних стягнень» визначається ч. 5 ст. 122 КАС України та становить 1 місяць.
Суд першої інстанції не дослідив належним чином наведені вище положення процесуального законодавства та дійшов передчасного висновку про те, що до правовідносин, які виникли в межах справи №380/16059/23, має застосовуватися п'ятнадцятиденний строк на звернення до суду, чим в свою чергу непропорційно обмежив право позивача на захист його порушених прав в суді адміністративної юрисдикції.
Відтак, беручи до уваги те, що позивач ознайомився з оскаржуваним наказом 28.02.2023, строк для звернення останнього до суду сплив 29.03.2023.
Також зазначає, що в період з 15.03.2023 по 24.03.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради Львівської області із діагнозом: остеохондроз попереково - грудного відділу хребта, ускладнений протрузіями м/х дисків Т11-12 ЛS - S1 з вираженим больовим синдромом та порушенням ходи. Вказане підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1173.
В подальшому, після відновлення у певній мірі стану здоров'я, для належного поновлення свого порушеного права у визначений законодавством спосіб, позивач звернувся за отриманням професійної правової допомоги до адвоката Герман М. Б., внаслідок чого було укладено Договір №03/03-23 від 03.03.2023.
Відповідно до п. 1 Договору №03/03-23 від 03.03.2023, в порядку та на умовах визначених цим Договором. Виконавець зобов'язується надати Замовнику визначені її. 2.1. даного Договору правову допомогу (відповідно до оформленого договору) з питання представлення інтересів Замовника в судах усіх рівнів, правоохоронних органах, прокуратури, ДБР, установах та організаціях всіх форм власності України.
Згідно довідки №383/03 від 11.07.2023, виданої Благодійним фондом «Інтелект нації», ОСОБА_1 з березня по липень 2023 року був залучений як волонтер благодійним фондом до організаційних заходів, пов'язаних із збором коштів на придбання авіаційного комплексу «Лелека 100» для підрозділу «Арапа» (ГУР МО). В результаті роботи волонтерів, в тому числі і ОСОБА_1 , станом на 11 липня 2023 року вже вдалося оплатити згаданий комплекс.
Апелянт зауважує, що уклавши договір №03/03-23 від 03.03.2023, позивач мав цілком правомірні очікування на відповідну якість послуг та своєчасність їх надання (в т.ч. звернення до суду у встановлені процесуальним законодавством строки), а тому зосередив свою діяльність на волонтерській допомозі армії, про що свідчить зазначена вище довідка. В той же час, адвокат Герман М. Б., взявши на себе зобов'язання щодо захисту прав та інтересів позивача у суді, не виконав їх.
Вказує, що пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду стався внаслідок обставин, які не залежали від його волі та, які були спричинені неправомірними діями інших осіб. Втім, такі доводи не отримали належної правової оцінки від суду першої інстанції.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосудні, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не мас абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Беле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «ІІономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
З урахуванням наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справ слідує, що позивач звернувся до суду із даним позовом 13.07.2023 р.
Суд ухвалою від 18.07.2023 визнав неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в позовній заяві, залишив позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та надав позивачу десятиденний строк для подання клопотання про поновлення строку з обґрунтуванням інших причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Від позивача 20.07.2023 надійшла заява про поновлення процесуального строку. Заява обґрунтована тим, що позивач уклав договір з адвокатом Германом М.Б., який повинен був скласти і подати до суду позовну заяву. За словами позивача, згідно з умовами адвокатського договору, позивач надав своєму представнику широкі повноваження щодо подання до суду позовних заяв та інших процесуальних документів. Проте адвокат, в порушення умов договору, не склав та не подав своєчасно до суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач заявляє, що він був введений в оману вказаним адвокатом щодо процесу підготовки та подання позовної заяви до суду, адвокат своєчасно не подав до суду позов. На думку позивача, вказана обставина є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду.
24.07.2023 позивач подав іншу заяву про поновлення процесуального строку, яка мотивована тим, що після того, як позивач дізнався про невиконання адвокатом ОСОБА_2 своїх обов'язків, позивач уклав договір з іншим адвокатом від 11.07.2023, який склав для позивача позовну заяву до суду. Тому на думку позивача, усі вищенаведені обставини є підставою для поновлення строку на звернення до адміністративного суду.
Окрім того, позивач зазначив у позовній заяві, що з оспорюваним наказом він ознайомився лише 28.03.2023.
Суд ухвалою від 25.07.2023 відкрив провадження у справі.
11.08.2023 представник відповідача подав відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Окрім того, відповідач зазначає, що позивач ввів в оману суд, оскільки заявив, що ознайомився із оспорюваним наказом 28.03.2023, хоча як вказано у наказі, позивач ознайомився із ним 28.02.2023.
Суд першої інстанції позовну заяву залишив без розгляду з тих підстав, що до вказаних правовідносин має застосовуватись п'ятнадцятиденний строк на звернення до суду, який позивачем пропущений. Щодо поважності пропуску строку на звернення до суду, яку позивач обґрунтовує недобросовісною бездіяльністю свого представника, який своєчасно не виконав своїх зобов'язань за договором про надання правничої допомоги, то суд зазначив, що договір укладено згідно зі статтями 43, 49, 64 Цивільного процесуального кодексу України, тому він стосується розгляду справ за участі позивача в судах загальної юрисдикції і не є доказом його укладення з метою надання правової допомоги в адміністративних судах для вирішення публічно-правових спорів, оскільки вказаної опції в договорі не передбачено. Крім цього, укладення з метою надання правової допомоги відповідного договору та надання представнику широкого кола повноважень не позбавляє особу, якій надаються такі послуги, в даному випадку позивача, перевіряти своєчасність та якість таких послуг. Також судом враховано суперечливі доводи позивача щодо ознайомлення його з оскаржуваним наказом лише 28.03.2023, оскільки договір з адвокатом Германом М.Б. про надання правничої допомоги №03/03-23 укладено 03.03.2023, тобто до ознайомлення з оскаржуваними наказами, проте після їх прийняття.
Проте, апеляційний суд із висновками суду першої інстанції щодо визнання необґрунтованими поважності причин пропуску звернення до суду не погоджується з огляду на наступне.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 122 частин 1, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Отже, суд зобов'язаний з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Як слідує із змісту адміністративного позову у цій справі, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказу Департаменту патрульної поліції від 24.02.2023 № 114 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0174198); скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції від 28.02.2023 №218 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0174198).
Із вказаним наказом позивач ознайомлений 28.02.2023 р.
Щодо зазначення у позовній заяві дати ознайомлення із наказом 28.03.2023р., в судовому засіданні апеляційного розгляду справ представник апелянта пояснив, що вказана дата є опечаткою, позивач не заперечує, що ознайомився із наказом 28.02.2023р., що відповідно і стало підставою для звернення до адвоката Герман М.Б. про надання правової допомоги та укладення Договору №03/03-23 від 03.03.2023.
Також судом встановлено, що в період з 15.03.2023 по 24.03.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради Львівської області із діагнозом: остеохондроз попереково - грудного відділу хребта, ускладнений протрузіями м/х дисків Т11-12 ЛS - S1 з вираженим больовим синдромом та порушенням ходи. Вказане підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1173.
Згідно довідки №383/03 від 11.07.2023, виданої Благодійним фондом «Інтелект нації», ОСОБА_1 з березня по липень 2023 року був залучений як волонтер благодійним фондом до організаційних заходів, пов'язаних із збором коштів.
Щодо поважності пропуску строку звернення до суду апеляційний суд висновує наступне.
Позивач звернувся за отриманням професійної правової допомоги до адвоката Герман М. Б., внаслідок чого було укладено Договір №03/03-23 від 03.03.2023.
Відповідно до п. 1 Договору №03/03-23 від 03.03.2023, в порядку та на умовах визначених цим Договором. Виконавець зобов'язується надати Замовнику визначені її. 2.1. даного Договору правову допомогу (відповідно до оформленого договору) з питання представлення інтересів Замовника в судах усіх рівнів, правоохоронних органах, прокуратури, ДБР, установах та організаціях всіх форм власності України.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача надав копію скарги позивача до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, в якій зазначає, що уклав угоду з адвокатом Германом М.Д., оплатив його послуги у розмірі 18000 грн., однак адвокат до суду із позовом в його інтересах не звернувся та пропустив встановлені законом строки звернення до суду.
Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що уклавши договір №03/03-23 від 03.03.2023, позивач мав цілком правомірні очікування на відповідну якість послуг та своєчасність їх надання (в т.ч. звернення до суду у встановлені процесуальним законодавством строки). В той же час, адвокат Герман М. Б., взявши на себе зобов'язання щодо захисту прав та інтересів позивача у суді, не виконав їх.
Вказані обставини, на думку апеляційного судку, свідчать про відсутність у діях позивача будь-якого наміру чи умислу на пропуск встановлено строку для звернення до адміністративного суду, оскільки позивач, як сторона договору про надання юридичних послуг, виконав усі взяті на себе зобов'язання та правомірно очікував отримати такі послуги.
У подальшому, з метою уникнення ще більшого пропуску строку, позивачем було укладено новий договір про надання правової допомоги від 11.07.2023 з адвокатом Андрейківим Ю.І. та вказаний позов було подано до суду.
Отже, наведене свідчить про те, що позивач вживав усіх належних та можливих дій для здійснення та реалізації свого права на справедливий суд.
Як наслідок, пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду стався внаслідок обставин, які не залежали від його волі та які були спричинені неправомірними діями інших осіб.
Апеляційний суд також зауважує, що підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Отже, лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведені вище позивач причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом можуть бути визнані поважними, оскільки не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги) та були спричинені неправомірними діями іншої особи, зокрема адвоката Герман М. Б., який взявши на себе зобов'язання щодо захисту прав та інтересів позивача у суді, не виконав їх.
Водночас апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що строк звернення до суду із даним позовом становить 15 днів.
Крім цього апеляційний суд ураховує, що про клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду позивачу відомо не було та будь - яких пояснень чи заперечень з цього приводу він відповідно подати не міг.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду дійшов передчасного висновку.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/16059/23 - скасувати, а справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 21.11.2023