ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 607/9907/23 пров. № А/857/16558/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року у справі №607/9907/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції - Марциновська І.В., час ухвалення - 17:21 год., місце ухвалення - Тернопіль, дата складання повного тексту - 07.08.2023),-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 20.05.2023 поліцейським 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Курпітою В.М. винесена постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7020540, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що на проспекті Злуки, 37 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, чим порушив вимоги п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху України, та допустив порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року у позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Залишено постанову поліцейського 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Курпіти В.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7020540 від 20.05.2023 без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що зазначені в оскаржуваній постанові обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також у постанові не зазначено конкретну суть правопорушення. Крім цього, при винесенні оскаржуваної постанови позивачу не були роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано права заявляти клопотання та скористатись правовою допомогою. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у ній та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 20.05.2023 поліцейським 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Курпітою В.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7020540. Даною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн. У постанові зазначено, що 20.05.2023 приблизно о 03 год. 25 хв. на проспекті Злуки, 37 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet» моделі «Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням. Зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7020540 від 20.05.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, винесена відповідно до вимог закону.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п'ята статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги по суті встановленого порушення, колегія суддів зазначає, що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху(далі -ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).
Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно п.10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Крім того, п.9.2. «б» ПДР України, установлено, що водій повинен подати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до пункту 9.4 ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДР України).
Відтак з приведеної норми слідує, що обов'язок щодо подання сигналів світлового покажчика повороту не ставиться у залежність від наявності чи відсутності дорожніх знаків перед поворотом. Під будь-якою зміною напрямку руху слід розуміти маневр, пов'язаний з незначною зміною напрямку руху по відношенню до повздовжньої осі проїзної частини дороги, яким є поворот праворуч чи ліворуч.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Натомість, як слідує із наданих відповідачем доказів (матеріалів відеофіксації), позивач вказаного обов'язку не дотримався, керуючи транспортним засобом марки «AUDI 100», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при повороті праворуч не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Зважаючи на приведені положення законодавства та зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Враховуючи приписи наведених положень чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена у даній справі постанова про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7020540 від 20.05.2023.
Щодо доводів апелянта про те, що відносно нього йшлося про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП та на місці спілкування з поліцейськими оскаржувана постанова не складалась, розгляд справи не проводився та не було надано можливості скористатись правовою допомогою, то апеляційний суд зазначає наступне.
З матеріалів справи, зокрема відеофайлу слідує, що підставою зупинення позивача стало порушення п.9.2. «б» ПДР, а саме позивач не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням при змін напрямку руху.
Оскаржувана постанова містить підпис позивача ОСОБА_1 у графі 8 «права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП мені роз'яснено».
Підписання вказаної постанови підтверджується цим же відеозаписом з боді камери інспектора патрульної поліції.
Таким чином, сукупний аналіз усіх наявних у справі доказів, в тому числі з огляду на відеофіксацію, з урахуванням дати та часу зафіксованої на відеозйомці, яка співпадає з зазначеною датою та часом в оскаржуваній постанові, з врахуванням поданого відзиву на позовну заяву, власноручного підпису позивача без будь-яких заперечень в оскаржуваній постанові дає підстави стверджувати, що факт вчинення заявником адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є в повній мірі доведений відповідачем.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року у справі №607/9907/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 21.11.2023