УХВАЛА
22 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12540/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Малашенкової Т.М., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2023
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2023
у справі № 910/12540/22
за позовом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до фізичної особи-підприємця Лєщина Олександра Олександровича
про стягнення 102 070,93 грн,
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Лєщина Олександра Олександровича (далі - ФОП Лєщина О. О.) про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 17.05.2022 № 213/ВЗЗ-2022 у загальному розмірі 102 070,93 грн (з них: 45 428,96 грн - пеня та 56 641,97 грн - штраф за порушення строків поставки товару).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/12540/22, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 позовну заяву передано за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/12540/22 у задоволенні позову Військової частини відмовлено.
Військова частина 08.11.2023 (підтверджується відміткою на поштовому конверті) звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/12540/22 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Військової частини зі справи № 910/12540/22, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.
Позов подано у 2022 році. Предметом позову у справі № 910/12540/22 є стягнення у сумі 102 070,93 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (248 100,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Обґрунтовуючи наявність виключних випадків для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, підпункт "в" підпункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки закупівля предметів продовольчого майна здійснювалась за кошти державного бюджету за неконкурентною процедурою без використання електронної системи "Прозорро", враховуючи нагальну потребу у товарі, роботах чи послугах оборонного призначення; також зазначає, що суди попередніх інстанцій у справі № 910/12540/22 неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статтю 233 Господарського кодексу України, статтю 551 Цивільного кодексу України та порушили норми процесуального права, зокрема, приписи статей 74, 78, 86 ГПК України щодо відповідальності за порушення зобов'язання, відмови у задоволенні позовних вимог, необхідності оцінки судом першої інстанції винятковості випадку, суб'єктного складу сторін спору, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, доказування сторонами переваги більш вагомих доказів, з урахуванням поданих доказів.
Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення скаржником обставин справи до переоцінки доказів, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Незгода скаржника із оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про їх незаконність і про винятковість справи для скаржника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для нього внаслідок прийняття рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на його користь є звичайним передбачуваним процесом.
При цьому, спірне питання, яке порушує скаржник у касаційній скарзі, випливає з договору, укладеного між сторонами спору, однак наслідки виконання/невиконання мають юридичне значення лише для сторін договору, зокрема, в частині належного виконання зобов'язання щодо (поставки) продукції у встановлені договором строки. Поряд з цим посилання скаржника щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України не можуть братися до уваги, оскільки оскаржувані рішення ухвалені судами попередніх інстанцій в залежності від встановлених конкретних обставин справи.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/12540/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини, викладене у касаційній скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень не розглядається.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 910/12540/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Міщенко