ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.11.2023Справа № 910/9938/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС"
про стягнення 105 463,64 грн.
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ";
2) Приватного акціонерного товариства "Альфа Страхування"
про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 1 від 16.02.2023
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом): Лукянук А.В.;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Шишлов О.Є.;
від відповідача-2 за зустрічним позовом: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" про стягнення 105 463,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою ПрАТ "Альфа Страхування" потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 330.0000134.705.6857 від 13.12.2021, внаслідок чого до ПрАТ "Альфа Страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Водночас, відповідно до Договору відступлення права вимоги № 1 від 16.02.2023, ПрАТ "Альфа Страхування" уступило свої майнові вимоги позивачу. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 105 463,64 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, визнано справу малозначною та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
31.07.2023 на адресу Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" надійшли відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 1 від 16.02.2023, укладеного між позивачем та ПрАТ "Альфа Страхування". В якості відповідачів у зустрічному позові визначено ТОВ "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ" та ПрАТ "Альфа Страхування".
03.08.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ" та Приватного акціонерного товариства "Альфа Страхування" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 1 від 16.02.2023 до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/9938/23, постановлено розгляд справи № 910/9938/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено розгляд справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 14.09.2023.
31.08.2023 через систему «Електронний суд» від відповідач-1 за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
11.09.2023 на адресу суду від відповідача-2 за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
12.09.2023 через загальний відділ діловодства суду від АТ «СК «АРКС» надійшли відповідь на відзив ТОВ «Доступні фінанси» на зустрічну позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.
14.09.2023 через загальний відділ діловодства суду від сторін надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.
В судовому засіданні 14.09.2023 суд відклав підготовчого засідання у справі на 19.10.2023.
22.09.2023 через загальний відділ діловодства суду від АТ «СК «АРКС» надійшли відповідь на відзив ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на зустрічну позовну заяву.
19.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від АТ «СК «АРКС» надійшли письмові пояснення.
В судовому засіданні 19.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.11.2023.
В судовому засіданні 02.11.2023 позивача за первісним позовом підтримав вимоги та доводи первісної позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві та поясненнях на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Представник відповідача-2 за зустрічним позовом правом на участь у судовому засіданні не скористався. Клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
УСТАНОВИВ:
03.12.2021 між ОСОБА_1 (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа - Страхування» (страховик) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000134.705.6857, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом - Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 .
06.06.2022 на автодорозі Н-09 - Мукачеве - Рахів - Богородчани - Івано - Франківськ - Рогатин - Бібрка - Львів, 18 км, 0 м, Дунковиця 15 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю від НПУ.
Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області у справі №297/1622/22 від 09.09.2022 року ОСОБА_3 , водія транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за с. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 було проведено його огляд, про що складено Акт огляду ТЗ та фотофіксації пошкоджень, в тому числі в умовах СТО.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Автоцентр» виставлено рахунок №ФФ216496 від 07.06.2022 на ремонт транспортного засобу «Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , на суму в розмірі 116 656,48 грн.
Відповідно до Страхового акту №A0834.206.22.01 від 28.06.2022 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа - Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 107 463 грн. 64 коп., що підтверджується платіжним дорученням №22128 від 29.06.2022.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/207381673 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 2000 грн., розмір ліміту по майну складає 130 000 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа - Страхування» надіслало на адресу Відповідача заяву №0834/22 від 05.07.2022 про виплату страхового відшкодування у розмірі 107 463 грн. 64 коп. У відповідь на яку останній листом №6315/12ЦВ від 05.08.2022 відмовив у виплаті страхового відшкодування.
16.02.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Альфа Страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» було укладено Договір про відступлення права вимоги №1, предметом якого є відступлення ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» права вимоги до ПрАТ "Страхова компанія «АРКС" страхового відшкодування, яке виникло після виплати на суму 105463,64 грн., згідно заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 0834/22 від 05.07.2022. Відтак, наразі ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» є новим кредитором по відношенню до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" у зобов'язанні зі сплати страхового відшкодування у сумі 105 463 грн. 64 коп.
16.02.2023 з метою врегулювання даного питання в досудовому порядку, позивачем було надіслано на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" лист з проханням здійснити відшкодування в порядку регресу на суму 105 463 грн. 64 коп., що підтверджується вхідним штампом про отримання за вх. №2076/12 від 16.02.2023. У відповідь на який відповідач листом №2444/12ЦВ від 15.03.2023 просив надати документи, які зазначені у п.2.2.1 договору про відступлення права вимоги №1.
Листами №45/81-54 від 16.03.2023, №45/36-23 від 09.06.2023 позивач надіслав на адресу відповідача копії документів згідно з переліком, які були отримані останнім за вх. №3030/12 від 16.03.2023, №5913/12 від 12.06.2023.
Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 105 463 грн. 64 коп. відповідно до встановлених Полісом №ЕР/207381673 лімітів відшкодування по майну та франшизи.
Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір про відступлення права вимоги №1 від 16.02.2023 є нікчемним, оскільки 03.03.2022 КМУ прийнято постанову №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», в якій для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації встановлено, до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): - громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті. Як вбачається з загальнодоступної інформації, наявної в мережі Інтернет, серед власників Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» значаться ОСОБА_4 (кінцевий бенефіціарний власник), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» перед ПрАТ «Страхова Компанія «Альфа Страхування» за договором про відступлення права вимоги №1 від 16.02.2023, яке полягає у сплаті коштів, суперечить вимогам постанови КМУ прийнято постанову №187, а дії відповідачів спрямовані на порушення мораторію, діючого відносно ПрАТ «Страхова Компанія «Альфа Страхування» з метою отримання коштів за зобов'язанням, кредитором за яким є особи, пов'язана з державою - агресором. За таких підстав, просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №1 від 16.02.2023, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Альфа Страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ" та зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа - Страхування» на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000134.705.6857 від 03.12.2021, предметом якого є страхування транспортного засобу Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску, було відшкодовано на користь Страхувальника 107 463 грн. 64 коп.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, Суд зазначає, що до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа - Страхування» у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області у справі №297/1622/22 від 09.09.2022 року, якою ОСОБА_3 , водія транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за с. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 було проведено його огляд, про що складено Акт огляду ТЗ та фотофіксації пошкоджень, в тому числі в умовах СТО.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Автоцентр» виставлено рахунок №ФФ216496 від 07.06.2022 на ремонт транспортного засобу «Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , на суму в розмірі 116 656,48 грн.
Відповідно до Страхового акту №A0834.206.22.01 від 28.06.2022 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа - Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 107 463 грн. 64 коп., що підтверджується платіжним дорученням №22128 від 29.06.2022.
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2020, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (06.06.2022) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував 7 років.
Також відповідно до п. 7.40. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів зазначено, що якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю. Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові.
Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого Позивачем автомобіля матеріали справи не містять.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Автоцентр»)
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Автоцентр» виставлено рахунок №ФФ216496 від 07.06.2022, платіжне доручення №22128 від 29.06.2022 визнаються Судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/207381673 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 2000 грн., розмір ліміту по майну складає 130 000 грн.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Таким чином, оскільки Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування» здійснило виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000134.705.6857 від 03.12.2021 у сумі 107 463,64 грн, беручи до уваги, що розмір франшизи за Полісом № ЕР/207381673 складає 2000,00 грн та ліміт відповідальності 130000,00 грн, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування» набуло право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" на суму 105 463,64 грн.
Як встановлено судом, 16.02.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Альфа Страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» було укладено Договір про відступлення права вимоги №1, предметом якого є відступлення ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» права вимоги до ПрАТ "Страхова компанія «АРКС" страхового відшкодування, яке виникло після виплати на суму 105463,64 грн., згідно заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 0834/22 від 05.07.2022. Відтак, наразі ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» є новим кредитором по відношенню до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" у зобов'язанні зі сплати страхового відшкодування у сумі 105 463 грн. 64 коп.
Відповідно до п. 4.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору всі права кредитора у відношенні до боржника, що належали до цього первісному кредитору, а саме право вимоги страхового відшкодування виникає у нового кредитора з моменту набрання чинності цим договором в порядку, передбаченому п. 4.1 цього договору.
Додатковою угодою №1 від 31.03.2023 до Договору про відступлення права вимоги №1 від 16.02.2023 сторони виклали п.2.1.1 договору в наступній редакції: «перерахувати первісному кредитору за реквізитами, вказаними в статті 7 цього договору, відшкодування за відступлення права вимоги страхового відшкодування у сумі 89644 грн. 09 коп. до 31.08.2023».
В силу вимог ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, при цьому, відповідно до ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В той же час, Судом встановлено, що 03.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», в якій для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації встановлено, до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): - громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України:
- які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій;
- визначених розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 812 «Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2004 р., № 26, ст. 1696);
- щодо яких за поданням міністерства, іншого державного органу у зв'язку з провадженням такими юридичними особами діяльності, необхідної для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України або подолання її наслідків, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про тимчасове управління державою відповідними акціями, корпоративними правами або іншими правами участі (контролю), що належать Російській Федерації або особі, пов'язаній з державою-агресором;
2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов'язаними з державою-агресором, крім:
безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна;
задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;
3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об'єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.
Постановою КМУ №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» встановлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.
Як вбачається з загальнодоступної інформації, наявної в мережі інтернет, серед власників Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» значиться ОСОБА_7 (кінцевий бенефіціарний власник), а також ABH Ukraine Limited (частка 95,2246%).
В свою чергу, єдиним учасником ABH Ukraine Limited є ABH Holdings S.A.
Відповідно до інформації, яка розміщена в мережі інтернет, зокрема на сайті Wikipedia за посиланням https://uk.wikipedia.org/wiki/ABH_Holdings_S.A., ABH Holdings S.A. - це приватна інвестиційна холдингова компанія зі штаб-квартирою в Люксембурзі, яка відкрито підтримує вторгнення росії в Україну, та має інвестиції в банківській групи в Україні, країнах СНД і Європи. Належить групі бізнесменів, серед яких ізраїльсько-російський бізнесмен єврейського походження ОСОБА_8 .
Власниками ABH Holdings SA є:
1) народжений у Львові громадянин Ізраїля та росії і мешканець Лондона ОСОБА_8 - 36,47 %;
2) народжений в Києві громадянин Ізраїля та росії і мешканець ОСОБА_10 - 23,27 %;
3) громадянин росії і мешканець ОСОБА_11 - 18,12 %;
4) громадянин росії і мешканець ОСОБА_12 - 13,76 %;
5) громадянин росії і мешканець ОСОБА_13 - 4,08 %;
6) The Mark Foundation for Cancer Research - 4,3 %.
За наведених обставин, враховуючи власників (учасників) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування», ABH Ukraine Limited та ABH Holdings S.A. та оскільки укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси» Договір відступлення права вимоги №1 від 16.02.2023 є оплатним та передбачав отримання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» за відступлення прав вимоги грошових коштів у розмірі 89644 грн. 09 коп, суд дійшов висновку, що вказаний договір відступлення прав вимоги підпадає під регулювання підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», у зв'язку з чим є нікчемним, оскільки є укладеним з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 вказаної постанови.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, оскільки укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси» Договір відступлення права вимоги №1 від 16.02.2023 є нікчемним (недійсним в силу закону), позивач у даній справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси») не набув жодних прав вимоги, які вказані у ньому, в тому числі права вимагати страхового відшкодування за Полісом ЕР/207381673 з відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" про стягнення 105 463,64 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.
Що стосується зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ" та Приватного акціонерного товариства "Альфа Страхування" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 1 від 16.02.2023, суд враховує наступні обставини.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
У ЦК України закріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
Обрання позивачем (прокурором) такого способу захисту, який не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, та є неналежним і неефективним, є самостійною підставою для відмови у позові. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
З огляду на те, що Договір відступлення права вимоги № 1 від 16.02.2023 є нікчемним в силу закону, а позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, Суд приходить до висновку, що обрання неналежного (неефективного) способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОСТУПНІ ФІНАНСИ" та Приватного акціонерного товариства "Альфа Страхування" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 1 від 16.02.2023 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.11.2023.
Суддя А.І. Привалов