Справа № 393/698/23
пров. 1-кп/393/111/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року смт Новгородка
Новгородківський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новгородка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2023 р. за № 12023121160000200 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Горошова, Борщівського району Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою середньою освітою, призваного 09.02.2023 року на військову службу по мобілізації, командира відділення 1-ої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», неодруженому, маючому на утриманні неповнолітню дитину, згідно ст.89 КК України є особою, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді командира відділення 1-ої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. ст. 3, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 02.08.2023 року близько 22:00 години, знаходячись на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із потерпілою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків наніс два удари кулаком правої руки в ділянку носа та голови ОСОБА_5 , внаслідок чого в останньої утворились тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці спинки носа та крововиливу в слизову верхньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Крім того ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді командира відділення 1-ої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. ст. 3, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 02.08.2023 року близько 22:00 год., знаходячись на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із потерпілою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків наніс один удар правою ногою в область правої ноги ОСОБА_6 , внаслідок чого в останньої утворились тілесні ушкодження у вигляді 2-х синців в ділянці правого стегна з саднами на їх фоні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України визнав повністю. Пояснив, що він в повній мірі розуміє суть пред'явленого обвинувачення та визнає всі обставини вчинення ним інкримінованого правопорушення. Також суду пояснив, що дійсно 02.08.2023 року о 22:00 годині при обставинах викладених в обвинувальному акті він через неприязні стосунки з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наніс останнім тілесні ушкодження, а саме наніс два удари кулаком правої руки в носа та голову ОСОБА_5 та один удар правою ногою в область правої ноги ОСОБА_6 . У вчиненому кається, обіцяє більше такого не вчиняти.
Потерпіла особа - ОСОБА_5 під час судового розгляду пояснила, що 02.08.2023 року о 22:00 годині до неї додому прийшов ОСОБА_4 де на ґрунті неприязних відносин у них виник конфлікт, під час якого останній наніс їй удар по обличчю, після чого почалася носова кровотеча. В подальшому обвинувачений наніс один удар ногою в область стегна її матері ОСОБА_6 . З обвинуваченим не примирилися, останній вибачення не попросив та не розкаявся. Також просила призначити обвинуваченому суворе покарання.
Потерпіла особа - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася. Надала суду письмову заяву, в якій просила кримінальне провадження розглянути у її відсутність. Також просила застосувати до обвинуваченого суворе покарання.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та приймаючи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, та обвинуваченому роз'яснено, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає, та потерпілої ОСОБА_5 , яка не заперечувала обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
В рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема по справах ''Ірландія проти Сполученого Королівства'' від 18.01.1978р., ''Коробов проти України'' від 21.10.2011р. вказано, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення вини ''поза розумним сумнівом'', така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, доведена повністю та його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.
Вина обвинуваченого у вчинені даного кримінального правопорушення доведена в судовому засіданні ''поза розумним сумнівом'' та випливає із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків (доказів).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд виходить з того, що відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Також, при обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до кримінального проступку, не одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, є військовослужбовцем, інвалідом не являється, за місцем проживання негативних характеристик не має, є особою, що не має судимостей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Між тим слід зазначити, що суд не розцінює покази обвинуваченого щодо його каяття у вчиненні кримінального правопорушення, як пом'якшуючу його покарання обставину, оскільки будь яких реальних дій спрямованих на каяття з боку останнього вчинено не було, зокрема обвинувачений не попросив у потерпілих вибачення хоча для цього була реальна можливість та було достатньо часу.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах.
Потерпілі претензій (цивільного позову) матеріального та морального характеру до обвинуваченого не заявили.
На підставі викладеного, реалізуючи принцип індивідуалізації покарання, а також враховуючи положення ст.ст. 56, 57 КК України, у відповідності до яких громадські та виправні роботи до військовослужбовців не застосовуються, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання відповідно до санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу, що є справедливим, доцільним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Також слід зазначити, що оскільки речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні, а запобіжні заходи відносно обвинуваченого по кримінальному провадженню не застосовувались, суд не вирішує питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та міри запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 94, 100, 366-368, 373, 374, 376, 377, ч.15 ст.615 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Кропивницького апеляційного суду через Новгородківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору, потерпілим.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Є. ПОДЛІПЕНЕЦЬ