"21" листопада 2023 р. Справа № 363/5763/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,
який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 01 жовтня 2023 року о 17 год. 48 хв. в с. Катюжанка по вул. Шевченка біля буд. 96, водій ОСОБА_1 керував скутером SUZUKI, без д.н.з., з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу алкотестер Драгер або у лікаря-нарколога в установленому законом порядку сп'яніння водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час складання протоколів ОСОБА_1 був присутнім та проставив власноручний підпис у протоколі, у графі для пояснень зазначив, що «управляв мопедом, пив чарку водки».
Зазначені обставини підтверджуються:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 484424 від 01 жовтня 2023 року;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до Вишгородської ЦРЛ, у якому графи «огляд проводився за допомогою» та «результати огляду» не заповнені, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких останні зазначили, що 01 жовтня 2023 року близько 17 год. 59 хв. в с. Катюжанка по вул. Шевченка, стали свідками того, як працівники поліції пропонували пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння громадянину ОСОБА_1 , на що останній відмовився;
- копією паспорту ОСОБА_1 ;
- копією талону на скутер SUZUKI;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 192279 від 01 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- витягом з ІПС МВС України «Армор» відповідно до якого ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягався;
- відеозаписом, із якого вбачається, що водій ОСОБА_1 дійсно керував скутером SUZUKI, без д.н.з., під час спілкування зі співробітниками поліції у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що ОСОБА_1 було повідомлено, та у зв'язку із чим йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатор Драгер або у лікаря нарколога, під відео фіксацію та у присутності двох свідків на запропонований працівниками поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 декілька разів відповів чіткою та зрозумілою відмовою, також зазначив що в цей день вживав алкогольні напої (горілку).
Справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 призначалася до розгляду 01.11.2023,13.11.2023, 21.11.2023, однак останній жодного разу до суду не прибув та про причини своєї неявки суд не повідомив. Заяв та клопотань від нього не надходило. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку смс повідомлення, поштове повідомлення, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. ст. 277-2 КУпАП України, повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 своєчасно та належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення слухання справи суду не надав, у зв'язку з чим справа розглядається без участі правопорушника, відповідно до ст. 268 ч. 1 КУпАП.
Неявку правопорушника у судове засідання суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності та затягування розгляду справи.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з'явилась у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за сповіщенням суду, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Отже, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи, учасником якої він є, та зобов'язана утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/189/14.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Правилами дорожнього руху України встановлено, що водій, це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія у сервісному центрі МВС України.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.
У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року роз'яснено, що: «позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала».
З аналізу наведених норм та обставин справи слідує, що ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП та відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, є достовірними та підтверджені зазначеними вище доказами.
За таких підстав, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у тому, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, доведено повністю.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують або ж обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При обранні стягнення суд ураховує конкретні обставини справи та дані про особу правопорушника.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 36, 130, 283 і 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП України судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь держави.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Суддя С.В. Олійник