ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/377/23 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство ''Будпостач'' (далі - позивач) з позовом до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 1 грудня 2022 № UA403030/2022/000183/1 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про митну вартість товару та ціну договору. Вказані документи не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України від 05.12.2022 № UA403030/2022/000185/1 про коригування митної вартості товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Будпостач» сплачений судовий збір у розмірі 7199 (сім тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн 69 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних і об'єктивних відомостей числових значень складових митної вартості, зокрема, відсутні відомості щодо витрат, понесених на транспортування, страхування та пакування. На цій підставі від декларанта було витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні. Однак, декларант надав додаткові документи не у повному обсязі, вони виявлених розбіжностей не усунули. Таким чином, подані декларантом обов'язкові і додаткові документи свідчать про подання неповної та недостовірної інформації про митну вартість товару, не підтверджено складові митної вартості. У зв'язку з цим митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Враховуючи наведене, а також відсутність інформації, необхідної для застосування попередніх методів, застосування шостого (резервного) методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 червня 2018 року між позивачем (покупець) та компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD (Китай) (продавець) укладено контракт №1056, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує товари (трактори, мотоблоки, культиватори, генератори, мотопомпи, двигуни приладдя, запасні частини до них) в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
24 лютого 2020 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі перевізник) договір експедирування №UA00072711 на забезпечення організації з перевезення зовнішньоторговельних вантажів та їх зберігання.
27 червня 2022 року продавцем виписано покупцю комерційну пропозицію щодо ціни імпортованого товару бн.
29 червня 2022 року продавцем виписано комерційний інвойс №SFSPE2231 на загальну суму 202 569,00 доларів США, сертифікат до вказаного інвойсу та 8 липня 2022 р. сертифікат походження №22С3725А0009/00133.
На підставі контракту №1056 підприємство платіжним дорученням №69 від 6 жовтня 2021 р. перерахувало продавцю кошти, як передплату за товар, в розмірі 115 456,00 доларів США та платіжним дорученням від 27 червня 2022 р. №390 перерахувало продавцю кошти, як оплату за товар, в розмірі 275 776,00 доларів США.
11 липня 2022 року на підтвердження обставин передачі товару від продавця до перевізника отримано коносамент №219331703.
19 серпня 2022 року перевізником експедитором виписано позивачу для оплати транспортних витрат рахунок № 5653165417 та 11 жовтня 2022 року виписано довідку про транспортні витрати №18, згідно з якою розмір транспортних витрат по перевезенню вантажу від порту QINGDAO в Китаї до порту Гданськ в Польщі та до пункту пропуску Мостиська-Пшемисль на митному кордоні в Україні становить 1 056 246,09 грн. та 9059,89 доларів США, а також зазначено про те, що вантаж не страхувався.
30 вересня 2022 року відповідно до залізничної накладної УМВС № 2151025916 товари залізничним транспортом були доставлені до пункту митного контролю.
1 грудня 2022 року Приватне підприємство «Будпостач» подало до Тернопільської митниці митну декларацію № 22UA403030026945U2 для митного оформлення товарів, ввезених у контейнері, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 202 560,00 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №22UA403030026945U2 декларант додав документи, вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- контракт від 11 червня 2018 р. №1056 між продавцем та покупцем з додатковими угодами до нього;
- прайс лист від 15 серпня 2021 р. щодо ціни товару;
- платіжне доручення від 6 жовтня 2021 р. №69 та від 27 червня 2022 р. №390 про оплату товару;
- комерційний інвойс від 29 червня 2022 р. №SFSPE2231;
- сертифікат від 29 червня 2022 р. до інвойсу №SFSPE2231;
- коносамент від 11 липня 2022 р. № 219331703;
- інвойси від 19 серпня 2022 р. № 5653165416, №5653165417, від 7 жовтня 2022 р. № 5653176358 для оплати транспортних послуг;
- довідку про транспортні витрати №18 від 11 жовтня 2022 р.;
- залізничну накладну УМВС № 21510259916 від 30 вересня 2022 р.;
- лист від 10 листопада 2022 р. про те, що товар не страхувався.
1 грудня 2022 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №829403, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи виробника) товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або біржових організацій про вартість товару.
1 грудня 2022 року позивач направив відповідачу листа №01/12-3, у якому повідомив про необґрунтованість вимоги позивача про надання додаткових документів та, зазначаючи про протиправність витребування додаткових документів, направив платіжне доручення від 3 жовтня 2022 р. №11166 про оплату транспортних витрат експедитору.
2 грудня 2022 року Тернопільська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2022/000183/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів (в асортименті) за резервним методом та за основу розрахунку взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 28.10.2022 № UA100130/2022/284652 на рівні 3,3626 дол США/кг. (3710,6291 USD/шт).
Як вбачається зі змісту гр.33 оскаржуваного рішення, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортних перевізних документів, якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення.
Встановлено, що перевезення товару згідно поданих до митного контролю та оформлення документів здійснювалося морським видом транспорту із порту «QINGDAO» (Китай) до порту призначення «GDANSK» (Польща). Експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД» згідно договору від 24 лютого 2020 р. №UA00072711 на дане перевезення надано попередній рахунок - фактуру на оплату транспортних витрат від 19 серпня 2022 р. №5653165417, який підлягає оплаті до 19 серпня 2022 р., однак згідно платіжного доручення №11166, оплата за надані послуги здійснена 3 жовтня 2022 р. Також, згідно договору від 14 лютого 2022 р. №UA00072649на перевезення зовнішньоторговельних вантажів, перевізником Maersk A/S надано рахунки про транспортно-експедиційні послуги від 19 серпня 2022 р. №5653165416, від 7 жовтня 2022 р. №5653176358, які підлягають оплаті на протязі 21 дня, однак, підтверджуючих документів прооплату даних рахунків, декларантом не надано.
Крім того, до митного контролю та оформлення декларантом подано платіжні доручення в іноземні валюті від 27 червня 2022 р.№390, від 6 жовтня 2021 р. №69, які не можливо віднести до даної партії товару, через відсутність деталізації платежу.
За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступну митну формальність за кодом « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та додатково інспектором» « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
Також, 2 грудня 2022 року Тернопільська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA403030/2022/000873.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом). Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.
Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України).
Згідно з ч.1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 - 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 - 3 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення, було подано пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт від 11 червня 2018 р. №1056 між продавцем та покупцем з додатковими угодами до нього; прайс лист від 15 серпня 2021 р. щодо ціни товару; платіжне доручення від 6 жовтня 2021 р. №69 та від 27 червня 2022 р. №390 про оплату товару; комерційний інвойс від 29 червня 2022 р. №SFSPE2231; сертифікат від 29 червня 2022 р. до інвойсу №SFSPE2231; коносамент від 11 липня 2022 р. № 219331703; інвойси від 19 серпня 2022 р. № 5653165416, №5653165417, від 7 жовтня 2022 р. № 5653176358 для оплати транспортних послуг; довідку про транспортні витрати №18 від 11 жовтня 2022 р.; залізничну накладну УМВС № 21510259916 від 30 вересня 2022 р.; лист від 10 листопада 2022 р. про те, що товар не страхувався.
Вказані документи, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначені у спірному рішенні наявні для митного органу розбіжності у наданих до МД документах, не були покладені як такі в основу та не були підставою для витребування додаткових документів в електронному повідомленні №829403.
Щодо не надання митної декларації країни відправлення, суд першої інстанції правильно зазначив, що ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено подання декларантом такого документу до митного органу.
Стосовно витребування відповідачем документів що підтверджують страхування придбаного товару, суд зазначає, що у листі позивача від 10 листопада 2022 р. та з довідки №18 від 10 листопада 2022 р. вказана інформація щодо відсутності обставин та факту страхування товару. Тому суд зазначає, що такі документи надаються до митного органу в разі саме наявності обставин страхування придбаного товару, що кореспондується із положеннями п. 3 статті 53 МК України.
Колегія суддів звертає увагу, що витребування документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування, якщо митниця вважає, що такі обставини існують, то саме митний орган повинен доводити необхідність надання таких документів.
З приводу встановлення митним органом суперечностей щодо обставин оплати за надані послуги з транспортування придбаного товару за наданими позивачем до митниці рахунків про транспортно-експедиційні послуги, які підлягали оплаті на 19 серпня 2022 р., але згідно платіжного доручення від 3 жовтня 3033 р. №11166, оплата за надані послуги була здійснена 3 жовтня 2022 р., суд зазначає, що згідно суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребовування додаткових документів у декларанта. Також, суд зазначає, що розмір вартості послуг та факт оплати за надані транспортні послуги відповідач у спірному рішенні не оспорює.
Стосовно наданого позивачем рахунку-фактури до МД про транспортно-експедиційні послуги від 19 серпня 2022 р. №5653165416 та від 7 жовтня 2022 р. №5653176358, які підлягають оплаті на протязі 21 дня, однак, підтверджуючих документів про оплату даних ресурсів, декларантом не надано, суд зазначає, що така вимога митниці є необґрунтованою та безпідставною, оскільки остання не може свідчити про встановлення чи підтвердження факту розбіжностей та не є підставою для витребування додаткових документів.
Щодо поданих декларантом платіжних доручень в іноземній валюті від 27 червня 2022 р. №390 та від 6 жовтня 2022 р. №69, які митний орган не зміг віднести до вказаної у митній декларації партії товару через відсутність деталізації платежу, то суд зазначає, що в графі 70 платіжних доручень №390 та №69 вказано про передоплату за контрактом від 11 червня 2018 р. №1056, тому деталізація платежу чи її відсутність не впливає на числові значення складових митної вартості товарів і не може позбавляти декларанта на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач не навів жодного обґрунтування, яким чином зазначені недоліки вплинули на визначення митної вартості.
Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю є необґрунтованими, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.
З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан
Повний текст постанови складено 20.11.2023.