ПОСТАНОВА
іменем України
16 листопада 2023 року справа 160/9768/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 (суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 04.05.2023 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-51692-17 від 10.03.2023 про сплату боргу (недоїмки) на суму 18667,08 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволений.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що спірна вимога була прийнята з дотриманням приписів чинного законодавства, оскільки питання звільнення осіб, які проводять незалежну професійну діяльність від сплати за себе єдиного внеску, у разі отримання пенсії за віком або вислугою років врегульоване ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» лише з 01.01.2021.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 28.10.1999 та отримує пенсію за вислугою років відповідно до закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб”.
09.03.2001 позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, згідно коду КВЕД 69.10 діяльність у сфері права, а 09.11.2004 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За період грудень 2016 року - жовтень 2018 року відповідач здійснював нарахування позивачу єдиного внеску одночасно як фізичній особі-підприємцю і як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, попри те, що на облік як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність заяву за формою № 1-ЄСВ позивач не подавав.
ГУ ДФС України у Дніпропетровській області станом на 31.10.2018 сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-51692-17-У на суму 25476,96 грн.
Ця вимога була предметом судового розгляду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі № 160/12636/19 визнана протиправною та скасована.
Вирішуючи спір суд виходив із того, що подвійне нарахування одному платнику єдиного внеску за різними ознаками є помилковим. Суд зазначив, що з 01.10.2017, позивач, як фізична особа-підприємець та особа, яка досягла 60-річного віку й отримує пенсію, звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51692-17 від 11.11.2022 у розмірі 27115,08 грн.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 12.01.2023 цю вимогу відкликано. Приймаючи таке рішення центральний орган ДПС зазначив, що позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 09.03.2001) та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) (дата встановлення ознаки професійної діяльності 16.04.2014).
ДПС України зауважило, що зазначена вище вимога сформована всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у рішенні від 02.09.2019 у справі № 520/3939/19, оскільки до її обрахунку включено подвійне нарахування єдиного внеску за 2017 рік - як фізичній особі- підприємцю (8448,00 грн) і як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю (8448,00 грн)
З урахуванням наведеного, зобов'язано відповідача сформувати та направити нову вимогу згідно вимог чинного законодавства.
10.03.2023 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51692-17 на суму 18667,08 грн. Вимога сформована виходячи із суми заборгованості станом на 08.06.2023 року, яка виникла у зв'язку із несплатою щоквартальних нарахувань за 2017 рік та І-IV квартали 2018 року, а також у сумі 390,36 грн. за 2013 рік.
Вважаючи цю вимогу протиправною позивач звернувся до суду із цим позовом.
Позивач оскаржив таку вимогу до суду з тих підстав, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років, а отже звільнений від сплати єдиного внеску.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пунктів 1-2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є, у тому числі, самозайняті особи. Необхідними умовами для сплати такими особами єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження, зокрема, незалежної професійної діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який є базою для нарахування ЄСВ. Разом з тим розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць, який обраховується з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), особи, зазначені у п. 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію за вислугою років з жовтня 1999 року.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Отже трудова пенсія може бути за віком (при досягненні віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а також за вислугою років.
Зокрема, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Таким чином, держава надає можливість окремим категоріям громадян отримати пенсію за вислугу років - до настання віку, що дає право на пенсію за віком, оскільки такі категорії громадян у своїй професії втрачають працездатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. При цьому держава, надаючи право на пенсію до настання пенсійного віку, надає і пільги, що передбачені при одержанні пенсії за віком.
Крім того, в силу змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за вислугу років.
Так, частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції закону № 592-IX від 13.05.2020 року, передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Хоча оскаржуваною вимогою нараховано борг за період до набрання наведеними змінами чинності, апеляційний суд зазначає, що законодавець приймаючи цей закон фактично усунув допущену дискримінацію щодо окремого кола платників єдиного соціального внеску, а саме осіб які отримують пенсію за вислугу років.
Враховуючи викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права на звільнення від сплати єдиного внеску при здійсненні підприємницької діяльності.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162 не передбачає.
Після отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, позивач заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав, що не заперечується відповідачем.
Попри це, відповідач 16.04.2014 самостійно встановив позивачеві і як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для винесення позивачу вимоги № Ф-51692-17 від 10.03.2023 про сплату боргу (недоїмки) як особі яка займається незалежною професійною діяльністю.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 16.11.2023 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко