КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Заставенко М.О.
Єдиний унікальний номер справи № 753/10730/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14941/2023
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
встановив:
У травні 2021 року позивач ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернувся в Дарницький районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 54 778,47 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 8 170,15 грн, 3% річних у розмірі 3 465,75 грн та судовий збір в розмірі 2 270 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачі є співласниками квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 01 липня 2014 року укладено Договір №4450095043 (о/р 58514) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Договір).
За даним Договором позивач належним чином виконує свій обов'язок щодо надання послуг з централізованого опалення та гарячої води, однак відповідачі свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 01 квітня 2021 року утворилась заборгованість за оплату отриманих послуг гарячої води та централізованого опалення у розмірі 54 778,47 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь основний боргу у розмірі 54 778,47 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 170,15 грн, 3% річних у розмірі 3 465,75 грн та сплачений судовий збір.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення станом на 01 світня 2021 в розмірі 54 778,47 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 170,15 грн, 3% річних у розмірі 3 465,75 грн, а всього 66 414,37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» сплачений судовий збір у розмірі по 567,50 грн з кожної.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року скасувати.
У апеляційній скарзі вказують, що квартира була приватизована на відповідачок у рівних частках, однак, апелянтки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2015 року проживають за іншими адресами, їх мати - ОСОБА_4 , не проживає у квартирі з 2002 року. Зазначають, що у квартирі фактично проживає лише їх сестра - ОСОБА_6 , яка має сплачувати за комунальні послуги. Вказують, що особа з ім'ям « ОСОБА_5 » у квартирі на час ухвалення рішення не проживала.
Також у апеляційній скарзі просять застосувати до позовних вимог наслідки спливу строків позовної давності до вимог за період з липня 2014 року по травень 2018 року.
Позивач ЖБК «ТЕМП-15» надіслав суду письмові пояснення по справі, у яких просять частково задовольнити заяву відповідачок про застосування строків позовної давності з урахуванням продовжених строків у зв'язку з дією карантину, а саме - щодо заборгованості за період до 12 березня 2017 року. До пояснень долучено розрахунок заборгованості з виключенням періоду, по якому минули строки позовної давності. В іншій частині доводи апеляційної скарги позивач вважає безпідставними.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 66 414,38 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , є співвласниками даної квартири (а.с.10) та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с.10, 51).
Як убачається з матеріалів справи, виконавцями послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по будинку за адресою АДРЕСА_2 є ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (а.с.45).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону № 1875-VІ від 24.06.2004 р. передбачалось право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідав визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції Закону № 2189-VІІІ від 09.11.2017 р., споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 р. № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 01 липня 2014 року укладено Договір №4450095043 (о/р 58514) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с.11-14).
Відповідно до п. 1 Договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.
Як з'ясовано судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, відповідачі свої зобов'язання за договором про надання послуг належним чином не виконують, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з гарячого водопостачання за період з липня 2014 року по квітень 2021 року у сумі 35 676,84 грн та централізованого опалення за період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року в сумі 19 101,63 грн, що разом становить 54 778,47, що підтверджується бухгалтерськими довідками за вказані періоди (а.с.4-6,7-9).
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. ст. 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідачі не надали суду жодних доказів на підтвердження того, що вони зверталися до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складали відповідні акти-претензії чи викликали представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом.
Жодних спростувань наведених позивачем розрахунків відповідачі також не навели, доказів повної чи часткової оплати заборгованості суду не надали.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у квартирі фактично проживає лише ОСОБА_6 , оскільки із матеріалів справи встановлено, що усі відповідачки є співвласницями квартири та мають у ній зареєстроване місце проживання відтак, відповідачки мають солідарний обов'язок власників майна щодо його утримання, зокрема, і належної оплати комунальних послуг.
Посилання апелянтів на те, що особа з ім'ям « ОСОБА_5 » у квартирі на час ухвалення рішення не проживала апеляційний суд також оцінює критично, оскільки усі персональні дані ОСОБА_5 , зазначені позивачем відповідно до свідоцтва про право власності, співпадають із даними ОСОБА_6 , яка зареєстрована за спірною адресою.
Суд також звертає увагу, що, відповідно до вимог частини 2 ст. 43 ЦПК України, сторони зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Отже, повідомлення суду та інших учасників процесу щодо зміни своїх персональних даних є обов'язком сторони.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідачів не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань, передбачених законом, по оплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог.
Разом з цим, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять суд застосувати до спірних відносин наслідки спливу строку позовної давності. Заяву мотивують тим, що розрахунки заборгованості позивач навів за період з липня 2014 року, в той час як позов подано у травні 2021 року. Зазначають також, що були позбавлені можливості подати заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції, оскільки не були повідомлена про розгляд справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 200/11343/14-ц.
Колегія суддів також звертає увагу, що у матеріалах справи є поштовий конверт, адресований судом першої інстанції відповідачевам, який разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, повернутий відділенням поштового зв'язку за закінченням строку зберігання, а не через відсутність відповідача за місцем проживання. У вказаному поштовому відправленні суд повідомляв відповідача про відкриття спрощеного провадження у справі ухвалою від 16 червня 2021 року.
Однак, конверт з такою відміткою не може вважатися належним повідомленням особи про розгляд справи в розумінні ст. 130 ЦПК України.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають право заявити про застосування позовної давності під час розгляду даної цивільної справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як встановлено ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього.
Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості, доведеності позову.
Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України, в тому числі й згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 до 30 квітня 2023 року.
Так як 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви в березні 2023 року, такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за період до 12 березня 2017 року у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Як видно із наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості за послуги з гарячого водопостачання за період з серпня 2017 року по квітень 2021 року у становить 35 563,20 грн, за послуги з централізованого опалення за період з березня 2018 року по квітень 2021 року - 13 771,90 грн, що разом становить 49 335,10 грн. І така заборгованість підлягає стягненню з відповідачів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, ураховуючи порушення відповідачами виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі - 5163,82 грн, а також 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 2650,90 грн.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а відтак з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у загальному розмірі 1954,34 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення станом на 01 квітня 2021 року в розмірі 49 335,10 грн, інфляційні втрати в розмірі 5163,82 грн, 3% річних у розмірі 2650,90 грн, а всього 57 149,82 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» сплачений судовий збір у розмірі 488,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» сплачений судовий збір у розмірі 488,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» сплачений судовий збір у розмірі 488,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» сплачений судовий збір у розмірі 488,34 грн.
В іншій частині у задоволені позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Реквізити сторін:
Позивач Товариство о обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», код ЄДРПОУ 37739041, адреса м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20.
Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова