КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 756/3741/23 Головуючий у 1 інстанції: Діденко Є.В.
Провадження № 22-ц/824/11277/2023 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
20 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» Зукіна Валерія Дмитрійовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 9 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
23.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь позивачки грошові кошти в розмірі 66 823,00 грн., 3% річних в розмірі 537, 31 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 6 316, 77 грн., судові витрати в розмірі 1 073,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 400,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що 07 лютого 2022 року між сторонами був укладений Договір № 47РП/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати позивачці кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги. Вартість медичної допомоги відповідно до п. 8.1 Договору, склала 66 823,00 грн., та була сплачена позивачкою на підставі рахунку-фактури в повному обсязі. Проте відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, послуг не надав, з 24.02.2022 року припинив надання медичних послуг, жодних повідомлень від Відповідача про неможливість надавати медичну допомогу та виконувати умови договору не надходило. Також, 17.02.2023 року представником Позивача на юридичну адресу Відповідача було направлено заяву-письмове повідомлення про припинення договору та вимогу про повернення сплачених коштів. Станом на дату подання позову - Відповідач кошти за договором на вимогу Позивача не повернув, що й стало підставою для подання даного позову до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 9 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення коштів задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти за договором № 47РП/02/2022 про надання медичної допомоги від 07 лютого 2022 року в розмірі 66123 грн. 00 коп.
В задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати в загальному розмірі 9519 грн. 49 коп., з яких: 944,77 грн. - судовий збір, 8574,72 грн. - витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Генеральний директор ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» Зукін В.Д., засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу, яку отримано та зареєстровано 13 червня 2023 року. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи.
Зазначає, що введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, стало обставиною непереборної сили для ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та таким, що унеможливило виконання своїх обов'язків перед позивачкою. У результаті проведення активних бойових дій будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень. З початку повномасштабного вторгнення пологовий будинок надавав медичну допомогу пораненим військовослужбовцям ЗСУ, територіальній обороні, мирним жителям, породіллям, новонародженим, десятки людей отримали притулок в пологовому будинку в якості укриття.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник позивача - ОСОБА_2., направила відзив на апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку, який зареєстровано 7 липня 2023 року. В якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 07.02.2022 р. між позивачкою (Пацієнт) та відповідачем (Медичний заклад) було укладено Договір № 47РП/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів «пакет Стандарт» (далі - Договір) відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати позивачці медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів Пацієнта згідно діючих нормативних документів та стандартів у галузі охорони здоров'я, а позивачка зобов'язалась прийняти і сплатити послуги на умовах договору.
У Додатку № 4 до договору визначений перелік медичних послуг, які входять до предмету договору.
Згідно з пунктами 8.1, 8.4 Договору, вартість медичної допомоги складає 66823,00 грн. з ПДВ, та сплачується одноразово у формі 100 % передоплати в день підписання Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору, медичний заклад зобов'язаний надати якісну і кваліфіковану медичну допомогу Пацієнту в межах цього Договору.
Пунктами 9.3, 9.4 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього Договору у разі виникнення особливих обставин з об'єктивних причин (форс-мажорні обставини), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов'язки. До таких обставин віднесено, зокрема війну та воєнні дії.
Відповідно до п. 9.5 Договору, сторона яка не може виконувати свої договірні відносини, внаслідок обставин, зазначених у п. 9.4 Договору повинна проінформувати про це іншу сторону, а також належним чином цей факт підтвердити.
Пунктом 11.2 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання із врахуванням вимог п. 8.4 Договору, і діє до остаточного виконання зобов'язань.
Згідно з п. 10.1 Договору, він може бути достроково припинений з ініціативи пацієнта за умови письмового повідомлення медичного закладу із зазначенням причин. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення пацієнта. В такому випадку пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості Договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги. Також, Договір припиняється у разі неможливості його виконання, проведення пологів у іншому медичному закладі.
На сайті відповідача розміщено оголошення про припинення роботи через війну.
Позивачка 17 лютого 2023 року направила на юридичну адресу відповідача заяву-письмове повідомлення про припинення дії договору та вимогу про повернення сплачених коштів.
05.04.2022 року на зазначену заяву-письмове повідомлення, відповідачем на адресу позивачки надіслано лист, в якому зазначено про те, що запит на розірвання договору прийнято, а також проінформовано про відкриття тимчасового пологового відділення та запропоновано заповнити електронну форму для уточнення всіх деталей.
У листі Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24.02.2022 р. є обставиною непереборної сили для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.
16.02.2023 року представником позивача на юридичну адресу відповідача було направлено заяву-письмове повідомлення про припинення договору та вимогу про повернення сплачених коштів, 24.02.2022 року в Україні розпочалися бойові дії, зокрема у м. Києві. Вказане відправлення отримано 22.02.2023 року, та відповідно до тренінгу АТ «Укрпошта» - відправлення вручено особисто.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 607 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України)
Згідно частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором.
Пунктами 9.3, 9.4 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього Договору у разі виникнення особливих обставин з об'єктивних причин (форс-мажорні обставини), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов'язки. До таких обставин віднесено, зокрема війну та воєнні дії.
Відповідно до п. 9.5 Договору, сторона яка не може виконувати свої договірні відносини, внаслідок обставин, зазначених у п. 9.4 Договору повинна проінформувати про це іншу сторону, а також належним чином цей факт підтвердити.
Згідно з п. 10.1 Договору, він може бути достроково припинений з ініціативи пацієнта за умови письмового повідомлення медичного закладу із зазначенням причин. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення пацієнта. В такому випадку пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості Договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги. Також, Договір припиняється у разі неможливості його виконання, проведення пологів у іншому медичному закладі.
Про що, 16.02.2023 року представником позивача на юридичну адресу відповідача було направлено заяву-письмове повідомлення про припинення договору та вимогу про повернення сплачених коштів. Вказане відправлення отримано 22.02.2023 року, та відповідно до тренінгу АТ «Укрпошта» - відправлення вручено особисто.
Доводити в апеляційній скарзі про те що Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан й посилання апелянта на те, що введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, стало обставиною непереборної сили для ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та таким, що унеможливило виконання своїх обов'язків перед позивачкою. У результаті проведення активних бойових дій будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень. З початку повномасштабного вторгнення пологовий будинок надавав медичну допомогу пораненим військовослужбовцям ЗСУ, територіальній обороні, мирним жителям, породіллям, новонародженим, десятки людей отримали притулок в пологовому будинку в якості укриття.
Посилання генерального директора ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» Зукіна В.Д. на наявність для ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» обставин непереборної сили, у зв'язку з чим воно не могло виконати зобов'язання перед позивачкою, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 14 Закону про ТПП Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно зі ст. 141 цього Закону ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів із дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видають безкоштовно. При цьому згідно з ч. 2 цієї статті до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) віднесено надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна.
Згідно з п. 3.3 Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Тобто існують випадки, коли ТПП України може засвідчувати форс-мажор в силу закону, тобто без закріплення компетенції ТПП на це в договорі. Таке засвідчення можливе, наприклад, у податкових відносинах, зовнішній торгівлі та міжнародних договірних відносинах. А в усіх інших випадках ТПП України засвідчуватиме форс-мажор лише тоді, коли сторони договору домовились про таку її компетенцію та закріпили таку домовленість у договорі (п. 3.1 розділу ІІІ Регламенту та Лист Мін'юсту).
Тому, сам факт війни та уведення воєнного стану ще не є тією обставиною, яка автоматично дозволяє не виконувати зобов'язання за договором.
Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).
Верховний суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21. встановив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору, отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Відповідач, вказуючи на те, що з березня 2022 року робота пологового будинку була вимушено припинена через російську агресію та введення воєнного стану на території України, не мотивує та не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку саме з повернення позивачу коштів за договором № 47РП/02/2022. Посилання відповідача на значні пошкодження будівлі пологового будинку, що потребує значних фінансових витрат та зусиль для відновлення попереднього стану, через що ТОВ «Лелека» опинилось у скрутному матеріальному становищі, не підтверджуються належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги по суті спору не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Законодавством чітко встановлено форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов'язання.
Отже, збройна агресія російської федерації як обставина непереборної сили дійсно є форс-мажором, однак не є механізмом універсальної дії.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» Зукіна Валерія Дмитрійовича залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 9 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійника
Л.П. Сушко