КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №755/5139/23 Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.
Провадження №22-ц/824/13173/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
20 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
19 квітня 2023 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
27 квітня 2023 року суддею було отримано відповідь на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Як убачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 15.07.2010 у розмірі 37 919,88 грн. станом на 25.03.2023, яка складається з: 31020,40 грн. - заборгованість за кредитом; 6899,48 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання ухвали.
11 травня 2023 року до Дніпровського районного суду м. Києва на виконання ухвали суду від 28 квітня 2023 року надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, з доданими до неї документами.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року позовну заяву повернуто позовну заяву позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року, представник Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" - Ніколаєнко О.М., 25 липня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки ухвала суду першої інстанції, постановлена з порушенням норм процесуального права, відтак просить її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11 травня 2023 року до Дніпровського районного суду м. Києва на виконання ухвали суду від представник Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" - Савіхіної А.М., надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, й було долучено засвідчені належним чином копії документів. Надано пояснення щодо
укладення договору російською мовою. Тобто, представник апелянта вважає, що позивачем у встановлений строк було виконано вимоги суду зазначені в ухвалі від 28 квітня 2023 року.
Судом першої інстанції не були враховані наступні обставини, а саме те що позовна заява AT КБ «Приватбанк», яка викладена українською мовою, тобто, відповідає вимогам ЦПК України, Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року, а також що з заяви про усунення недоліків убачається, що банком зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази, якими, на його думку, і обставини підтверджуються.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Представник банку вважає, що вимоги ухвали про залишення позову без руху були виконані в повній мірі, а тому підстав повертати позовну заяву банку у суду першої інстанції не було.
Тому вважає, що висновок суду першої інстанції про те, вимоги ухвали виконані не в повному обсязі, а представником позивача залишено поза увагою зауваження суду щодо подання до суду доказів іноземною мовою, без відповідного перекладу на українську мову, що позбавляють суд у належній спосіб ідентифікувати такі докази., є помилковим
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі "Bellet у. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях175 і 177 ЦПК України.
У ч. ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява АТ КБ "ПриватБанк", не відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України, 28 квітня 2023 року постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків.
На виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, АТ КБ "ПриватБанк" подало заяву з додатками - засвідченими копіями документів.
В поданій заяві позивач зазначав, що на момент укладення кредитного договору АТ КБ "ПриватБанк" не належав ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування, тому не мав жодних заборон щодо мови підписання договору.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк", визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала, оскільки позивач не усунув усі вказані в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року, а саме - не надав перекладу на державну (українську) мову додатків, викладених іноземною мовою.
Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених у ній.
З огляду на викладене не можна вважати, що позивач АТ КБ "ПриватБанк", отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) ним до суду першої інстанції направлено відповідну заяву про усунення недоліків з додатками до неї.
Відповідно до справи, зміст позовної заяви викладено українською мовою, тобто позовна заява відповідає вимогам ЦПК України, Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" та містить обставини, якими обґрунтовано позов. До матеріалів справи долучено докази, якими, на думку представника позивача, ці обставини підтверджуються.
Як визначено ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ч. ч. 1-2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Між тим, згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази якими, на її думку, ці обставини підтверджуються.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви на власний розсуд.
Колегія суддів вважає, що позивач виконав вимоги суду першої інстанції, а тому підстав повертати йому позовну заяву у суду не було.
Відповідно до справи, під час укладення між сторонами кредитного договору «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приват-Банке», а також лист «об актуализации Условий и правил предоставления банковских услуг» було складено російською мовою, а тому копії яких і долучено до позовної заяви.
Положеннями ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/99 від 14 грудня 1999 року визначено офіційне тлумачення ч. 1 ст. 10 Конституції України, а саме: «Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України). Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України».
На момент укладення кредитного договору, у 2010 році позивач (АТ КБ «ПриватБанк») не відносився ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.10 Конституції України, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Таким чином, на момент укладення кредитного договору, будь-які заборони щодо укладення договору російською мовою були відсутні.
Надання позивачем копій документів, які були складені сторонами російською мовою, не порушує норм процесуального права, а тому не може бути підставою для визнання позову неподаним та його повернення.
Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви з зазначених судом підстав.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачу.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви, відтак ухвала суду 15 травня 2023 року підлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Д.Р. Гаращенка
Судді: В.І. Олійник
Л.П. Сушко