КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-cc/824/6587/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/44893/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2023 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.10.2023 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.12.2023 року включно, без визначення розміру застави щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Біла Церква Київської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, який є військовослужбовцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 426-1; ч. 3 ст. 127 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.10.2023 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Мотивуючи апеляційні вимоги адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а відтак на його думку підлягає скасуванню.
Вказує, що оголошена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, оскільки саме повідомлення про підозру ґрунтується лише на показаннях потерпілого та свідка, у яких з підозрюваним склалися тривалі неприязні стосунки, внаслідок чого їх показання не можуть носити об'єктивний характер. Крім того, зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_7 щодо скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 127 КК України взагалі не зрозуміло які саме дії підозрюваного на думку органу досудового розслідування підпадають під ознаки катувань.
Також, сторона захисту звертає увагу суду, що слідчий суддя при винесені оскаржуваної ухвали проігнорував той факт, що слідчий та прокурор не долучили до клопотання жодного доказу того, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Щодо ризику переховуватися від органу досудового розслідування чи суду адвокат вказує, що жодних доказів на підтвердження наявності спроб підозрюваним переховуватися, органом досудового розслідування не надано. Зазначає, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, на його утриманні знаходиться малолітня дитина, останній є учасником бойових дій, неодноразово нагороджений державними нагородами та відзнаками.
Крім того, апелянт наголошує, що стороною обвинувачення не доведено наявність підстав неможливості застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження № 62023000000000821 від 25.09.2023 року, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 426-1; ч. 3 ст. 127 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що головний сержант 9-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_11 , 01.07.2023, у вечірню пору доби, точний час у ході досудового слідства не встановлено, знаходячись за місцем розташування контрольно-спостережного пункту (далі - КСП) згаданої 9 роти у АДРЕСА_3 , виявив ознаки алкогольного сп'яніння у стрільця 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 9-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_12 , який є його підлеглим та, з метою освідування, доставив його до медичного пункту 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташованому на відстані близько 8 км. у населеному пункті АДРЕСА_4 .
Того ж дня, 01.07.2023 року, але не пізніше 23:59 год., точний час у ході досудового слідства не встановлено, після освідування, ОСОБА_11 , доставив ОСОБА_13 на автомобілі Nissan X-Trail до контрольно-спостережного пункту 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташованого у АДРЕСА_4 , де, всупереч волі ОСОБА_12 , перевищуючи владу, застосовуючи фізичну силу, заштовхав його до металевої клітки (вольєра), що призначалась для утримання собак, завдаючи при цьому останньому фізичних та психологічних страждань, де той знаходився упродовж ночі до ранку 02.07.2023, точний час у ході досудового слідства не встановлено.
Продовжуючи свої злочинні дії, бажаючи продемонструвати підлеглому ОСОБА_14 свою владу та перевагу над ним, принизити його честь і гідність, а також з метою покарати за вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_11 , 02.07.2023, але не пізніше 10 год., точний час у ході досудового слідства не встановлено, знаходячись за місцем розташування згаданої 9 роти у АДРЕСА_3 , вступив в злочинну змову із командиром 9-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_7 , з яким домовився про спільне вчинення злочинних дій відносно ОСОБА_12 , а саме застосування насильства, зокрема шляхом спричинення останньому тілесних ушкоджень та закопування його у землю заживо, узгодивши місце, час, спосіб вчинення, зміст виконуваних функцій тощо.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_11 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , 02.07.2023, близько 10 год. забрав ОСОБА_13 з контрольно-спостережного пункту 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, де останній знаходився з 01.07.2023 у металевій клітці (вольєрі), що призначалась для утримання собак, після чого доставив його на автомобілі Nissan X-Trail до контрольно-спостережного пункту 9-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташованого у АДРЕСА_3 .
Прибувши до згаданого контрольно-спостережного пункту 9 роти, за вказаною адресою, ОСОБА_11 діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , наказав ОСОБА_14 взяти лопату та слідувати за ним. Після цього, ОСОБА_15 у супроводі ОСОБА_11 та невстановленого слідством на даний час військовослужбовця, пройшли до лісосмуги, розташованої на захід від КСП за залізничною колією, де на ділянці на відстані близько 90 метрів від КСП, ОСОБА_11 наказав ОСОБА_14 копати яму.
Отримавши відмову виконати наказ ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 4, 6, 9, 11, 16, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, бажаючи відкрито продемонструвати підлеглому свою владу та перевагу над ним, принизити його честь і гідність, а також з метою примушування всупереч волі особи до виконання наказу, перевищуючи владу застосовував насильство до підлеглого військовослужбовця ОСОБА_12 , а саме удар рукою в зону лівої лопатки два рази, чим заподіяв останньому фізичний біль та моральні страждання.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_11 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , наказав присутньому, невстановленому слідством на даний час, військовослужбовцю викопати яму, а після того як яма була готова, наказав ОСОБА_14 лягти у яму.
Отримавши відмову виконати наказ ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 4, 6, 9, 11, 16, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, бажаючи відкрито продемонструвати підлеглому свою владу та перевагу над ним, принизити його честь і гідність, а також з метою примушування всупереч волі особи до виконання наказу, перевищуючи владу застосовував насильство до підлеглого військовослужбовця ОСОБА_12 , а саме: металевим лізом (ковшом) лопати наніс два удари в область лівої лопатки та потиличну зону голови, чим заподіяв останньому фізичний біль та моральні страждання.
Оцінивши обстановку і сприйнявши дії і погрози ОСОБА_11 як реальну загрозу своєму життю і здоров'ю ОСОБА_15 змирився з вимогами і наказами ОСОБА_11 і вимушений був всупереч своєї волі погодитись лягти до згаданої ями. ОСОБА_11 у свою чергу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , застосовував насильство до підлеглого військовослужбовця ОСОБА_12 , а саме: закопав останнього усупереч його волі заживо у ямі, закидавши ґрунтом висотою близько ЗО см., таким чином, щоб на поверхні землі залишилась лише голова потерпілого, чим заподіяв останньому фізичний біль та моральні страждання.
Після цього ОСОБА_11 місце злочину залишив, віддавши присутньому, невстановленому слідством на даний час військовослужбовцю, наказ чергувати біля потерпілого щоб той не втік.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , разом з останнім, повернувся близько 15 год. 02.07.2023 до ями, де був залишений і закопаний ОСОБА_16 .
Виявивши, що всупереч наказу ОСОБА_15 звільнився та виліз з ями, ОСОБА_11 , з метою реалізації злочинного умислу розчистив за допомоги лопати згадану яму, а коли яма була готова наказав ОСОБА_14 лягти у яму.
Оцінивши обстановку і сприйнявши дії і погрози ОСОБА_11 як реальну загрозу своєму життю і здоров'ю ОСОБА_15 змирився і всупереч своєї волі ліг до згаданої ями. ОСОБА_11 у свою чергу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , в присутності останнього, застосовував насильство до підлеглого військовослужбовця ОСОБА_12 , а саме: закопав останнього усупереч його волі заживо у ямі, закидавши ґрунтом висотою близько ЗО см., таким чином, щоб на поверхні землі залишилися голова потерпілого та його голі ступні у шкарпетках, чим заподіяв останньому фізичний біль та моральні страждання.
При цьому, ОСОБА_11 , з метою присікання рухів потерпілого руками і ногами, які останній здійснював під час його закопування через фізичний біль, наніс потерпілому ОСОБА_14 металевим лізом (ковшом) лопати два удари по маківці голові та правому коліну. Свої дії ОСОБА_11 супроводжував постійним психологічним впливом по відношенню до потерпілого, погрозами насильства, зокрема у спосіб повторного і багаточисельного (8 разів) закопування та викопування потерпілого.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з метою реалізації злочинного умислу, після завершення закопування потерпілого, застосовував насильство до підлеглого військовослужбовця ОСОБА_12 , а саме: усією вагою свого тіла, обома ногами, став на ділянку ґрунту у ямі, на рівні якої знаходилась грудна клітина потерпілого, а також, з метою спричинення ще більшого фізичного болю, зробив кілька стрибків на цій ділянці. Окрім того, з цією ж метою ОСОБА_11 використовуючи дерев'яну палку наніс до 5 ударів по голих ступнях ОСОБА_12 , чим заподіяв останньому фізичний біль та моральні страждання.
Надалі, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 , з метою реалізації злочинного умислу, після завершення закопування потерпілого, застосовував насильство до підлеглого військовослужбовця ОСОБА_12 , а саме: усією вагою свого тіла, обома ногами, став на ділянку ґрунту у ямі, на рівні якої знаходилась грудна клітина і ключиця потерпілого, а також, з метою спричинення ще більшого фізичного болю, зробив кілька стрибків на цій ділянці, чим заподіяв останньому фізичний біль та моральні страждання.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , місце злочину залишили, віддавши присутньому, невстановленому слідством на даний час військовослужбовцю, наказ чергувати біля потерпілого щоб той не втік.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з метою реалізації злочинного умислу, близько 21 год. 02.07.2023 відкопав ОСОБА_17 , після чого супроводив його до контрольно-спостережного пункту 9 стрілецької роти, де розмітив у одному з приміщень, зв'язавши руки клейкою стрічкою, а потім пластиковими хомутами, при цьому наніс кулаками рук декілька ударів у плечові суглоби, чим заподіяв останньому фізичний біль та моральні страждання.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , бажаючи продемонструвати підлеглому ОСОБА_14 свою владу та перевагу над ним, принизити його честь і гідність, а також з метою покарати за вживання алкогольних напоїв, перевищуючи владу надали підлеглим наказ за яким ОСОБА_13 помістили до підвального приміщення підсобної будівлі КСП 9-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, де останнього, всупереч його волі утримували, до ранку 04.07.2023, точний час у ході досудового слідства не встановлено, після чого відпустили.
Таким чином, 06.10.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 426-1; ч. 3 ст. 127 КК України.
07.10.2023 року (клопотання датоване 06.10.2023 року) старший слідчий в ОВС другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 за погодження із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.10.2023 року зазначене клопотання слідчого задоволено частково та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.12.2023 року включно, без визначення розміру застави.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 426-1; ч. 3 ст. 127 КК України.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 426-1; ч. 3 ст. 127 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, колегія суддів вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилаються органи досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
Крім того, колегією суддів враховується і практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також, колегія суддів враховує наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а також доведені прокурором під час апеляційного розгляду. Зокрема, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу.
Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання за вчинені злочини дає підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення щодо необхідності задоволення клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею, одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Сума, що встановлюється для звільнення під заставу повинна бути належним чином обґрунтована і зафіксована в рішенні про заставу (Георгієв проти Болгарії п. п. 30, 31). А також повинні враховуватися кошти обвинуваченого (Хрістова проти Болгарії).
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 426-1; ч. 3 ст. 127 КК України, а відтак згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо таких осіб визначається в межах, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до остаточного висновку, що матеріали провадження не містять відомостей щодо обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, які давали б можливість слідчому судді не застосовувати альтернативний запобіжний захід. Виходячи з цього слідчий суддя, задовольняючи частково клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 повинен був визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави як того вимагають положення ст. 183 КПК України.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2023 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.12.2023 року включно, без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на ІНФОРМАЦІЯ_3 , у межах строку досудового розслідування щодоОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04 грудня 2023 року включно.
Визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186), банк надавача послуг: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО банку: 820172).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Крім того, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати на першу вимогу до слідчого, який здійснює досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом визначити строком до 04 грудня 2023 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця попереднього ув'язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд.
З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний ОСОБА_7 будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Покласти контроль за виконанням ухвали суду на прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4