КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-cc/824/6536/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/44977/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon» та з використанням відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.10.2023 року задоволено клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.12.2023 року включно, без визначення розміру застави щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Шпортьки Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на час вчинення кримінального правопорушення працюючого на посаді поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Полтава» Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.10.2023 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною, а відтак на його думку підлягає скасуванню.
Посилається апелянт на те, що оголошена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, оскільки останній свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає, а матеріалами справи не підтверджується його причетність до вчиненого, будь-яких очевидців вказаних подій допитано не було та такі протоколи допитів в матеріалах кримінального правопорушення не містяться.
Захисник вказує, що стороною обвинувачення не було доведено наявність жодних ризиків, зазначених у клопотанні старшого слідчого. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Характеризуючи особу підозрюваного апелянт зазначає, що ОСОБА_7 має освіту, офіційно одружений, проходить військову службу, має статус учасника бойових дій, на його утриманні перебуває двоє дітей.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, перебувають матеріали кримінального провадження № 12023100100004106 від 06.10.2023 року, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що наказом ГУ НП в Полтавській області № 427 о/с від 09.12.2016 ОСОБА_7 призначено на посаду поліцейського взводу № 1 роги № 2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в подальшому наказом Національної поліції України від 29.03.2023 № 425 о/с ОСОБА_7 призначено на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 2 («Полтава-2») штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».
Так, у невстановлений досудовимрозслідуванням час, проте не пізніше періоду часу приблизно 13.08.2022-15.08.2022 (точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, щодо своєї неповнолітньої падчерки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, достеменно розуміючи протиправність своїх дій, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечний характер, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, достовірно знаючі, що ОСОБА_11 є неповнолітньою, в нічний час лоби, приблизно 13.08.2022-15.08.2022 (точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), перебуваючи за адресою свого місця проживання та місця проживання неповнолітньої ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_11 .
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше кінця жовтня - початку листопада 2022 року (точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_12 , достеменно розуміючи протиправність своїх дій, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечний характер, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою подальшої реалізації свого злочинного умислу, достовірно знаючі, що його падчерка ОСОБА_11 є неповнолітньою, в нічний час доби, перебуваючи за адресою свого місця проживання та місця проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_11 .
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, в нічний час доби з 14.02.2023 року на 15.02.2023 рік (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), достеменно розуміючи протиправність своїх дій, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечний характер, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_7 , достовірно знаючі, що його падчерка ОСОБА_11 є неповнолітньою, перебуваючи за адресою свого місця проживання та місця проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_11 .
Таким чином, 08.10.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
09.10.2023 року (клопотання датоване 08.10.2023 року) старший слідчий другого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодження із прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.10.2023 року зазначене клопотання слідчого задоволено та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06.12.2023 року включно, без визначення розміру застави.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, колегія суддів вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилаються органи досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінують.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
Крім того, колегією суддів враховується і практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також, колегія суддів враховує наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а також доведені прокурором під час апеляційного розгляду. Зокрема, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу.
Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за вчинений злочин дає підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою.
Також, слід зазначити, що дане кримінальне провадження стосується тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, тому колегія суддів, керуючись положеннями п. 1, ч. 4 ст. 183 КПК України, погоджується із висновками слідчого судді та не вбачає правових підстав для визначення розміру застави.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість інші доводи та твердження захисника про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.12.2023 року включно, без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4