справа № 756/1580/23 головуючий у суді І інстанції Диба О.В.
провадження № 22-ц/824/10109/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення авансового платежу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача: 66 268 грн. - авансового платежу, 8 361 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 1 274 грн. 52 коп. - три відсотки річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 грудня 2021 року між позивачем та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено попередній договір №333П/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт», за умовами якого медичний заклад взяв на себе зобов'язання у термін з 22 по 32 тижні вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в Медичному закладі або афілійованих закладах) або з 32 по 34 тиждень вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в інших медичних закладах) укласти договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт» («Основний договір» або «Договір»), на умовах якого пацієнт зможе отримати від медичного закладу кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів пацієнта. Авансовий платіж склав 66 268 грн., які були сплачені позивачем у повному обсязі та згідно умов попереднього договору зараховувались в рахунок оплати ціни послуг медичного закладу за основним договором. При цьому, у розумінні умов попереднього договору основний договір між сторонами не укладався, оскільки позивач народжувала дитину в іншому медичному закладі у Федеративній Республіці Німеччина.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не зверталась до ТОВ «Лелека» у відповідності до п.1.1 попереднього договору стосовно укладання основного договору та у ТОВ «Лелека» пологи не проводила. При цьому, введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року і його продовження по сьогодення, у зв'язку із агресію російської федерації проти України, стало обставиною непереборної сили для ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та таким, що унеможливило виконання своїх обов'язків перед позивачем за попереднім договором, а саме укладенні основного договору про надання медичної допомоги з ведення пологів та надання послуги з розширеного генетичного скринінгу на 42 спадкових захворювань обміну речовин. Будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень у результаті проведення активних бойових української армії проти російських окупантів (з початку вторгнення і до початку квітня 2022 p.). Крім того, позивачем 09 червня 2023 року відправлено електронного листа на електронну адресу відповідача (роздруківка з електронної пошти міститься в матеріалах справи), нібито, про повернення коштів. Відповідач звертає увагу, що з даної копії електронного доказу жодним чином не вбачається, що саме і кому було відправлено, а тому дана копія електронного доказу не може бути належним доказом направлення вимоги на електронну адресу відповідача 09 червня 2022 року. Також, копія заяви від позивача від 09 червня 2022 року, що міститься в матеріалах справи, не містить жодних доказів її надсилання відповідачу та/або її отримання відповідачем та не відповідає вимогам, встановленим до складення такої заяви, в тому числі в ній відсутні реквізити для повернення коштів. Відтак, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних мало б здійснюватися після спливу 5 робочих днів з моменту отримання вимоги від позивача відповідачем, доказів направлення та отримання якої в матеріалах справи не міститься. Проте, судом першої інстанції при ухваленні рішення, не надано оцінки даним доказам та стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних згідно розрахунку позивача. Відтак, відповідач вважає задоволення позовних вимог в цій частині безпідставним та необґрунтованими.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини, викладені у позовній заяві та вказує про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є безпідставною.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 23 грудня 2021 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» (медичний заклад) та ОСОБА_1 (пацієнт) укладено Попередній договір № 333П/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт», за умовами якого медичний заклад взяв на себе зобов'язання у термін з 22 по 32 тижні вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в Медичному закладі або афілійованих закладах) або з 32 по 34 тиждень вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в інших медичних закладах) укласти договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт» («Основний договір» або «Договір»), на умовах якого пацієнт зможе отримати від медичного закладу кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів пацієнта.
Згідно з п.п. 1.4,1.6 договору при підписанні даного попереднього договору пацієнт здійснює на користь медичного закладу авансовий платіж у розмірі 66 268 грн., що ціні/вартості послуг медичного закладу за основним договором (договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Комфорт»). Грошові кошти, сплачені пацієнтом у якості авансового платежу за даним попереднім договором, зараховуються в рахунок оплати ціни послуг медичного закладу за основним договором.
Відповідно до п. 1.8 договору передбачено, що у разі відмови пацієнта або медичного закладу від укладання основного договору, у термін, передбачений п.1.1 цього попереднього договору, зобов'язання за цим попереднім договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені в якості авансового платежу за даним попереднім договором підлягають поверненню медичним закладом пацієнтові, протягом 5 робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. При цьому повернення суми авансового платежу здійснюється медичним закладом у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок пацієнта та/або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб, виключно на його письмову вимогу та за відрахування вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги (медичних послуг).
Згідно з рахунком-фактурою № 69316 від 23 грудня 2021 року сума для оплати послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Комфорт» (1) (Програма 1)» складає 33 940 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Комфорт» (2) (Програма 1)» складає 33 940 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Комфорт» (Програма 1)» складає 6 270 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, сума страхового платежу «Безпечні пологи розширена» програма 2 складає 2 500 грн. 00 коп., всього 66 268 грн. (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатила згідно рахунку-фактури № 69316 від 23 грудня 2021 року загальну суму 66 268 грн., що підтверджується чеком №45872 від 23 грудня 2021 року (а.с.8).
Як вбачається зі свідоцтва про народження виданого 11 серпня 2022 року відділом реєстрації актів цивільного стану Гамбург-Норд м. Гамбург (а.с.9), позивач народила дитину у м. Гамбург, Німеччина, актовий запис G6637/2022.
09 червня 2022 року позивач зверталася до відповідача в електронній формі із листом, в якому, як стверджує позивач, ставилося питання про повернення коштів.
19 грудня 2022 року з вимогою про повернення грошових коштів до відповідача також звертався представник позивача - адвокат Ходюк К.М., проте, відповідач коштів у повному обсязі не повернув.
З відповіді ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» від 04 січня 2023 року, адресованої адвокату позивача, вбачається, що, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення повідомленої адвокатом інформації, оскільки вона є інформацією з обмеженим доступом (а.с.16-17).
Ухвалюючи рішення в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції посилаючись на ст. 625 ЦПК України та беручи до уваги неповернення відповідачем позивачу грошових коштів в період з 10 червня 2022 року по 29 січня 2023 року, в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційні втрати.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб та який діє на день ухвалення рішення.
У наданому стороною відповідача листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за №2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2021 року між позивачем та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено попередній договір №333П/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність).
Авансовий платіж за договором склав 66 268 грн. Зазначений платіж було сплачено позивачем у повному обсязі та згідно умов попереднього договору зараховувався в рахунок оплати ціни послуг медичного закладу за основним договором.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося стороною відповідача, основного договору між сторонами не укладалося, позивач не користувалась послугами відповідача.
Умовами договору передбачено право позивача відмовитись від договору в односторонньому порядку, у такому випадку зобов'язання є припиненим, і пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості Договору.
Відповідно до наданих суду доказів, позивач народжувала дитину в іншому медичному закладі, а саме в медичному закладі у Федеративній Республіці Німеччина. Позивач зверталася до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд першої інстанції вірно виходив з того, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об'єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку Російської Федерації.
Проте, обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов'язання та наслідків його припинення.
Наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивача права на повернення сплачених ним грошових коштів з підстав припинення зобов'язання та ненадання відповідних послуг.
За таких умов, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач має право на повернення сплачених нею грошових коштів, що також передбачено умовами договору, у розмірі 66 268 грн.
ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» оскаржує рішення суду в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Згідно приписів ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем не було своєчасно виконано грошове зобов'язання з повернення коштів за попереднім договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що внаслідок прострочення виконання вказаного зобов'язання у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Натомість, ухвалюючи рішення про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції керувався розрахунком, наданим позивачем та виходив з того, що оскільки позивачем було 09 червня 2022 року направлено вимогу щодо повернення грошових коштів, то, відповідно прострочення зобов'язання відбулося з 10 червня 2022 року.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує про те, що 09 червня 2022 року нею було направлено вимогу про повернення грошових коштів на електронну адресу відповідача (а.с.10-11).
Разом з тим, зі змісту наданої суду копії електронного доказу жодним чином не вбачається, що саме і кому було відправлено, а тому дана копія електронного доказу не може бути належним доказом направлення саме вимоги на електронну адресу відповідача 09 червня 2022 року. Крім того, копія заяви позивача від 09 червня 2022 року, що міститься в матеріалах справи, не містить жодних доказів її надсилання відповідачу та/або її отримання відповідачем.
Відтак, доводи відповідача щодо необґрунтованого посилання позивача на надсилання нею вимоги про повернення коштів саме 09 червня 2022 року є обґрунтованими.
В матеріалах справи міститься вимога ОСОБА_1 від 19 грудня 2022 року вих. №16/22 адресована ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про повернення коштів (а.с.13).
Зі змісту відповіді ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» вбачається, що відповідну вимогу ОСОБА_1 від 19 грудня 2022 року вих. №16/22 отримано відповідачем 27 грудня 2022 року.
Відповідно до п. 1.8. попереднього договору №333П/12/2021 у разі відмови Пацієнта або Медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений п.1.1 цього Попереднього Договору, зобов'язання за цим Попереднім Договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені в якості авансового платежу за даним Попереднім Договором, підлягають поверненню Медичним закладом Пацієнтові, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги Пацієнта. При цьому повернення суми авансового платежу здійснюється Медичним закладом, у безготівковій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Пацієнта, та або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб, виключно на його письмову вимогу, та за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги (медичних послуг).
Враховуючи відповідні умови договору, які погоджені сторонами, та враховуючи отримання відповідачем вимоги 27 грудня 2022 року, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних повинно здійснюватися після спливу терміну в 5 робочих днів з моменту отримання такої вимоги, а саме з 04 січня 2023 року.
Беручи до уваги неповернення відповідачем позивачу грошових коштів в період з 04 січня 2023 року по 29 січня 2023 року, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційні втрати виходячи з наступних розрахунків:
66 268 х 3% х 26 днів (з 04 січня 2023 року по 29 січня 2023 року)/365/100 = 141 грн. 61 коп.;
сукупний індекс інфляції за січень 2023 року склав 100,800%, у зв'язку з чим інфляційні втрати за вказаний період становлять: 66 268 грн. (сума боргу) ? 100,800% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 66 268 грн. (сума боргу) = 530,14 грн.
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року в справі № 308/1904/17 (провадження № 61-7691св19) щодо обґрунтованості вимог про стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України в зв'язку з неукладенням основного договору та невиконанням відповідачем обов'язку повернення авансу за попереднім договором.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції за період з 10 червня 2022 року по 29 січня 2023 року не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті вимог позивача.
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення авансового платежу та витрат на правову допомогу відповідачем не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» сплатив судовий збір у розмірі 1 610 грн. 40 коп.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача (93,1%), та з урахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, то сплачений відповідачем судовий збір підлягає компенсації на його користь за рахунок держави пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, а саме у розмірі 1499 грн. 28 коп. (1610,4*93,1%).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат скасувати та прийняти в цій частині постанову.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», місце знаходження: вул. Квітки Цісик, 56, м. Київ, ідентифікаційний код - 39155132, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , три відсотки річних від простроченої суми боргу в розмірі 141 (сто сорок одна) гривня 61 копійка та інфляційні втрати в розмірі 530 (п'ятсот тридцять) гривень 14 копійок.
Компенсувати за рахунок держави на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», місце знаходження: вул. Квітки Цісик, 56, м. Київ, ідентифікаційний код - 39155132, судовий збір у розмірі 1 499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 28 копійок.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.