справа № 753/9188/23 головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф.
провадження № 22-ц/824/13518/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 25 червня 2020 року у розмірі 62 458 грн. 30 коп. станом на 14 лютого 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим підписала заяву № б/н від 25 червня 2020 року, згідно якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000 грн. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку». Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останньої про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на положення ст. 207, 638 ЦК України, а також вказує, що свідченням визнання відповідачем угоди є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів. Позивач виконав свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з порушенням зобов'язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 14 лютого 2023 року має заборгованість у розмірі 62 458 грн. 30 коп.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2023 рокупозов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 817 грн. 58 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач була письмово ознайомлена із умовами кредитування, в т.ч. і розміром відсоткової ставки, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідач міг би викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористався. Крім того, відповідачем не оспорювався факт отримання ним кредитних коштів, а також розмір заборгованості. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими. По даній справі відповідач до суду не з'являлася, заперечень на позов не подавала, а тому і підстав застосовувати положення постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 у суду першої інстанції не було, як і не було підстав вважати, що відповідач не була ознайомлена з умовами кредитування, в тому числі і розміром відсоткової ставки. Навпаки, відповідач частково погашала заборгованість, тобто, погоджувалася із умовами договору, в тому числі і нарахованими відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 25 червня 2020 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.22-29).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 25 червня 2020 року складає 62 458 грн. 30 коп., з яких: 50 817 грн. 58 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11 640 грн. 72 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.12).
Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині стягнення відсотків є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 25 червня 2020 року, та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. В подальшому кредитний ліміт збільшено до 50 000 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду розрахунок заборгованості станом на 14 лютого 2023 року, виписку по рахунку за період з 25 червня 2020 року по 17 лютого 2023 року, заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредитку, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
В заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено розмір кредитного ліміту та яку картку отримала ОСОБА_1 .
Крім того, суду було надано виписку по рахунку, яка є доказом підтвердження заборгованості та її розміру.
Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредитом і в цій частині рішення суду відповідачем не оскаржується.
АТ КБ «Приватбанк» оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, вважаючи, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув їх на користь позивача.
Відповідно до наданої суду довідки ОСОБА_1 було видано кредитну карту «Універсальна».
З наявної у матеріалах справи заяви та паспорту споживчого кредиту від 25 червня 2020 року, які містять підпис позичальника, серед іншого вбачається, що базова відсоткова ставка за кредитним лімітом для картки «Універсальна» на момент підписання складає 43,2 % річних.
Підписавши вказану анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту від 25 червня 2020 року, які є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов'язання.
Відмовляючи у стягненні відсотків, суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем заява та паспорт споживчого кредиту, в яких, зокрема, встановлена базова відсоткова ставка (43,2%), тип кредитної картки, валюта кредиту, порядок погашення заборгованості (а.с.22-32). З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по відсотках нарахована позивачем на підставі підписаної відповідачем заяви. Розмір заборгованості відповідачем, яка була належним чином повідомлена як про розгляд справи в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, не оспорювався.
Суд першої інстанції не врахував, що сторонами було погоджено, зокрема, процентну ставку, її розмір і порядок нарахування, а, відтак, існують підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відповідно до положень закону та підписаної відповідачем анкети-заяви.
Посилання суду першої інстанції на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 є необґрунтованими, оскільки на відміну від викладених в ній висновків, розмір відсотків між сторонами погоджено з відповідачем.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відмови у стягненні відсотків не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті вимог позивача.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви в частині відхилених позовних вимог судом першої інстанції (18,76%), позивач сплатив судовий збір у розмірі 503 грн. 52 коп.
При подачі апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір у розмірі 4 026 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, сплачений ним судовий збір при подачі позовної заяви в частині відхилених позовних вимог та апеляційної скарги в розмірі 4 529 грн. 52 коп. підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині постанову.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження - вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 11 640 (одинадцять тисяч шістсот сорок) гривень 72 копійки та судовий збір у розмірі 4 529 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 52 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.