ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21 листопада 2023 року (09:20)Справа № 280/6935/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1; код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
31.08.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №084750009029 від 26.05.2023;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи швачкою в кооперативі «Зоря-1» виконавчого комітету Оріхівської районної ради народних депутатів з 27.05.1990 по 15.11.1995 та призначити пенсію за віком у відповідності до чинного законодавства з 04.12.2022.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області №084750009029 від 26.05.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки вважає, що у відповідача не було підстав для не врахування до її страхового стажу періодів роботи з 27.05.1990 по 15.11.1995 з підстав наявного у трудовій книжці виправлення номеру наказу на звільнення. Зауважує, що виправлення у номері наказу в рядку №12 про звільнення з роботи з 15.11.1995 відсутнє, натомість запис зроблено рукописним текстом та не зовсім розбірливим почерком. Зазначає, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Окрім того, зазначає, що разом з позивачем у період з 1990 р. до 1996 р. працювали швачками в кооперативі «Зоря-1» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в своїх заявах підтверджують факт звільнення позивача з роботи 15.11.1995 та працевлаштування швачкою в кооператив «Зоря-1» через 5 днів. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
10.10.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 44618), в якому останній зазначає, що до страхового стажу не зараховано періоди перебування слухачем підготовчого відділення з 28.11.1981 по 26.07.1982, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність. Також, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 27.05.1990 по 15.11.1995, оскільки в порушення приписів Інструкції № 58 в підставах внесення запису до трудової книжки наявне виправлення номеру наказу на звільнення. З урахуванням викладеного, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи та навчання позивача до страхового стажу у відповідача відсутні. На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 60 роки 05 місяців. Страховий стаж позивача, за наданими до заяви від 19.05.2023 документами, склав 24 років 08 місяців 00 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону № 1058. З урахуванням викладеного, рішенням від 26.05.2023 №084750009029 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по за віком за заявою від 19.05.2023 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Таким чином, рішення від 26.05.2023 №084750009029 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Щодо вимоги позивача призначити пенсію за віком з 04.12.2022, зазначає наступне. Частиною 1 статті 45 Закону № 1058 передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки із заявою про призначення пенсії за віком та доданих до неї документів позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області 19.05.2023, за наслідками розгляду якої відповідачем прийнято відповідне рішення, то лише з 19.05.2023 у позивача виникає право на призначення або відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058. Тому, вимога позивача про призначення їй пенсії з 04.12.2022 є безпідставною. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
19.05.2023 позивач звернулась ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області №084750009029 від 26.05.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років (а.с.27).
У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Страховий стаж особи становить 24 роки 08 місяців 0 днів. До страхового стажу не зараховано періоди: роботи з 27.05.1990 по 15.11.1995, оскільки в підставах внесення запису наявне виправлення номеру наказу на звільнення; перебування слухачем підготовчого відділення з 28.11.1981 по 26.07.1982, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 05.12.2025.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулась до суду із вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди, у зв'язку із чим призначити пенсію.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом, до страхового стажу позивача згідно записів трудової книжки від 03.09.1980 НОМЕР_2 не зараховано період з 27.05.1990 по 15.11.1995 відповідно до записів № 11-12, оскільки в підставах внесення запису наявне виправлення номеру наказу про звільнення.
Згідно із записами у трудовій книжці від 03.09.1980 НОМЕР_2 (записи №11-12) позивач працювала швачкою в кооперативі «Зоря-1» виконавчого комітету Оріхівської районної ради народних депутатів у період з 27.05.1990 по 15.11.1995.
Дослідивши записи трудової книжки позивача, суд зазначає, що запис №12 не містить виправлень у номері наказу про звільнення. Натомість, запис №12 зроблено відповідальною особою кооперативу не зовсім розбірливим почерком.
Однак, слід зауважити, що записи №11-12 про спірні періоди роботи в трудовій книжці позивача внесені в повному обсязі, в чіткій послідовності, за відсутності виправлень, що перешкоджають розумінню тексту, зокрема: можна встановити, що позивач звільнена з кооперативу «Зоря-1» наказом № 20 від 15.11.1995.
Так, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що зазначення у трудовій книжці номеру наказу про звільнення не розбірливим почерком, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача швачкою в кооперативі «Зоря-1» виконавчого комітету Оріхівської районної ради народних депутатів у період з 27.05.1990 по 15.11.1995 має бути зарахований до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначеного періоду є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.
Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №084750009029 від 26.05.2023 про відмову позивачу у призначенні та виплаті пенсії за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи швачкою в кооперативі «Зоря-1» виконавчого комітету Оріхівської районної ради народних депутатів у період з 27.05.1990 по 15.11.1995, у зв'язку із чим призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.05.2023.
Разом з цим, суд зазначає, що вимога позивача щодо призначення пенсії з 04.12.2022 задоволенню не підлягає, оскільки в межах даної справи спірним є рішення про відмову у призначенні пенсії №084750009029 від 26.05.2023 за заявою позивача від 19.05.2023.
Частиною 1 статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсійного віку позивач досягла 05 грудня 2022 року, із заявою про призначення пенсії звернулась 19.05.2023, тобто понад 5 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Разом з цим, в межах даної справи позивачем не оскаржується припинення виплати пенсії, призначеної за заявою від 22.02.2023.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., відтак зазначена сума підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань територіального органу Пенсійного фонду України який прийняв протиправне рішення - ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1; код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії №084750009029 від 26.05.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи швачкою в кооперативі «Зоря-1» виконавчого комітету Оріхівської районної ради народних депутатів у період з 27.05.1990 по 15.11.1995, у зв'язку із чим призначити пенсію за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 19.05.2023.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.11.2023.
Суддя Ю.В. Калашник