Справа № 750/6836/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/870/23
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
20 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, з професійною технічною освітою, не працюючому, не одруженому, раніше неодноразово судимому, продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24 грудня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу обставини не змінились, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни на більш м'який не встановлено, в той час, як ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були враховані під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 ухвалу суду про продовження ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить скасувати, змінити його підзахисному запобіжний захід на такий, що не буде пов'язаний з позбавлення волі, на домашній арешт.
Аргументує тим, що приймаючи рішення по заявленому прокурором клопотанню, колегія суддів дослівно переписала попередню ухвалу і необґрунтовано продовжила його підзахисному термін тримання під вартою.
Окрім, викладу положень кримінального процесуального кодексу України та дослівного цитування рішень Європейського суду з прав людини, захисник вказує, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подавати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Якщо ж таке клопотання подане пізніше, воно вважається поданим із порушенням процесуальних строків та порушенням права на захист.
Строк дії ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова про тримання ОСОБА_6 під вартою до 02 листопада 2023 року, а клопотання про продовження строку тримання під вартою взагалі стороні захисту не направлялось, на що суд першої інстанції взагалі не звернув уваги. На думку сторони захисту, такі дії прокурора та суду є неприйнятними та суперечать діючому КПК України.
Враховуючи наведене, ухвала колегії суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2023 року про продовження ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, а висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Захисник вважає, що в ухвалі суду присутнє істотне порушення норм КПК України та європейського права у зв'язку з незаконним затриманням особи, пропущенням процесуальних строків з боку органів внутрішніх справ та необґрунтованим рішенням про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою.
Беручи до уваги те, що вина його підзахисного не доведена, а пред'явлене обвинувачення не обґрунтоване та не підтверджене доказами, всі свідки сторони обвинувачення допитані в судовому засіданні, письмові докази приєднані до матеріалів кримінального провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою поєднане з істотним порушенням норм КПК, у зв'язку з чим захисник переконаний, що подальше тримання ОСОБА_6 під вартою є незаконним, оскільки жоден, передбачений ст. 177 КПК України, ризик не доведений.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили про зміну раніше обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який у виді домашнього арешту, прокурора, яка з доводами сторони захисту не погодилася та вважала ухвалу суду в цій частині цілком обґрунтованою, оскільки підстави для обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі відсутні, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Частиною першої статті 199 КПК України, на яку посилається захисник в апеляційній скарзі, визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подавати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Саме з таким клопотанням і звернувся до суду прокурор в рамках даного кримінального провадження, яке і стало предметом судового розгляду.
Посилання захисника на те, що стороні захисту не було надіслано копію клопотання прокурора і це є порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке вказує на порушення права на захист ОСОБА_6 , є безпідставними.
Жодною частиною статті 199 КПК України, якою регламентований порядок продовження строку тримання, не передбачене вручення або надсилання копії клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою будь-якій із сторін кримінального провадження, окрім суду.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , суд не припустився жодних порушень кримінального правопорушення, і тим більше, не допустив порушення права обвинуваченого на захист. Під час розгляду клопотання були присутні обвинувачений та його захисник, які висловили свою думку щодо заявленого клопотання, при цьому клопотання про відкладення судового розгляду з наданням часу на ознайомлення з клопотанням прокурора не заявляли.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбувається перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Як убачається з матеріалів судового провадження, окрім іншого, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке передбачене покарання від п'ятнадцяти років до довічного позбавлення волі.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, на час вирішення клопотання прокурора судовий розгляд не завершений, при цьому, докази сторони обвинувачення вже досліджені, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_6 хоча і має зареєстроване місце проживання, але раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з посяганням на життя та здоров'я інших осіб, тривалий час перебував в місцях позбавлення волі та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке сталося лише через кілька місяців після звільнення з місць позбавлення волі.
При цьому, ОСОБА_6 не працює, дружини не має, що свідчить про наявність обґрунтованих ризиків можливості продовження злочинної діяльності, ухилення від явки до суду, адже міцних соціальних зв'язків обвинувачений не має.
На час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики не належної поведінки обвинуваченого не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Викладені стороною захисту доводи не спростовують висновків суду щодо наявності обґрунтованих ризиків його неналежної процесуальної поведінки. Всім наведеним в апеляційній скарзі обставинам, неодноразово була надана оцінка, як під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і під час продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу, що і зумовлює однаковість змісту судових рішень, адже ні встановлені ризик, ні відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, ні дані про особу винного, ні доводи сторони захисту не змінились.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, його суспільної небезпечності для інших осіб, особи обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, обставин, з яких судовий розгляд не завершений, продовження строків тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Судовий розгляд призначений на 24листопада 2023 року, судячи з пояснень сторін, планується його закінчення, а тому відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який, по завершенню якого будуть вирішені усі питання, з якими не погоджується сторона захисту.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-406, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2023 року про продовження обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4