справа № 492/369/20
провадження № 2/492/30/23
РІШЕННЯ
Іменем України
26 жовтня 2023 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
при секретарі судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання заповіту недійсним, -
встановив:
Представник позивачки звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачки про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводився батьком позивачки. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельних ділянок сільськогосподарського призначення і житлового будинку. На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт від 18 січня 2016 року, складеного та посвідченого секретарем виконавчого комітету Долинівської сільської ради Аризького району Одеської області ОСОБА_10., зареєстрованого в реєстрі за № 04, згідно якого все своє майно, яке буде належати йому на день його смерті заповів ОСОБА_2 . Позивачка вважає заповіт таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення, заповіт не містить обов'язкових відомостей про місце складання заповіту, відомостей про те, що заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем, підписаний не заповідачем, а іншою невідомою особою, у зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
До суду від представника відповідачки надійшов відзив на позов, відповідно до якого, представник відповідачки позовні вимоги не визнав, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що про існування заповіту позивачка знала з моменту його складання її батьком. У заповіті зазначено місце його складання, зазначена дата та час його складання. Сумнів позивачки щодо підпису батька на заповіті є особистою думкою позивачки, та обставина, що у довіреності батька від 01 червня 2018 року на ім'я відповідачки зазначено про неможливість підписати ним власноручно документи, не свідчить про те, що він не підписував заповіт 18 січня 2016 року, тобто за два з половиною роки до складання заповіту.
Представник позивачки про дату, час і місце розгляд справи повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з'явився, але від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідачки позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши заперечення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з питань, пов'язаних з правом особи на спадкування, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися положеннями ЦК України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1972 року ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 9). Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 15 листопада 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , після припинення шлюбу залишено за ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_8 » (т. 1 а.с. 12). Внаслідок реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила своє дошлюбне прізвище на наявне « ОСОБА_1 « (т. 1 а.с. 10, 11).
ОСОБА_3 , який доводився батьком позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 13). За життя ОСОБА_3 належали земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,23 га та 6,1747, розташовані на території Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 047036 від 15 лютого 2001 року (т. 1 а.с. 26), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5108699212019 від 10 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 79-81, 82-84).
Згідно заповіту від 18 січня 2016 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Долинівської сільської ради Аризького району Одеської області ОСОБА_10. та зареєстрованого в реєстрі за № 04, ОСОБА_3 заповів все своє майно, яке буде йому належати на день смерті ОСОБА_2 , відповідачці у справі (т. 1 а.с. 15, 35).
Протягом встановленого законом строку, позивачка звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але через наявність заповіту померлого ОСОБА_3 на усе своє майно на іншу особу, позивачці рекомендовано звернутися до суду (т. 1 а.с. 16).
Також, протягом встановленого законом строку, відповідачка звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 85), але відповідачці було відмовлено у вчинення нотаріальної дії, оскільки у заповіті не зазначена адреса, де складався заповіт (т. 1 а.с. 74, 141).
З метою оскарження постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_2 звернулася зі скаргою до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (т. 1 а.с. 86). Листом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 02 липня 2019 року відповідачку повідомлено про результати розгляду скарги та вжиті заходи реагування (т. 1 а.с. 87-88).
Згідно витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56490615 від 11 червня 2019 року, № 43386030 від 25 березня 2016 року, № 56363183 від 31 травня 2019 року, інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 60290796 (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), № 60290802 (заповіти/спадкові договори) від 23 травня 2020 року, листа № 330/01-16 від 23 травня 2020 року, виданих Арцизькою районною державною нотаріальною конторою Одеської області, копії спадкової справи № 555/2018 щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа, спадкоємцями за заповітом є ОСОБА_2 , відповідачка у справі, за законом дочка ОСОБА_1 , позивачка у справі (т. 1 а.с. 14,75, 76, 111, 112, 113, 178-202).
В судовому засіданні була опитана в якості свідка ОСОБА_10 , яка дала суду показання про те, що вона працює секретарем Павлівської сільської ради, посвідчувала заповіт ОСОБА_3 , зі змістом заповіту ОСОБА_3 був ознайомлений і самостійно підписав його у її присутності. Всі відомості у заповіті були правильно зазначені, вона пересвідчилася в тому, що ОСОБА_3 не може самостійно пересуватися, тому не міг особисто з'явитися до сільської ради для складання заповіту.
З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених в судовому засіданні вказаним свідком, в зв'язку з тим, що даних про її заінтересованість в результаті розгляду справи встановлено не було. Її показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.
Так, у пункті 1.2 розділу I цього Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (пункти 2.1, 2.3 розділу II Порядку).
У пункті 1.4. розділу III цього Порядку зазначено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишив заповіт від 18 січня 2016 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Долинівської сільської ради Аризького району Одеської області ОСОБА_10. та зареєстрований в реєстрі за № 04, яким заповів все своє майно, яке буде йому належати на день смерті ОСОБА_2 , відповідачці у справі (т. 1 а.с. 15, 35).
Оспорюваний заповіт складений 18 січня 2016 року об 11 год. 40 хв. секретарем виконавчого комітету Долинівської сільської ради Аризького району Одеської області ОСОБА_10. у с.Долинівка Арцизького району Одеської області за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, відповідає загальним вимогам щодо його форми і посвідчення, містить місце його складання, підпис заповідача, а зміст заповіту відповідав волі заповідача - ОСОБА_3 .
Посилання позивачки, як на підставу визнання заповіту недійсним, що у довіреності ОСОБА_3 , виданої на ім'я ОСОБА_2 від 01 червня 2018 року, зазначено, що у зв'язку з неможливістю ОСОБА_3 власноручно підписати довіреність через хворобу, за його дорученням довіреність підписано іншою особою, не свідчить, що заповідач ОСОБА_3 не міг чи мав фізичні вади, які б перешкоджали йому особисто підписати оспорюваний заповіт 18 січня 2016 року.
Відомості про те, що ОСОБА_3 мав фізичні вади, які за станом здоров'я перешкоджали йому самостійно ознайомитись зі змістом заповіту, спростовуються відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження цього та підписом заповідача.
Позивачка не надала доказів на спростування обставин або доказів того, що заповідач мав фізичні вади, які б йому перешкоджали прочитати заповіт особисто та підписати його. Доводи позивачки про те, що заповіт від 18 січня 2016 року підписано не ОСОБА_3 , а іншою особою є безпідставними.
Сама по собі відсутність вказівки у заповіті, що заповіт зачитаний вголос не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність у зв'язку з цим.
В супереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачка не довела суду обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивачка як на підставу своїх вимог щодо визнання недійсним заповіту не надала суду жодного належного та допустимого доказу про те, що заповіт вчинений з порушенням вимог законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд не бере до уваги договір оренди № 109 від 01 березня 2008 року (т. 1 а.с. 19-20), договір оренди № 88 від 01 грудня 2012 року (т. 1 а.с. 21-22), договір оренди б/н від 11 липня 2016 року (т. 1 а.с. 23-24), довіреність від 01 червня 2018 року (т. 1 а.с. 25), оскільки зазначені письмові докази не містять інформації щодо предмета доказування у наявній справі, відповідно до ст. 77 ЦПК України та не стосуються предмету спору.
Суд визнає неналежним доказом акт опитування свідків від 13 травня 2019 року (т. 1 а.с. 27), оскільки відповідно до ст. 229 ЦПК України суд досліджує докази безпосередньо, а отже показання свідків можуть бути належними при безпосередньому допиті їх в судовому засіданні, шляхом приведення до присяги та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 11, 17-19, 48, 76-81, 89, 90, 92, 95, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з лікарняного 13 листопада 2023 року.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.