Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року Справа№200/4630/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправними дій, скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (далі відповідач) та із урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та скасувати лист-рішення №056650009025 від 17.07.2023;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 22.06.2023 та призначити пенсію згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.06.2023;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2020 по 22.06.2023;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу період навчання в Селидівському гірничому технікумі у період з 01.09.1997 по 30.06.2001.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач рішенням від 17.07.2023 № 056650009025 йому відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу на підземних роботах. Позивачу не було зараховано до його страхового/пільгового стажу періоди роботи з 01.03.2020 по 22.06.2023, оскільки відсутня відмітка про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Крім того до пільгового стажу позивача не зарахований період його навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Селидівському гірничому технікумі, оскільки даний навчальний заклад не відноситься до професійних навчальних закладів.
Отже, позивач не згоден із даним рішення відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
18.09.2023 відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
18.10.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача для визначення права на призначення пільгової пенсії склав 21 рік 5 місяців 13 днів.
За результатами розгляду документів до пільгового стажу позивача не зараховано період навчання у Селидівському гірничому технікумі, оскільки відповідно до ст. 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту” період навчання зараховується до пільгового страхового стажу лише при одній умові - якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання в професійно-технічному навчальному закладі особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією. Однак, Селидівський гірничий технікум не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів. З огляду на це, підстав для зарахування періодів навчання у вищезазначеному навчальних закладах немає.
До пільгового стажу не зараховано період з 01.06.2020 по 22.06.2023 на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. Період роботи позивача з 01.03.2020 по 31.05.2020 зараховано до пільгового стажу позивача. Відтак, спір відсутній.
Крім того, зазначає, що період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 зараховано до страхового стажу, відтак вказана позовна вимога є безпідставною. З огляду на це, на думку відповідача, прийнято законне та обґрунтоване про відмову у призначені пенсії з огляду на відсутність необхідної тривалості пільгового стажу.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
22.06.2023 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням відповідача від 17.07.2023 № 056650009025, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, в зв'язку з відсутністю необхідного стажу на підземних роботах. Пільговий стаж особи - роботи підземні, професії за пост. № 202 (25) - 21 рік 5 місяців 13 днів.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачу не було зараховано до його пільгового стажу періоди роботи з 01.06.2020 по 22.06.2023, оскільки відсутня відмітка про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Крім того до пільгового стажу позивача не зарахований період його навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Селидівському гірничому технікумі, оскільки даний навчальний заклад не відноситься до професійних навчальних закладів. Період роботи позивача з 01.03.2020 по 31.05.2020 зараховано до пільгового стажу позивача. Відтак, спір відсутній. Крім того, вказує, що період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 зараховано до страхового стажу, відтак вказана позовна вимога є безпідставною.
До матеріалів справи надано довідку форми ОК-5, з якої вбачається, що з 01.06.2020 по 22.06.2023, оскільки відсутня відмітка про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Також додано трудову книжку НОМЕР_3 , з якої вбачається, що позивача за спірний період: Навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1997 по 28.05.2001 (запис №1); Робота на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 30.05.2011 (запис №14).
Відповідно до Диплому серії КВ НХ № 003701, позивач Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 28.05.2001 присвоєно кваліфікацію молодшого спеціаліста, Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв.
Відповідно до довідки №02/75 від 08.06.2023 Селидівського політехнічного фахового коледжу позивача навчався на денному відділенні Селидівського гірничого технікуму з 01.09.1997 по 30.06.2001.
Отже, спірним питанням даної справи є не зарахування до страхового та пільгового стажу період роботи на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2020 по 22.06.2023; до страхового та пільгового стажу період навчання в Селидівському гірничому технікумі у період з 01.09.1997 по 30.06.2001, який дає право на отримання пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закону № 1058-ІV).
Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
П.1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
П.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Згідно із записами трудової книжки позивача дійсно працював в періоди з 01.03.2020 року по 30.06.2023 на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Згідно із ч.2 ст.20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п.1,2,5-7,9,10,12,15, 7і18 ст.11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено ч.4 - 6, 9, 10 ст.20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у п.1, 2, 4 ст.14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Суд не погоджується із позицією відповідача відносно того, що період роботи позивача з 01.06.2020 по 22.06.2023 у ДП “Селидіввугілля” не може бути зарахований до пільгового стажу позивача у зв'язку із несплатою підприємством страхових внесків за вказаний період, виходячи з наступного.
За приписами ст. 113 Закону № 1058 держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
П.1 ч.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ст.4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст.26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» яке здійснювало нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Крім того суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до його пільгового стажу період навчання в Селидівському гірничому технікумі, суд зазначає наступне.
Відповідно до додатку до диплому молодшого спеціаліста серії КВ НХ №003701 в 1997 році вступив до Селидівського гірничого технікуму та в 2001 році закінчив повний курс за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв».
За позицією відповідача періоди навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі не підлягають зарахуванню до пільгового стажу з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, період навчання у вищих/середніх закладах. Можливість зарахування часу навчання до стажу роботи, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, які не є вищими навчальними закладами. Оскільки Селидовський гірничий технікум здійснює вид діяльності - вища освіта, вказаний технікум не належить до закладів професійно-технічної освіти, а тому на позивача не поширюються положення ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», що не дає підстав для зарахування періоду навчання до пільгового стажу роботи.
Суд вважає такі доводи відповідача помилковими.
Законом Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.
Згідно із п.3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХП із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХП, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.
10.02.1998 прийнятий Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» № 103/98-ВР, який набрав чинності 10.03.1998.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням ст.3 цього ж Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону № 103/98-ВР, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
За змістом ст.17 Закону № 103/98-ВР професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Ст.18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Таким чином, на професійне навчання в технікумах поширюються положення ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту».
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №367/945/17.
З спірного рішення відповідача вбачається, що до страхового стажу зараховані всі періоди роботи позивача, до пільгового стажу не зараховано період навчання 01.09.1997 по 28.05.2001. Для зарахування необхідно підтвердження працевлаштування за набутою професією.
Однак, під час розгляду справи з'ясовано, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 01.09.1997 по 30.06.2001, оскільки Селидівський гірничий технікум, не належить до професійно-технічних закладів освіти; період з 01.06.2020 по 22.06.2023 на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Про це відповідач повідомив у відзиві, однак рішення не містить про це відомостей.
Відповідач зазначає, що період роботи позивача з 01.03.2020 по 31.05.2020 зараховано до пільгового стажу позивача.
Відповідно до ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На підтвердження своїх доводів відповідач суду жодного доказу не надав.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача не відповідає критеріям зазначеним у ч.2 ст.2 КАС України а саме: прийнято не у спосіб визначений законом; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не добросовісно; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому підлягає визнанню протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії реалізовані у спірному рішенні відповідача, тому захист порушеного права позивача здійснюється шляхом визнання протиправним та скасуванні спірного рішення.
Щодо позовної вимоги позивача щодо зобов'язати відповідача призначити пенсію згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 22.06.2023, суд зазначає наступне.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню часткового неврахування періодів роботи позивача при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, в тому й числі періоди роботи, оцінка яким не була надана відповідачем у спірному рішенні.
Відповідно ця вимога не підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно, з урахуванням висновків суду та зарахуванням до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи з 01.06.2020 по 22.06.2023, період його навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Селидівському гірничому технікумі, розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та зобов'язання призначити пенсію, є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3,8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул.Герцена, 10) про визнання протиправними дій, скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_5 від 17.07.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.06.2020 по 22.06.2023 та період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2001 у Селидівському гірничому технікумі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2023 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. 87 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова