Справа № 308/6952/19
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 жовтня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Кожух О.А. та Фазикош Г.В.,
з участю секретаря Савинець В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Литвина Степана Йосиповича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2023 року (у складі судді Бенци К.К.) за заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Литвин С.Й. в інтересах ОСОБА_1 у березні 2023 р. подав заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Просив дозволити ОСОБА_1 виконувати своє зобов'язання по сплаті аліментів у розмірі частки всіх видів доходів на рахунок свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
На обґрунтування заяви вказав, що 30.06.2021 р. Ужгородським міськрайонним судом було винесено рішення, у якому позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: шлюб між позивачем і відповідачем розірвано та зобов'язано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина в розмірі частки всіх видів доходів ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи із 19.06.2019 р. і до досягнення дитиною повноліття. Суд встановив, що аліменти на утримання дитини мають надсилатися на банківський рахунок ОСОБА_3 , після чого такі кошти мають використовуватися на утримання дитини.
Заявник підозрює, що кошти, які вона сплачує на утримання своєї дитини, остання не отримує і на власні потреби ці кошти не використовує.
Син колишнього подружжя є дорослою і розважливою людиною, що свідчить про те, що він може самостійно розпоряджатися коштами, які сплачує мати на його утримання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2023 р. заяву адвоката Литвина С.Й. в інтересах ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Адвокат Литвин С.Й. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу та призначити справу на новий розгляд. Доводить про порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в заяві про зміну способу виконання рішення адвокат Литвин С.Й. діє як представник ОСОБА_1 , а не як заявник. Також зазначає, що є усі підстави для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Від адвоката Литвина С.Й. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі. Від адвоката Бухтоярової О.В. в інтересах ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, однак суд протокольно ухвалив розглядати справу за відсутності сторін по справі. Копія апеляційної скарги разом із примірником апеляційної скарги надсилалася ОСОБА_3 (т.2 а.с.205).
Апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - змінити, виклавши резолютивну частину в іншій редакції, із таких мотивів.
Суд виходив із того, що відповідно до виконавчого листа № 308/6952/19, виданого 21.04.2022 р. по справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Ужгородської районної державної адміністрації, служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини, стягувачем по справі є ОСОБА_3 , а боржником - ОСОБА_1 .
У силу положень ст. 435 ЦПК України встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суд може виключно за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом).
Нормами ст. 435 ЦПК України передбачено вичерпний перелік осіб, які мають право на звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Оскільки із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду звернувся заявник ОСОБА_4 , який є представником відповідача (боржника) по справі, суд вважає, що заява подана особою, яка не має право на звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Отже, заява подана особою, яка не має цивільної процесуальної правоздатності на подання даної заяви.
Відповідно до ч.9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності на подання вказаної заяви, суд прийшов до висновку про залишення цієї заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
При цьому встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Ст. 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Як указано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Частинами 1, 3, 4 стаття 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони, суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення належить розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття «спосіб і порядок» виконання суднового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження.
Спосіб означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Спосіб виконання суднового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України.
Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Суд, ураховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №210/529/19 зазначає, що відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що в силу положень ст. 435 ЦПК України встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суд може виключно за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), а оскільки ОСОБА_1 є боржником по справі, то вона не має підстав для звернення до суду із такою заявою.
Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
Однак, суд заяву ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України, залишив без розгляду, оскільки заява подана особою, яка не має цивільної процесуальної правоздатності на подання даної заяви.
Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом не вірно застосовано положенням ч.9 ст. 10 ЦПК України.
До спірних правовідносин необхідно було застосовувати п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, а саме: заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, а не п.1 ч.1 ст.257 ЦПК, оскільки вказана стаття стосується позовної заяви, тобто по суті спірних правовідносин, а не заяви з процесуальних питань, як в нашому випадку.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є неспрожними і зводяться до нерозуміння представником заявника норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п.п.1, 3, 4 ЦПК України апеляцію адвоката Литвина С.Й. в інтересах ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а резолютивну частину ухвали суду першої інстанції змінити.
Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п.1,3,4 ст.ст.381-384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу адвоката Литвина Степана Йосиповича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. 2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2023 року змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: «Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Литвина Степана Йосиповича, про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 30.06.2021 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини повернути заявнику». 3.Решту ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2023 року залишити без змін. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 16 листопада 2023 р.
Судді: