Справа № 135/474/23
Провадження №11-кп/801/1193/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023020240000045 від 17.03.2023 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційною скаргою з доповненнями адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.09.2023, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовозобов'язаного, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 27.03.2023 по 18.04.2023 включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня його затримання на виконання вироку.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, у виді застави - залишено без зміни. Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн вирішено припинити та повернути заставодавцю ОСОБА_9 .
Вирішено питання речовими доказами та процесуальними витратами.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановленому місці, в невстановлені дату та час незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс (висновок судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ- 19/102-23/5398-НЗПРАП від 18.03.2023), з метою його подальшого збуту в місця позбавлення волі. Реалізуючи свою протиправну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний вище особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс з метою його подальшого збуту у місця позбавлення волі.
Надалі 16.03.2023 приблизно о 16 год 30 хв, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 шляхом приховування особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який знаходився в поліетиленовому згортку, помістив його до банки з домашнім варенням об'ємом 0,5 л, яка перебувала серед інших продуктів харчування та надалі упакував в посилку для засудженого ОСОБА_10 , який утримується в державній установі «Ладижинська виправна колонія (№ 39)», що знаходиться в сел. Губник Ладижинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області по вул. Гранітна, 15, про що останні заздалегідь домовились.
За виконання вказаних вище дій ОСОБА_7 отримав грошові кошти в сумі 2 200 грн.
Так, 16.03.2023 зазначену посилку, з поміщеними до неї продуктами харчування, в яких ним був прихований особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, ОСОБА_7 о 17 год 22 хв через відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», яке розташоване за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м. Ладижин, вул. Піонерська, буд. 15, відправив на адресу державної установи «Ладижинська виправна колонія (№ 39)» на ім'я засудженого ОСОБА_11 , про що свідчить експрес-накладна № 59000942511604, якому про вміст посилки відомо не було, та який після отримання повинен був її передати ОСОБА_10 , про що останні заздалегідь домовились.
Надалі 17.03.2023 приблизно о 14 годині 20 хвилин при огляді посилки, адресованої засудженому ОСОБА_11 , яка надійшла від ОСОБА_7 та кур'єрською службою ТОВ «Нова пошта» 17.03.2023 була доставлена до державної установи «Ладижинська виправна колонія (№ 39)» та оглянута працівниками відділу нагляду і безпеки, прийому передач і надання побачень державної установи «Ладижинська виправної колонії (№ 39», у банці із домашнім варенням виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, масою (у перерахунку на висушену речовину) 3,31 г.
Таким чином ОСОБА_7 незаконно придбав, зберігав, пересилав з метою збуту та збув особливо небезпечний наркотичний засіб у місця позбавлення волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
До закінчення апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 відмовився від своєї апеляційної скарги у зв'язку з чим апеляційне провадження в цій частині підлягає закриттю.
В апеляційній скарзі з доповненнями адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 порушується питання про зміну вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.09.2023 в частині призначеної міри покарання. Захисник просить призначити ОСОБА_7 покарання за чинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на три роки на підставі ч. 1 ст. 75 КК України.
Захисник вважає, що вирок щодо її підзахисного занадто суворий. Посилається на щире каяття обвинуваченого у скоєному та його активне сприяння розкриттю злочину. Також зазначає, що на момент судового розгляду ОСОБА_7 працював неофіційно, мав постійне місце проживання, вину визнав повністю, співпрацював зі слідством, був звільнений під заставу, під час якої не вчиняв правопорушення, має тільки позитивні характеристики, має освіту та професію, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, морально та фізично допомагає матері та хворим бабусям, є молодою людиною. Від злочину, скоєного ОСОБА_7 , не настало тяжких наслідків, він не отримав ніякого збагачення. Перебування ОСОБА_7 під вартою матиме негативні наслідки для останнього та не буде сприяти його виправленню.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинуваченого та захисника на підтримку апеляційної скарги захисника, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах, достовірність і достатність яких не ставиться під сумнів сторонами та ніким із учасників судового розгляду не оскаржується.
Доводи захисника про суворість колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Положеннями ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
При цьому, за змістом ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статі (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, при цьому зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд дотримався вимог кримінального закону та враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу останнього, який офіційно не працевлаштований, до служби зайнятості за місцем проживання не звертався та на обліку як безробітній не перебуває, неодружений, має місце реєстрації та постійне місце проживання, згідно довідки-характеристики за місцем проживання зарекомендував себе з негативної сторони (неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та порушував громадський порядок), згідно з характеристиками директора КП «Ладижинський КПП» ОСОБА_12 , наданими стороною захисту, ОСОБА_7 під час відбування покарання у вигляді 200 годин громадських робіт за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.12.2022 добросовісно ставився до покладених на нього завдань, вчасно виконував доручені розпорядження, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Також судом враховано мотиви вчинення кримінального правопорушення, які носять корисливий характер, та ставлення ОСОБА_7 до вчиненого злочину, його щире каяття, яке суд визнав пом'якшуючою обставиною. При цьому обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнав рецидив злочинів.
Також судом у вироку обґрунтовано відкинуто доводи сторони захисту про позитивні характеристики обвинуваченого, його спортивні відзнаки в дитячому віці та перебування на його утриманні бабусі.
Суд першої інстанції оцінивши в комплексі вказані обставини в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є тяжким злочином, що призводить до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, спричиняє шкоду здоров'ю населення, конкретні обставин вчинення злочину, зокрема і те, що обвинувачений з метою власного збагачення, відверто знехтував усталеними у суспільстві моральними цінностями, грубо порушив основоположні правові засади, гарантовані Конституцією України, дійшов правильного висновку про неможливість виправлення і перевиховання ОСОБА_7 без реального відбування покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Доводи захисника щодо неналежного врахування усіх обставин справи та даних, які характеризують особу обвинуваченого, є надуманими.
Апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів, які б свідчили про можливість зменшення строку призначеного покарання з застосуванням ст. 69 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених в ній вимог.
Покарання, визначене ОСОБА_7 в межах кримінального закону, в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, підстав для зміни вироку не вбачає.
Керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.09.2023 щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення. Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4