РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Рівне
Справа № 566/478/23
Провадження № 22-ц/4815/1129/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування
Бокіймівської сільської ради в особі виконавчого комітету
Бокіймівської сільської ради Дубенського району Рівненської області
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Носкова Олександра Миколайовича на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 07 серпня 2023 року у складі судді Лободзінського А. С., ухвалене в смт. Млинів Рівненської області о 10 годині 28 хвилин, повний текст рішення складено 11 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Бокіймівської сільської ради в особі виконавчого комітету Бокіймівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 26 травня 2021 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Млинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом №34. Від шлюбу з відповідачем мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося і фактично відразу ж після народження дитини подружні відносини між ними погіршилися, внаслідок чого шлюб фактично припинив своє існування. Такий стан стосунків триває вже близько двох років, впродовж яких вони як подружжя, спільно не проживають, будь-яких взаємовідносин не підтримують. Відповідач знаходиться за межами України у Республіці Польща. Їх спільна з відповідачем дитина ОСОБА_3 проживає з нею у с. Хорупань Дубенського району Рівненської області в будинку її батьків і перебуває під її опікою. Вона слідкує за розвитком, станом здоров"я дитини, займається її вихованням. Відповідач ОСОБА_2 вихованням дитини не займається і згоди з ним про місце проживання дитини, не досягнуто. За таких обставин, вважає за необхідне визначити місце проживання їх спільної дитини разом із нею, оскільки саме нею створені всі необхідні умови для проживання та виховання дитини. Просила суд розірвати шлюб, укладений між нею і відповідачем, та визначити місце проживання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з нею.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 07 серпня 2023 рокувказаний позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 26 травня 2021 року Млинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за актовим записом № 34, розірвано. Визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені нею та документально підтверджені судові витрати у розмірі 8 147 гривень 20 копійок.
Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дитини та стягнення судових витрат незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_2 - адвокат Носков Олександр Миколайович оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі пояснює, що задовольняючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції дійшов висновку, що малолітня дитина сторін ОСОБА_4 проживає з позивачкою, однак згоди між батьками щодо того, з ким буде проживати дитина, не досягнуто, та стверджує, що такий висновок суперечить фактичним обставинам справи. Додає, що його довіритель ОСОБА_2 проживає тимчасово в Республіці Польща та згідно усної домовленості між ним і позивачкою донька сторін буде проживати разом з матір'ю доти, доки він перебуватиме за межами України, і ніяких спорів відносно цього питання у сторін не виникало. Наголошує, що будь-яких доказів того, що батьки не дійшли згоди щодо місця проживання малолітньої дитини позивачкою не надано. Вказує, що малолітня дитина сторін Міланія з народження фактично проживає разом з матір'ю в селі Хорупань Дубенського району, де і зареєстровано її місце проживання, а тому встановлювати місце проживання дитини за цією адресою в судовому порядку немає необхідності. Вважає, що між сторонами відсутній предмет спору в частині заявленої позовної вимоги про визначення місця проживання дитини та наявні підстави для закриття провадження у справі. Зауважує, що висновок Органу опіки та піклування Бокіймівської сільської ради, яким визнано доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю, ОСОБА_1 , оскільки та створила необхідні умови для повноцінного проживання, виховання, утримання та всебічного розвитку дитини, вважає неналежним доказом, адже при його складанні не дотримано Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, а також він зроблений виключно на підставі пояснень позивачки, тоді як бесіда з відповідачем взагалі не проводилась, не отримувалися пояснення батька дитини при складанні цього висновку, не встановлювалися взаємовідносини, які виникли між батьками та дочкою, і таким чином думка як батька щодо визначення місця проживання його дитини не заслуховувалася. Заперечує стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн та вважає, що в їх стягненні необхідно відмовити, адже позивачем не надано належних і допустимих доказів понесення таких витрат. З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дитини та стягнення судових витрат з ОСОБА_2 скасувати, провадження в справі в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з її матір'ю, ОСОБА_1 , закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України; у позивачки на користь відповідача суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про розірвання шлюбу сторонами не оскаржене, а тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протягом більш, ніж два роки позивач та відповідач проживають окремо. Позивач ОСОБА_1 проживає з дитиною у с. Хорупань Дубенського району Рівненської області в будинку її батьків, а відповідач - за кордоном у Республіці Польща, що визнається сторонами у справі та не підлягає доказуванню.
Згідно ч.1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.1 ст.161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.
За правилом ч.2 ст.161 Сімейного Кодексу України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Положення чинного сімейного законодавства передбачають, що при вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини, у першу чергу, повинні враховуватись інтереси самої дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Поруч із цим позивачкою належними та достовірними доказами доведено факт піклування про дитину, забезпечення їй належних умов проживання, побуту та виховання.
На законодавчому рівні державою встановлено перелік обставин, за наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір'ю. До них, зокрема, відносять: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір'ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини.
В суді встановлено, що на час розгляду справи, малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з позивачкою, однак згоди між батьками щодо того з ким буде проживати дитина, не досягнуто.
Мати дитини, ОСОБА_1 на даний час здійснює над нею опіку, слідкує за розвитком, станом здоров'я дитини, займається її вихованням. Вказані обставини сторонами по справі не оспорюються.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач, батько дитини, наполягає на відсутності спору між сторонами по справі з приводу місця проживання дитини та вважає, що провадження в справі у цій частині підлягає закриттю. Такі посилання апелянта відхиляються апеляційним судом як такі, що не підтверджені належними доказами.
Як вказує у відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 , їм із апелянтом вдалось самостійно домовитись та вирішити питання, з ким залишиться жити дитина. Позивачка стверджує, що в досудовому порядку таку угоду вона бажала закріпити нотаріально, проте ОСОБА_2 відмовив їй, зіславшись на те, що не має наміру зараз приїздити в Україну.
Будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України про досягнення між сторонами згоди щодо місця проживання їхньої дитини, а відтак - про відсутність такого спору, суду не надано і судом їх також не здобуто. При цьому, суд враховує, що саме по собі звернення позивачки з такою позовною вимогою свідчить про те, що домовленості між батьками з цього приводу не досягнуто. За відсутності документального підтвердження щодо згоди батьків про місце проживання дитини, неможливо з'ясувати відомості про характер, зміст та строки такої домовленості, а також щодо власне місця проживання дитини.
Крім цього, суд враховує висновок Органу опіки та піклування Бокіймівської сільскої ради. яким визнано доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 , проживаючи зі своєю малолітньою донькою, забезпечує її продуктами харчування, одягом, взуттям, іграшками, сумлінно і в повному обсязі виконує свої батьківські обов'язки, належним чином виховує, утримує та забезпечує всім необхідним. Мати, ОСОБА_1 , створила всі відповідні умови для повноцінного виховання, проживання, утримання та всебічного розвитку дитини (а.с. 36-40).
Покликання апелянта на те, що при складанні цього висновку були допущені порушення закону, зокрема, в тій частині, що не була заслухана його думка як батька, відхиляються апеляційним судом як неспроможні. Так, судом встановлено під час розгляду справи та підтверджено апелянтом, що на даний час і впродовж тривалого часу він проживає за межами України, в республіці Польща. Окрім того., місцевим судом було заслухано пояснення представника третьої особи, який повідомив суд, що у нього не було можливості зв'язатися із батьком дитини, оскільки останній на даний час не проживає на території України.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 уклав договір з адвокатом, який мав можливість чинити від його імені необхідні процесуальні дії після отримання ухвали про відкриття провадження по справі та примірника позовної заяви та самостійно звернутися до відповідного органу, подати свої докази та пояснення щодо спірного питання, проте такою можливістю не скористався.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується із висновком усуду першої інстанції про доцільність визначення місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із матір'ю ОСОБА_1 ..
Покликання апелянта на безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на те, що стороною позивача не надано підтверджуючих документів, апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать обставинам та матеріалам справи. Так, у позовній заяві позивачкою вказано попередній, орієнтовний розмір судових витрат, які вона понесла, або могла б понести у зв'язку із розглядом даної справи, в тому числі і 6 000,00 гривень на оплату правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката матеріали справи містять довідку про оплату правничої допомоги адвоката від 15.05.2023 року №783, із зазначенням платника, отримувача та суми, а також із детальним описом робіт (наданих послуг), що суд вважає достатнім підтвердженням.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Носкова Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 07 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.