ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
15 листопада 2023 року № 903/654/23
за заявою ОСОБА_1 , с. Підліски, Луцький р-н., Волинська обл.
про банкрутство
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
за участю представників сторін
від заявника: н/з
від кредиторів: н/з
керуючий реструктуризацією боргів: Рабана М.Т.
встановив: ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів. Керуючим реструктуризацією боргів призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 12.07.2023.
Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 11.08.2023.
08.08.2023 на адресу суду надійшов звіт керуючого реструктуризацією боргів боржника Рабана М.Т. про результати перевірки декларацій боржника, згідно якого невідповідності у відомостях, зазначених у деклараціях, не виявлено (а.с. 169).
14.08.2023 від арбітражного керуючого надійшов план реструктуризації боргів боржника (а.с. 178).
Ухвалами суду від 16.08.2023, 13.09.2023 визнано грошові вимоги до ОСОБА_1 Луцької районної державної адміністрації Волинської області в сумі 5 368 грн. 00 коп. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 173 421 грн. 56 коп. з включенням до другої черги задоволення; ОСОБА_3 в сумі 5 368 грн. 00 коп. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 40 000 грн. 00 коп. з включенням до другої черги задоволення.
12.10.2023 на адресу суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Рабана М.Т. №1 про перехід до процедури погашення боргів боржника, призначення його керуючим реалізацією майна ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 зобов'язано контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про доходи боржника ОСОБА_1 та майно, задеклароване при перетині кордону; орган державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією боргів боржника та суду інформацію про перетинання боржником ОСОБА_1 державного кордону за останні три роки; банківські установи, в яких відкрито рахунки ОСОБА_1 , надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках боржника.
Станом на дату проведення судового засідання 25.10.2023 зазначена інформація на адресу суду не надходила, у зв'язку з чим суд протокольною ухвалою розгляд справи відклав на 15.11.2023 о 15 год. 00 хв.
30.10.2023 на адресу суду надійшла інформація від Державної прикордонної служби України про перетин ОСОБА_1 державного кордону України (том 2, а.с. 13).
14.11.2023 на адресу суду надійшли пояснення боржниці щодо перетину кордону України.
У судовому засіданні керуючий реструктуризацією боргів просив визнати боржника банкрутом та відкрити процедуру реалізації боргів боржника. Клопотання про виплату йому грошової винагороди підтримав. Подав лист ГУ ДПС у Волинській області з інформацією про доходи боржника.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 9).
Верховний Суд зауважує, що КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п'ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.
Верховний Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності.
Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 зазначає про наявність простроченої заборгованості перед трьома кредиторами: Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області в сумі 173 421 грн 56 коп; ОСОБА_3 в сумі 40 000 грн 00 коп; Рожищенським відділом ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ в сумі 17 711 грн 16 коп.
З грошовими вимогами до суду звернулись Луцька районна державна адміністрація Волинської області в сумі 173 421 грн 56 коп, ОСОБА_3 в сумі 40 000 грн 00 коп, чиї вимоги визнані у повному обсязі ухвалами суду від 16.08.2023, 13.09.2023.
Згідно декларацій про майновий стан боржника загальний дохід ОСОБА_1 з 2020-2023 рік становить 574 173 грн:
- за 2020 рік - 216 465 грн;
- за 2021 рік - 206 014 грн;
- за 2022 рік - 151 694 грн.
Згідно довідки від 24.05.2023 боржниця отримала заробітну плату у січні 2023 року в сумі 26 867 грн 68 коп, у лютому 2023 року - 62 985 грн 59 коп. (том 1, а.с. 108).
Наказом ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області від 14.02.2023 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу ринкового та метрологічного нагляду управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області (том 1, а.с. 105).
Згідно звіту керуючого реструктуризацією боргів Рабана М.Т. не встановлено актів приховування боржником доходів або ж майна, за рахунок якого можна здійснити погашення кредиторських вимог.
Керуючим реалізацією майна боржника проведена 09.08.2023 інвентаризація майна фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено, що необоротних активів, запасів, грошових коштів, дебіторської заборгованості, грошових документів, бланків документів суворої звітності, фінансових інвестицій, розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків, цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, не виявлено (том 1, а.с. 179-185).
Згідно отриманих відповідей державних установ на запит керуючого реструктуризацією боргів, за боржником повітряні судна, великовантажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, вагони, тварини, транспортні засоби, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні, причіпні та начіпні машини, судна не зареєстровані (том 1, а.с. 217, 220, 224, 225, 227, 228, 231).
Право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 не зареєстроване (том 1, а.с. 218).
Інформація та документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання не виявлено (том 1, а.с. 222-223).
Боржник не перебуває на податковому обліку як підприємець, заборгованість по платежах до бюджету відсутня, податкова звітність не подавалась, інформація про наявні банківські рахунки відсутня (том 1, а.с. 226).
Керуючим реалізацією майна подано витяг з державного реєстру щодо наявності обтяжень, зокрема арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (том 1, а.с. 229-230).
Боржник серед власників пакетів голосуючих акцій (5% і більше) акціонерних товариств відсутня (том 1, а.с. 232).
Боржник не укладала договори оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (том 1, а.с. 233).
Заборгованість боржниці в сумі 40 000 грн 00 коп. виникла на підставі розписки про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів від 20.12.2022.
В той же час, інформація щодо руху активів, витрачання отриманих від позичальника коштів відсутня, докази не подані.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області виникла за рішенням Рожищенського районного суду Волинської області №167/1062/21 від 11.04.2022, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 07.06.2022, згідно якого позовну заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Луцької районної державної адміністрації Волинської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Луцької районної державної адміністрації Волинської області в порядку зворотної вимоги (регресу) 173 421 грн 56 коп матеріальної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (справа № 803/3645/15) визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області (далі Рожищенська РДА) від 4 квітня 2011 року № 21-ос «Про звільнення ОСОБА_4 » і поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника відділу освіти Рожищенської РДА. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року (справа № 803/3645/15), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (справа № 876/3136/16), задоволено заяву Рожищенської РДА (за підписом ОСОБА_1 ) про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, скасовано постанову суду першої інстанції і відмовлено у задоволенні позову. На підставі цієї ухвали головою Рожищенської РДА ОСОБА_1 винесено розпорядження від 4 липня 2016 року № 106-ос «Про звільнення ОСОБА_4 » (далі розпорядження № 106-ос). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (справа № 876/3136/16) скасовано, постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви Рожищенської РДА про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (справа № 803/3645/15). 10 липня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до голови РДА ОСОБА_1 із заявою про скасування розпорядження № 106-ос та поновлення її на посаді начальника відділу освіти та молоді, однак листом від 7 серпня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено в цьому. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 803/1460/17), яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність голови Рожищенської РДА ОСОБА_1 щодо не скасування розпорядження № 106-ос від 04.07.2016 та не поновлення ОСОБА_4 на посаді, скасовано це розпорядження і поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника відділу освіти Рожищенської РДА з 5 липня 2016 року, а також зобов'язано Рожищенську РДА здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 5 липня 2016 року. На виконання цього рішення суду ОСОБА_4 нараховано заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 268 375,94 грн. і впродовж листопада 2019 року - листопада 2020 року частково виплачено грошові кошти в сумі 94 954,38 грн. Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 5 липня 2021 року, та постановою Волинського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року (справа № 167/127/21), із ОСОБА_1 в порядку зворотної вимоги (регресу) стягнуто на користь Луцької РДА матеріальну шкоду в розмірі 88 671,87 грн. Решта суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 173 421,56 грн. ОСОБА_4 виплачено: Рожищенською РДА 29 грудня 2020 року в сумі 1 896,63 грн. та Луцькою РДА 24 травня 2021 року в сумі 171 524,93 грн. Зазначають про те, що витрачання з бюджету коштів на виплату ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів. Дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Уповноважені органи не повідомили прокурора про те, що будуть самостійно вживати заходів щодо звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу, що свідчить про їх бездіяльність. Такі обставини вказують на наявність у прокурора права представляти інтереси держави в даній справі, зокрема й шляхом подачі цього позову до суду. Оскільки ОСОБА_1 допустила бездіяльність щодо не скасування розпорядження № 106-ос та не поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу освіти Рожищенської РДА, тобто затримала виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (справа № 803/3645/15), на відповідача покладається обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну Рожищенській РДА та Луцькій РДА.
Рішенням встановлено, що вказана заборгованість виникла у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_1 , як голови Рожищенської районної державної адміністрації, щодо не скасування розпорядження від 04.07.2016 №106-ос «Про звільнення ОСОБА_4 » та її не поновленням на посаді на підставі рішення суду.
Згідно ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, суд бере до уваги, що заборгованість ОСОБА_1 в сумі 173 421 грн 56 коп виникла в результаті недбалих дій самої боржниці та утворилась у зв'язку з усвідомленим та умисним невиконанням нею близько трьох років судового рішення, що у свою чергу свідчить про наявність ознак недобросовісності боржника.
У заяві про відкриття провадження у справі заявниця вказує, що з квітня 2020 року по травень 2021 року вона не працювала та у зв'язку зі сплатою стягнутої судовим рішенням матеріальної шкоди в сумі 88 671 грн (спричиненої її не правомірними діями) вона понесла серйозні фінансові витрати.
В той же час, судом встановлено, що згідно інформації, наданої Державною прикордонною службою України ОСОБА_1 27.02.2021 (виїзд) перетинала кордон у пункті пропуску «Бориспіль-D, Київ-Хургада», 07.03.2021 здійснила в'їзд «Хургада-Київ».
Відповідно до частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність".
У свою чергу, вимоги щодо змісту такої декларації передбачені частиною п'ятою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати (абзац 1 частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства).
Абзацом 2 частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім'ї не передбачено, натомість у частині п'ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Зазначене кореспондує правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, за яким, добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Близькі за змістом правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20, від 23.05.2023 №910/5369/21.
ОСОБА_1 перебуває з 24.04.2015 у шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (том 1, а.с. 112).
У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство вказує, що вона з чоловіком проживає окремо з червня 2022 року, проте згідно декларацій її фактичне місце проживання співпадає з місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , тобто у будинку її чоловіка.
В той же час, згідно пояснень від 14.11.2023 ОСОБА_1 зазначає, що на даний момент їй фінансово допомагає чоловік, який на постійній основі проживає у Республіці Польща.
У деклараціях за 2020- 2022 роки боржник зазначила неповну інформацію стосовно доходів та витрат членів її сім'ї, обмежившись посиланням на те, що члени сім'ї не надали такої інформації, зокрема стосовно їх доходів, інших грошових виплат, зазначивши при цьому наявність нерухомого та рухомого майна.
У поданих деклараціях боржником відображено дохід свого чоловіка ОСОБА_5 :
- за 2020 рік - 211 877 грн заробітна плата у Державній регуляторній службі України, 10 043 грн - Луцькому національному технічному університеті, 155 285 грн - ТОВ «Волиньелектрозбут»;
- за 2021 рік - 213 219 грн заробітна плата у Державній регуляторній службі України, 728 грн - Волинському регіональному центрі підвищення кваліфікації, 151 346 грн - ТОВ «Волиньелектрозбут»;
- за 2022 рік - зазначено, що «чоловік не надав інформацію».
В графі про отримані доходи членів сім'ї боржника, зокрема батька та матері вказано - «член сім'ї не надав інформацію».
У заяві про відкриття провадження у справі, деклараціях за 2020-2022 року ОСОБА_1 зазначає, що місце її фактичного проживання збігається з адресою реєстрації місця проживання/перебування, а саме: АДРЕСА_1 . Вказує, що житловий будинок за вказаною адресою є особистою власністю її чоловіка, оскільки набуте ним до шлюбу.
Судом встановлено, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_5 27.07.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру (том 1, а.с. 67-69).
Інформація про зареєстроване право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , відсутня.
В той же час, у паспорті ОСОБА_1 відображені відомості, що місце її проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , 22.01.2013, тобто до моменту реєстрації даного житлового будинку за її чоловіком 27.07.2013.
Обставини її прописки у житловому будинку до моменту його реєстрації за її чоловіком не викладені.
У деклараціях серед членів сім'ї вказує доньку ОСОБА_6 2009 року народження, батьком дитини є її чоловік ОСОБА_5 . Боржниця не спростовує спільного проживання, ведення спільного господарства до укладення шлюбу у 2015 році, відсутність права спільної часткової власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно поданих декларацій боржницею за 2020 рік понесені витрати, зокрема 16 578 грн - витрати на утримання майна, 71 004 грн - витрати на придбання товарів або оплату послуг, 41 097 грн - погашення основної суми позики, 1 857 грн - погашення суми процентів за позикою; у 2021 році - 21 600 грн - витрати на утримання майна, 98 528 грн - витрати на придбання товарів або оплату послуг; 51 146 - витрати на побутові потреби, 3 600 грн - погашення основної суми позики, 516 грн - погашення суми процентів за позикою; у 2022 році - 20 004 грн - витрати на утримання майна, 144 176 грн в межах України, 53 200 грн поза межами України - витрати на придбання товарів або оплату послуг, 121 474 в межах України, 54 000 грн поза межами України - витрати на побутові потреби, 57 193 грн - погашення основної суми позики, 10 859 грн - погашення суми процентів за позикою, у 2023 році - 2 500 грн - витрати на утримання майна, 10 300 грн в межах України, 4 500 грн поза межами України - витрати на придбання товарів або оплату послуг; 11 500 в межах України, 6 300 грн поза межами України - витрати на побутові потреби.
Обґрунтування та докази понесення вказаних витрат, не можливість спрямування коштів на виконання рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Суд наголошує, що витрати боржниці на утримання майна, придбання майна є не зрозумілі з врахуванням її місця проживання - житловий будинок, право власності на який зареєстроване за її чоловіком.
ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі, поясненнях від 14.11.2023 зазначає, що проживала за межами України у своїх родичів. У Республіці Польща проживала в статусі біженця за програмою «40+», згідно якої покривалися витрати на харчування та проживання протягом 120 днів приймаючій стороні, у зв'язку з чим їй не потрібно було витрачати власні кошти на проживання та харчування і дрібні витрати їй покривали (згідно пояснень від 14.11.2023), у зв'язку з чим витрати на придбання майна, товарів або оплату послуг є не обґрунтовані, суперечать поясненням самої боржниці та не підтверджені відповідними доказами.
В матеріалах справи відсутні докази укладення боржницею кредитного договору, цілі кредитування та не підтверджено необхідності його погашення за три роки в сумі 115 122 грн з врахуванням наявності заборгованості перед іншими кредиторами, зокрема і державним бюджетом, неможливості часткового виконання рішення суду.
Згідно заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 зазначає, що у 2021 році вона понесла серйозні фінансові витрати на виконання постанови Волинського апеляційного суду від 20.09.2021 №167/127/21 та добровільно сплатила 88 671 грн 00 коп Луцькій районній державній адміністрації матеріальної шкоди, заподіяної неправомірним звільненням працівника, сплачено на користь Волинської обласної прокуратури 4 540 грн 11 коп. 20.01.2023 перенесла операцію в КП «Волинський обласний медичний центр онкології» та потребує проведення ще двох операцій.
На підтвердження вищевказаних обставин долучила до матеріалів справи епікриз (том 1, а.с. 104), докази на понесення витрат відсутні.
Вказує, що за перший квартал 2023 року отримала доходи (виплачені колишнім роботодавцем ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області) в сумі 73 679 грн 68 коп (нараховано 89 853 грн 27 коп враховуючи податки). Інших доходів немає.
Інформація щодо руху активів, витрачання отриманих коштів відсутня, докази не подані.
Судом встановлено, що жодних дій з метою погашення кредиторських вимог боржником за весь період прострочки здійснено не було.
Зазначає, що у зв'язку з війною у 2022 році вона виїжджала за кордон. Її дитина в 2023 році розпочала навчання в школі міста Варшава, через що вона також часто перебуває за кордоном. Вказує, що там проживає із дитиною на кошти допомоги польського уряду « 40+», покриваються витрати на харчування та проживання протягом 120 днів приймаючій стороні.
Перетинання ОСОБА_1 кордону України підтверджено відомостями Державної прикордонної служби України, зокрема починаючи з лютого 2021 року перетинала Український кордон 8 разів (том 2, а.с. 15).
Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ і саме тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Системне тлумачення вказаних вище приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник до матеріалів справи долучила довідку начальника третього управління податкової служби Варшава-Середмістя від 08.11.2023, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 , на день складання цієї довідки не перебуває на обліку платників податків на доходи фізичних осіб даного управління.
В той же час, інформація щодо користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 відсутня.
Суд зазначає, що вказана довідка підтверджує лише відсутність податкових зобов'язань платника податку - нерезидента, а не відсутність фінансових виплат від польського уряду.
Згідно з ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
В матеріалах справи наявний план реструктуризації боргів, поданий ОСОБА_1 разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (том 1, а.с. 77), згідно якого сума грошових вимог трьох кредиторів становить 231 132 грн 72 коп. Порядок та строки погашення визначені такі: Станом на час звернення до суду боржник є безробітною особою. В процесі реструктуризації боржник планує працевлаштуватись та виплачувати кредиторам щомісячну суму 2 010 грн (або 30% від мінімальної заробітної плати, яка становить у 2023 році 6 700 грн) за відповідним графіком погашення.
Законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості.
Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
У свою чергу розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 КзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Згідно ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються:
1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;
2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення;
3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів;
5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів;
6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;
7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні;
8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Керуючим реструктуризацією Рабаном М.Т. подано до суду проект плану реструктуризації боргів, згідно якого у боржника наявна прострочена заборгованість в сумі 231 132 грн 72 коп. До суду звернулись із заявами про визнання грошовим вимог 231 132 грн 72 коп. Порядок та строки погашення визначені такі: Станом на час звернення до суду боржник є безробітною особою. В процесі реструктуризації боржник планує працевлаштуватись та виплачувати кредиторам щомісячну суму 2 010 грн (або 30% від мінімальної заробітної плати, яка становить у 2023 році 6 700 грн) за відповідним графіком погашення (том 1, а.с. 178).
09.10.2023 відбулися збори кредиторів боржника (том 1, а.с. 213-215) з таким порядком денним:
1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника;
2) звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат;
3) прийняття рішення щодо подальшого перебігу процедури у справі про неплатоспроможність.
В частині розгляду третього питання порядку денного, керуючим реструктуризацією зазначено, що станом на сьогоднішній день, враховуючи майновий стан боржника, розроблення нового плану реструктуризації є недоцільним. Спільно з боржником запропоновано пропозицію щодо переходу до процедури погашення боргів. На голосування винесено таке питання: прийняти рішення про звернення з клопотанням до суду про перехід до процедури погашення боргів та обрання кандидатури керуючого реалізацією або про закриття провадження у справі. Вирішено: перейти до процедури погашення боргів боржника, уповноважити на підготовку та подання до суду клопотання арбітражного керуючого Рабана М.Т.
Верховний Суд у постанові № 901/8306/20 від 16.12.2021 вказав, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам ст. 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 130 КзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
Отримання боржником допомоги польського уряду « 40+» (як вказує сама заявниця у заяві про відкриття провадження у справі) зменшує її витрати на проживання та харчування. Докази працевлаштування боржника, вжиття заходів для працевлаштування за період з дня звільнення до судового засідання з метою забезпечення виплати щомісячної суми в матеріалах справи відсутні, що ще раз підтверджує її не добросовісну поведінку.
Зі змісту наданого боржником плану реструктуризації, не вбачається жодних реальних сум, які можуть бути виплачені кредиторам за час його виконання, а також взагалі наміру задоволення кредиторських вимог, що викликає сумнів у наданні достовірної інформації, зазначеної у деклараціях, що зумовлює недобросовісну поведінку боржника, задля складання формального, заздалегідь неможливого до виконання плану реструктуризації та вимушеного переходу до процедури погашення боргів.
За відсутності достатніх та достовірних відомостей про майнові активи боржника та враховуючи складання формального, заздалегідь неможливого до виконання плану реструктуризації, наданий боржником проект плану реструктуризації боргів не відповідає ознакам реального (виконуваного), що в цьому випадку виключає можливість переходу до наступної процедури у справі про неплатоспроможність.
Подібний за своїм правовим змістом висновок викладена у постанові Верховного Суду №916/1885/22 від 16.05.2023.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
При цьому, законодавець розмежовує можливість закриття провадження у справі про банкрутство з тих чи інших підстав стадіями процедури банкрутства. Так, згідно з ч. 2 ст. 90 КУзПБ провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 11 і 12 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 10 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих коштів, обґрунтованість здійснення відповідних витрат тощо); відсутність будь яких дій боржника щодо вжиття заходів погашення заборгованості за значний період її існування, посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членами сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, економічна необґрунтованість та/або очевидна не виконуваність плану реструктуризації, який складено з припущенням можливого погашення боргу (пошук роботи, зокрема розсилка резюме, отримання відмов від роботодавців тощо), що у свою чергу свідчить про відсутність ознак неплатоспроможності боржника, добросовісності боржника, остання з яких є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи.
Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, зокрема не виконання рішення суду щодо скасування виданого боржником розпорядження близько трьох років, у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 набрала чинності, проте ОСОБА_1 не вжила заходів для поновлення ОСОБА_4 на роботі до 26.12.2019 (коли рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2019, залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 визнано протиправною її бездіяльність щодо не скасування розпорядження №106-ос). Такі її неправомірні дії призвели до заподіяння майнової шкоди по виплаті ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ініціюючий справи про банкрутство прагне досягнути компромісу щодо погашення вимог з урахуванням прагнення погасити борг. На реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, який не допускає дій, що вчиняться з наміром завдати шкоду іншим особам, в даному випадку державі.
При цьому судом враховано, що основна сума кредиторських вимог ОСОБА_1 існує перед Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області (173 421 грн 56 коп). На всій території України введено воєнний стан у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, всі доступні державні кошти скеровуються на матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України, а їх списання з врахуванням недобросовісної поведінки боржника, що відображається у не виконанні рішення суду щодо скасування відповідного неправомірного розпорядження самої боржниці, є недоцільним.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Згідно ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Абз.6 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Арбітражний керуючий Рабан М.Т. просить здійснити виплату основної грошової винагороди в сумі 40 260 грн 00 коп за рахунок коштів, внесених боржником на депозитний рахунок суду.
Абз.6 ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
В матеріалах справи наявні докази перерахування боржником на депозитний рахунок суду авансування винагороди керуючому реструктуризацією в сумі 40 260 грн 00 коп (том 1, а.с. 7).
В ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
09.10.2023 зборами кредиторів прийнято до відома звіт керуючого реструктуризацією боргів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат в даній справі за рахунок здійсненого боржником авансування винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання повноважень та за рахунок коштів, стягнутих в процедурі погашення боргів боржника (том 1, а.с. 213-215).
Враховуючи вищевикладене, положення ст. 43 Конституції України та ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає за необхідне затвердити грошову винагорода арбітражному керуючому Рабану Микиті Тарасовичу за період здійснення ним повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника за період з 10.07.2023 по 09.10.2023 в сумі 40 260 грн 00 коп та здійснити виплату грошової винагороди з депозитного рахунку суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Керуючись ст.ст. 133-135 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Здійснити виплату арбітражному керуючому Рабану Микиті Тарасовичу (РНКОПП одержувача: НОМЕР_1 , банк: АТ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281, код ЄДРПОУ 33695095, р/р НОМЕР_2 ) в якості оплати грошової винагороди за здійснення повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 , які були авансовані боржником згідно платіжної інструкції від 25.06.2023 на депозитний рахунок Господарського суду Волинської області в сумі 40 260 грн 00 коп.
2. Провадження у справі №903/654/23 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство закрити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвала суду підписана 20.11.2023.
Ухвала суду підлягає оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук