Справа № 293/1918/23
Провадження № 2-о/293/58/2023
УХВАЛА
20 листопада 2023 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
розглядаючи заяву ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
заінтересована особа Черняхівська селищна рада (адреса місця знаходження: майдан Рад 1, смт Черняхів Житомирський район Житомирська область, 12301)
про встановлення факту, що має юридичне значення
ВСТАНОВИВ:
16.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з заявою за змістом якої просить:
- встановити факт розташування житлового будинку, господарських будівель та інших споруд за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказує, що встановлення такого факту необхідне заявнику для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 , після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про залишення заяви без руху за таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до абзацу першого п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що заява не відповідає вимогам викладеним у ст.ст. 175, 177 і 318 ЦПК України.
За приписами ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити:
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (п.6);
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7);
Як вбачається із заяви, така не містить відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або заяви, якщо такі здійснювалися та відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються пиьмсові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За приписами ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
При цьому, як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилась до 1 січня 2004 року тощо.
Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
З вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту розташування житлового будинку, господарських будівель та інших споруд за певною адресою, заявник зазначає, що встановити такий факт їй необхідно з метою прийняття спадщини, однак не зазначає та не додає доказів того, що інші спадкоємці до майна померлого відсутні та вона є єдиним спадкоємцем.
Довідка ж нотаріуса не є тим документом, що підтверджує прийняття чи неприйняття спадщини певними особами.
Відтак, заявником у порушення вимог ст. 318, ч.5 ст. 177 ЦПК України не додано доказів, які у своїй сукупності вказували б на відсутність спору щодо спадкового майна померлого ОСОБА_2 .
Крім того, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту розташування житлового будинку, господарських будівель та інших споруд за адресою: АДРЕСА_2 , заявник не зазначає та додає доказів, які підтвердили причини неможливості встановлення такої адреси в позасудовому порядку та одержання відповідних про це документів.
Тобто відомості, які вказували б, що заявник використав усі можливі способи для врегулювання такого питання у позасудовому порядку.
Як визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Суд зазначає, що порядок зміни адреси об'єкту нерухомого майна здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженого Постановою КМУ від 07.07.2021 року № 690.
Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність".
До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: адресою об'єкта нерухомого майна (далі-адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:
- виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;
- місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.
У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об'єкту нового будівництва, визначеного частиною дев'ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об'єкта будівництва; 2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.
У разі якщо після присвоєння адреси відбулося коригування проектної документації, що може вплинути на визначення адреси об'єкта нового будівництва (зміна місця розташування об'єкта, головного входу, зміна кількості об'єктів тощо), замовник у повідомленні про такі зміни зазначає про необхідність коригування (зміни, присвоєння, анулювання) адреси згідно з частиною шостою статті 36 та частиною сьомою статті 37 цього Закону.
Орган з присвоєння адреси протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення, визначеного частиною шостою статті 36 та частиною сьомою статті 37 цього Закону:1) приймає рішення про коригування адреси, що повинно містити відомості про раніше присвоєну адресу та ідентифікатор об'єкта будівництва; 2) оприлюднює рішення про коригування адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про коригування адреси (у тому числі копію рішення про коригування адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Адреса вважається зміненою, присвоєною, анульованою з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її коригування. Рішення про коригування адреси доводиться до відома заявника в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про коригування адреси до Реєстру будівельної діяльності.
Із змісту заяви вбачається, що заявник зверталась до Черняхівської селищної ради в усному порядку з метою отримання відповіді щодо перейменування вулиці та зміни нумерації будинків відповідного населеного пункту, однак чи зверталась заявник щодо врегулювання питання із заявою упорядкувати адресу житлового будинку з господарськими будівлями шляхом коригування або зміни адреси житлового будинку за наявними у неї документами не зазначає та доказів цього до заяви не додає (відсутнє рішення сесії щодо розгляду такої заяви).
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до п. 10 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реквізитами адреси, зокрема є: номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна (за наявності) та як визначено абзацом 3 цієї частини статті, реквізит адреси об'єкта, передбачений пунктом 10 частини четвертої цієї статті, визначається замовником у проектній документації на будівництво об'єкта (на планах поверхів). Реквізит адреси, визначений пунктом 10 частини четвертої цієї статті, в індивідуальному (садибному) житловому будинку, садовому, дачному будинку, які відповідно до цього Закону споруджені без проектної документації, визначається у технічному паспорті на будинок, складеному за результатами технічної інвентаризації.
Як убачається із доданого до заяви технічного паспорта на будинок садибного типу, факт розташування якого просить встановити заявник, адресою такого об'єкта станом на 01.01.2021 є АДРЕСА_2 . Також така адреса зазначена і у витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, довідці №1615 від 06.04.2023 про технічні показники об'єкту, довідці про наявність (відсутність) зареєстрованого майна та, зокрема, за такою адресою прописана сама заявник.
З урахуванням наведеного, заявнику необхідно привести у відповідність подану нею заяву як до загальних вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України так і до вимог ст. 318 ЦПК України.
Суд зазначає, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку при зверненні до суду із відповідною заявою зявник повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Керуючись ст. ст.175,177, 185, 260, 261,293,294, 318, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
2. Надати заявнику строк в 7 (сім) днів з дня отримання нею цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
3. Роз'яснити зявнику, що у випадку не усунення недоліків заяви, заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Інформацію щодо справи учасники справи можуть отримати на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки:
https://cr.zt.court.gov.ua/sud0624/
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана: 20.11.2023.
Суддя Людмила ЛОСЬ