КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 711/7802/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10437/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Степанюк І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Проніна Євгена Ігоровича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року (суддя Колдіна О.О.) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
встановив:
у листопаді 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Проніна Є.І. звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що у період з січня по травень 2015 року вона перебувала у відносинах з відповідачем без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 народила від нього сина ОСОБА_3 , однак відповідач відмовився подавати до органів реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства, внаслідок чого запис про батька дитини був здійснений відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України.
Позивачка зазначала, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 6 квітня 2017 року відповідача визнано батьком ОСОБА_3 , а рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року із відповідача стягнуті аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка стверджувала, що на даний час дитина знаходиться її утриманні, вона працює, має стабільний дохід та забезпечує дитину всіма необхідними речами, у неї з сином склались усталені, доброзичливі стосунки, що підтверджується висновком психолога/спеціаліста Центру психологічної експертизи ІАДСО. Відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не спілкується з сином та не виявляє інтересу до його розвитку, навчання, стану здоров'я, що свідчить про свідоме невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року
позовну заяву залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пронін Є.І. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Голосіївського районного суду міста Києва для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Представник позивачки зазначає, що представник позивачки - адвокат Мусієнко М.В. у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, тимчасово не мав можливості здійснювати свою діяльність у місті Києві, так як він проживає та здійснює свою діяльність у місті Черкаси, у зв'язку із чим адвокат Мусієнко М.В. неодноразово звертався до суду із клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак працівниками суду було повідомлено про відсутність такої технічної можливості, а судом постановлено ухвали про відмову у задоволенні його клопотань. Враховуючи такі обставини, адвокат Мусієнко М.В. на дату проведення останнього судового засідання подав заяву, у якій просив розглядати справу в його відсутність через неможливість суду організувати проведення відеоконференції, а сама позивачка та інший її представник - адвокат Пронін Є.І. на той момент перебували за кордоном.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідач ОСОБА_2 про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся за наявною в матеріалах справи адресою, однак судова повістка-повідомлення повернулася до суду без вручення, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».
Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду заяви, шляхом направлення повістки на її поштову адресу, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, клопотання про його перенесення не подала.
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Матеріали справи не містять іншої адреси місця проживання або місця знаходження відповідача.
Виходячи з вищезазначених норм процесуального права, відповідач та третя особа належним чином повідомлені про день та час апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явились, клопотань про його перенесення не подали, тому на підставі положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Мусієнка М.В., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її представник у судові засідання, призначені на 24 січня 2023 року та 25 квітня 2023 року не з'явилися, про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Також суд першої інстанції зазначив, що клопотання представника позивача про
проведення розгляду справи у відсутність його та позивачки задоволенню не підлягає, оскільки у попередньому клопотанні представник позивачки зазначив про неможливість розгляду даної справи у відсутність представника позивачки, а доказів поважності неявки у судове засідання представником позивачки не надано.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст.257 ЦПК України.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 8 лютого 2022 року відкрито провадження у даній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24 травня 2023 року (с.с.89).
Представником позивачки - адвокатом Мусієнко М.І. було заявлено клопотання про проведення підготовчого судового засідання 24 травня 2022 року без його та позивачки участі, посилаючись на неможливість прибути до суду з огляду на запровадження на території України воєнного стану (с.с.96-98).
Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось, у зв'язку із неявкою всіх учасників справи, підготовче судове засідання відкладено на 4 жовтня 2022 року (с.с.102).
Представником позивачки - адвокатом Мусієнко М.В. 29 вересня 2022 року направлено на електронну адресу суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання 4 жовтня 2022 року в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів у сервісі «EASYCON» (с.с.107-109).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання представника позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було відмовлено, оскільки у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва обмежена кількість залів, обладнаних для проведення у призначений судом час судового засідання у режимі відеоконференції (с.с.121-122).
4 жовтня 2022 року, враховуючи неможливість забезпечити участь представника позивачки - адвоката Мусієнка М.В. у попередньому засіданні у режимі відеоконференції, він направив до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання 4 жовтня 2022 року без участі позивачки та її представника (с.с.125-126).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2022 року
закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 січня 2023 року (с.с.129).
Про день, час та місце судового розгляду позивачка та її представник були повідомлені шляхом направлення копії ухвали суду від 4 жовтня 2022 року на електронні адреси, зазначені у позовній заяві.
13 січня 2023 року представник позивачки - адвокат Мусієнко М.В. направив на електронну адресу суду клопотання про забезпечення його участі у судовому засіданні 24 січня 2023 року у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів у сервісі «EASYCON» (с.с.138-140).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року у задоволенні клопотання представника позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було відмовлено, оскільки у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва обмежена кількість залів, обладнаних для проведення у призначений судом час судового засідання у режимі відеоконференції (с.с.156-157).
24 січня 2023 року представник позивачки - адвокат Мусієнко М.В. направив до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із відмовою суду у задоволенні його клопотання (с.с.161-163).
У зв'язку із неявкою учасників справи судове засідання було відкладено на 25 квітня 2023 року.
Про день, час та місце судового засідання позивачка була повідомлена шляхом направлення 3 квітня 2023 року судової повістки на адресу для листування, зазначену нею у позовній заяві.
Доказів отримання судової повістки, направленої на адресу позивачки, матеріали справи не містять.
24 квітня 2023 року представник позивачки - адвокат Мусієнко М.В. звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи 25 квітня 2023 року у відсутність позивачки та її представника з огляду на те, що він постійно проживає у місті Черкаси та не може прибути до суду, а Голосіївський районний суд міста Києва не має технічної можливості забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції (с.с.179-180).
Відповідно до частин 1 та 5 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Свою неможливість прибути до суду представник позивачки - адвокат Мусієнко М.В. обґрунтовував запровадженням на території України воєнного стану, проживанням у місті Черкаси та неможливістю прибути до міста Києва у судове засідання, та просив суд забезпечити його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, однак суд першої інстанції відхилив такі доводи, зазначивши, що місто Київ не є зоною бойових дій.
Разом з цим, суд першої інстанції не повідомив ні позивачку, ні її представника про відмову у задоволенні клопотання адвоката Мусієнко М.В. про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника позивачки - адвоката Мусієнка М.В. у забезпеченні його участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції, суд першої інстанції при цьому не визнав його явку або явку позивачки у судове засідання обов'язковою і не повідомив їх про своє рішення.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позову без розгляду.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно із пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (справа «Белеш та інші проти Чеської Республіки» від 07 лютого 2006 року, §49).
Вказані обставини та норми процесуального права не були враховані судом першої інстанції, тому висновки суду про неявку позивачки та її представника у судові засідання без поважних причин є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Проніна Євгена Ігоровича задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав направити до Голосіївського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук