ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/3949/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Хмельницької митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023, (суддя суду першої інстанції Савченка А.В.), прийняту в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/3949/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
01.03.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2023 р. №UA400000/2023/000026/2, яке прийнято Хмельницькою митницею.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Проте, відповідачем було протиправно відмовлено йому у прийнятті митної декларації та митному оформлені пропуску задекларованого товару та прийнято неправомірне, необґрунтоване та безпідставне рішення про коригування митної вартості товарів.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.07.2023 задовольнив адміністративний позов ТОВ «РІПЛЕЙ». Визнав протиправним та скасував рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 21.02.2023 р. №UA400000/2023/000026/2. Стягнув на користь ТОВ «РІПЛЕЙ» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з описом “Косметичні препарати, засоби для макіяжу та препарати для догляду за шкірою, без вмісту озоноруйнуючих речовин, не містить наркотичних, психотропних засобів та прекурсорів, не в аерозольній упаковці”, коду УКТЗЕД 3304990000, країна походження Корея, було оформлено товар №2, за рівнем митної вартості 17,01 дол. США/кг, а не як стверджує позивач - на рівні 9.58 дол. США. Використана, як джерело інформації митна декларація №UA209230/2023/002132 (23UA209230002132U9) від 11.01.2023 р., взята за основу митним органом, враховуючи те, що оформлення подібних/схожих товарів (за описом, кодом УКТЗЕД, країною походження) за цією митною декларацією здійснювалось у максимально наближений час до дати винесення оскаржуваного у цій справі рішення про коригування митної вартості (21.02.2023 р.), вагою 8422,7 кг, яка є максимально наближеною до ваги заявленої декларантом до митного оформлення - 8570 кг та умовами поставки FOB. Щодо тверджень позивача про те, що за митною декларацією №UA209230/2023/002132 (23UA209230002132U9) від 11.01.2023 р. здійснювалось страхування товару, то задекларований за цією митною декларацією товар постачався на ідентичних (як в цій справі) умовах поставки “FOB KR Busan”, що є, серед іншого, підставою для сумнівів щодо заявленої позивачем відсутності страхових витрат задекларованого ним товару. Відповідач зазначає, що вищенаведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого прийнято незаконне та необґрунтоване рішення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ріплей” зареєстровано 16.08.2011 р. Види діяльності: основний 20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів; інші: 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “РІПЛЕЙ” та BEAUTYINSIDE CO.,LTD Республіка Корея укладено ексклюзивний контракт поставки від 02.01.2021 р. №01-02/21.
За умовами даного контракту, Товариство з обмеженою відповідальністю “РІПЛЕЙ” (Покупець) купує в асортименті у BEAUTYINSIDE CO.,LTD Республіка Корея (Продавець).
Місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: - FOB - Доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника до порта Busan (Korea). (п.2.1 Контракту).
Валюта контракту та платежу - Євро/Долар США. Загальна сума Контракту становить суму всіх інвойсів виставлених Постачальником за цим Контрактам. (п.2.2 Контракту).
100% передоплата при повідомленій щодо готовності Товару, за умови отримання Покупцем повного комплекту товарно-супровідних документів. (п. 2.3.1. Контракту).
Протягом 1 (одного) місяця з моменту погодження Сторонами замовлення Покупця. (п. 2.4.1. Контракту).
Ціна Товару включає в себе вартість продукту (продукції) тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт пов'язаних, з упаковкою Товару, маркуванням, навантаженням та доставкою Товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між Сторонами. (п. 4.3. Контракту).
Виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на Постачальника. (п. 4.4. Контракту).
Оплата за Товар здійснюється шляхом безготівкового грошового переказу на рахунки Постачальника вказані в цьому Контракті. Кожна із Сторін несе самостійно витрата на виконання та (або) зарахування переказу в своєму банку та його банках-кореспондентах. (п. 4.5. Контракту).
З метою митного оформлення товару позивач 20.02.2023 р. подав до Хмельницької митниці електронну митну декларацію (ЕМД) №23UA400040006069U9.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 02.01.2021 р. №01-02/21; рахунок (інвойс) від 18.10.2022 р. №RPY-90-01; банківське платіжне доручення від 09.01.2023 р. №1; митна декларація країни відправлення від 21.12.2022 р. №14505-22-123000Х; рахунки перевізника від 06.02.2023 р. №529 та від 16.02.2023 р. №667; довідка перевізника від 16.02.2023 р. № 1602.
Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, митницею було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2023 р. №UA400000/2023/000026/2.
В оскаржуваному рішенні зазначено таке: “неподання до митного оформлення документів, які підтверджують вартість товару у відповідності до вимог ч.2,8,9 ст.52 МКУ, ч. 2,3 ст.53 МКУ Документи, подані на виконання ч.2 ст. 53 МКУ містять такі розбіжності: пунктом 4.1 зовнішньоекономічного контракту визначено, що ціна товару встановлюється у специфікації, яка не надана до митного оформлення; пунктом 7 договору на перевезення передбачено страхування відповідальності перевізника, хоча у довідці про вартість перевезення зазначено, що страхування не здійснювалось; перевізник товару та особа, яка надала документи для підтвердження витрат на доставку товару до пункту ввезення на митну територію України різні; рахунок банка отримувача S.W.I.F.T. визначений у зовнішньоекономічному контракті відрізняється від коду зазначеного в інвойсі; рахунок банка отримувача БЖІ.Р.Т визначений у платіжному дорученні відрізняється від коду зазначеного в інвойсі та зовнішньоекономічному контракті; експедиторська винагорода за межами митної території України не визначена у жодному наданому документі; наданий додатково до митного оформлення прайс-лист стосується лише даного оформлення та не визначає ціни їх продажу на експорт в Україну іншим імпортерам. Окрім цього, додатково надане платіжне доручення не містить відміток банку та до митного оформлення не надано документи, передбачені зовнішньоекономічним контрактом: замовлення (п.3.1), декларація виробника (п.5.4.3). Також документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів передбачених частиною 10 статті 58 МКУ, зокрема вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням витрат; витрати на страхування. Таким чином, документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та документально підтверджених даних щодо складових митної вартості товарів. У митного органу наявні докази недостовірності заявленої вартості товару та її складових, оскільки вартість даного товару значно нижча вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях. Крім цього, дані товари реалізуються на митній території за цінами значно вищими ніж заявлені до митного оформлення.
З огляду на вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товару необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товар: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію декларації країни відправлення. У відповідь декларантом повідомлено про ненадання інших додаткових документів. Згідно ч. 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод и визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 63 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації про вартість операціїз ідентичними та повідними товарами. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 61 та 62 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації щодо основи для віднімання та додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 11.01.2023 р. №UА209230/2023/002132 та від 21.09.2022 р. №UА209140/2022/98363 згідно якої вартість товару визнано митними органами з врахуванням характеристик та походження товару. В результаті консультації представнику імпортера роз'яснено, що згідно з ч. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному органом доходів та зборів відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ.”.
Позивач не погоджується із вищевказаним оспорюваним рішенням відповідача, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем під час митного оформлення повністю підтвердили митну вартість, не викликають обґрунтованих сумнівів тому у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів та, як наслідок, коригування митної вартості.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, митницею були встановлені такі розбіжності:
1) пунктом 4.1 зовнішньоекономічного контракту визначено, що ціна товару встановлюється у специфікації, яка не надана до митного оформлення;
2) пунктом 7 договору на перевезення передбачено страхування відповідальності перевізника, хоча у довідці про вартість перевезення зазначено, що страхування не здійснювалось;
3) перевізник товару та особа, яка надала документи для підтвердження витрат на доставку товару до пункту ввезення на митну територію України різні;
4) рахунок банка отримувача SWIFT визначений у зовнішньоекономічному контракті відрізняється від коду зазначеного в інвойсі;
5) рахунок банка отримувача SWIFT визначений у платіжному дорученні відрізняється від коду зазначеного в інвойсі та зовнішньоекономічному контракті;
6) експедиторська винагорода за межами митної території України не визначена у жодному наданому документі;
7) наданий додатково до митного оформлення прайс-лист стосується лише даного оформлення та не визначає ціни їх продажу на експорт в Україну іншим імпортерам;
8) надане платіжне доручення не містить відміток банку та до митного оформлення не надано документи, передбачені зовнішньоекономічним контрактом: замовлення (п.3.1), декларація виробника (п.5.4.3);
9) документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ, зокрема вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням витрат; витрати на страхування.
10) документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та документально підтверджених даних щодо складових митної вартості товарів. У митного органу наявні докази недостовірності заявленої вартості товару та її складових, оскільки вартість даного товару значно нижча вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях. Крім цього, дані товари реалізуються на митній території за цінами значно вищими ніж заявлені до митного оформлення.
Стосовно доводів відповідача, що у п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту визначено, що ціна товару встановлюється у специфікації, яка не надана до митного оформлення, колегія суддів звертає увагу на таке.
Так, ч.2 ст.53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Для підтвердження заявленої позивачем митної вартості він надав перелік документів, що відповідає, ч.2 ст.53 Митного кодексу України: зовнішньоекономічний контракт від 02.01.2021 р. №01-02/21; рахунок (інвойс) від 18.10.2022 р. №RPY-90-01; банківське платіжне доручення від 09.01.2023 р. №1; митна декларація країни відправлення від 21.12.2022 р. №14505-22-123000Х; рахунки перевізника від 06.02.2023 р. №529 та від 16.02.2023 р. №667; довідка перевізника від 15.03.2023 р. №15039-17.
При цьому, визначальним є те, що митний орган не довів, що додані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, у даному випадку забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відтак, вимога митного органу надати специфікацію, за встановлених фактичних обставин, є необґрунтованою.
Стосовно доводів відповідача, що пунктом 7 договору на перевезення передбачено страхування відповідальності перевізника, хоча у довідці про вартість перевезення зазначено, що страхування не здійснювалось, суд зазначає таке.
Як зазначає позивач, страхування вантажу не проводилось за його власним бажанням та на його власний ризик, що узгоджується із принципом свободи договору.
Як вбачається з довідки від 16.02.2023 р. № 1602, виданої ТОВ “Хіллдом логістікс”, страхування вантажу не проводилось.
Відповідно до п. 8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України серед документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення віднесено страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише у тому випадку, якщо здійснювалося страхування.
Оскільки у спірних правовідносинах страхування товару не здійснювалось, позивач не був зобов'язаний надавати страхові документи, відтак, вимога митного органу їх надати є необґрунтованою.
Стосовно доводів відповідача, що перевізник товару та особа, яка надала документи для підтвердження витрат на доставку товару до пункту ввезення на митну територію України різні, суд зазначає таке.
Позивачем (Замовник) укладено з ТОВ “Хілдом Логістік” (Виконавець) Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпорних та транзитних вантажів від 15.03.2019 р. № 15039-17, відповідно до якого Виконавець зобов'язується за відповідну плату і за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу на підставі заявки, підписаної з обох сторін.
Виконавець за дорученням Замовника, організовує перевезення вантажів Замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення Замовника. (п. 2.1.1.Договору).
Виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркувания, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов'язкові платежі (п. 2.1.2. Договору).
Таким чином умовами Договору №15039-17 від 15.03.2019 передбачена можливість залучення Виконавцем до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг Замовнику.
Отже, зазначений у коносаменті (Bill of lading) від 30.12.2022 № CJSCCON2212025 перевізник товару морським транспортом - Chun Jee Shipping залучений Виконавецем для перевезення товарів.
Таким чином, суд першої інстанції правильно установив, а відповідач не спростував, відсутність договірних відносин щодо перевезення вантажу безпосередньо у ТОВ “Ріплей” з Chun Jee Shipping, тому у розпорядженні позивача не можуть перебувати документи, що підтверджують вартість перевезення від зазначеного суб'єкта.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що рахунок банка отримувача SWIFT визначений у зовнішньоекономічному контракті відрізняється від коду зазначеного в інвойсі; рахунок банка отримувача SWIFT визначений у платіжному дорученні відрізняється від коду зазначеного в інвойсі та зовнішньоекономічному контракті, колегія суддів зазначає таке.
Як видно з матеріалів справи, у платіжному дорученні та інвойсі вказаний SWIFT код банка отримувача, Industrial bank of Korea, - IBKOKRSEXXX. Натомість, в контракті вказаний SWIFT код банка посередника, The Bank Of New York Mellon, чим і пояснюється інший SWIFT код - IRVTUS3N.
Крім того, до митного оформлення надано банківське платіжне доручення від 09.01.2023 р. № 1, яке свідчить про оплату товару, містить ідентифікуючі дані про товар, номер інвойсу та контракту.
Відтак, доводи митного органу щодо розбіжностей у зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та платіжному дорученні є необґрунтованими.
Стосовно тверджень відповідача відносно того, що експедиторська винагорода за межами митної території України не визначена у жодному наданому документі, суд зазначає таке.
Встановлені обставини справи свідчать, що позивачем (Замовник) укладено з ТОВ “Хілдом Логістік” (Виконавець) Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпорних та транзитних вантажів від 15.03.2019 р. № 15039-17, відповідно до п. 1.2 якого за цим договором транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику при експортних, імпортних, внутрішніх, транзитних перевезеннях, територією інших держав, або внутрішніх перевезеннях Україною.
Для підтвердження заявленої позивачем митної вартості позивач надав рахунки перевізника від 06.02.2023 р. №529 та від 16.02.2023 р. №667.
Як вбачається зі змісту вказаних рахунків, вони стосуються, у тому числі, транспортних послуг за межами України.
Відтак, твердження відповідача відносно того, що експедиторська винагорода за межами митної території України не визначена у жодному наданому документі, є необґрунтованими.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що наданий додатково до митного оформлення прайс-лист стосується лише даного оформлення та не визначає ціни їх продажу на експорт в Україну іншим імпортерам, суд зазначає таке.
Надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Крім того, прайс-лист не є документом обов'язковим, для надання до митного оформлення, тим більше митне законодавство не регламентує його зміст.
Відтак, зауваження митного органу до поданого позивачем прайс-листа не ґрунтуються на вимогах закону.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що надане платіжне доручення не містить відміток банку та до митного оформлення не надано документи, передбачені зовнішньоекономічним контрактом: замовлення (п.3.1), декларація виробника, суд зазначає таке.
Оскаржуване рішення не містить обґрунтованих із посиланням на нормативно-правові акти зауважень щодо вказаного платіжного доручення та обґрунтувань щодо сумнівів стосовно його дійсності та оригінальності.
Під час розгляду справи у суді відповідач заявив додаткові аргументи відносно того, що платіжне доручення не відповідає вимогам пункту 2.1 та 3.10 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Національного банку України 28.07.2008 р. № 216.
Проте, вказане положення, у редакції, чинній на час спірних правовідносин, не містить таких пунктів.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, чинна редакція вказаного Положення містить норми про те, що надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити перерахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах дату валютування (п. 19). Проте, вказана норма регламентує обов'язок надавача платіжних послуг, а не вимоги щодо реквізитів документа.
При цьому, серед обов'язкових реквізитів платіжної інструкції не вказано про відмітки банку, на обов'язковість яких посилається митний орган.
Крім того, замовлення, декларація виробника, на відсутність яких вказує митний орган, не є документами обов'язковими, для надання до митного оформлення. При цьому, числові значення складових митної вартості, як зазначалось, підтверджено наданими позивачем документами.
Отже, твердження відповідача відносно того, що надане платіжне доручення не містить відміток банку та до митного оформлення не надано документи, передбачені зовнішньоекономічним контрактом: замовлення (п.3.1), декларація виробника, є необґрунтованими.
Стосовно тверджень відповідача відносно того, що документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ, зокрема вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням витрат; витрати на страхування, суд зазначає таке.
Як зазначалось, встановлені у цій справі фактичні обставини свідчать про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості.
При цьому, ціна Товару включає в себе вартість продукту (продукції) тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт пов'язаних, з упаковкою Товару, маркуванням, навантаженням та доставкою Товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між Сторонами. (п. 4.3. Контракту).
Отже, твердження відповідача відносно того, що документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ, зокрема вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням витрат; витрати на страхування, є необґрунтованими.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та документально підтверджених даних щодо складових митної вартості товарів; у митного органу наявні докази недостовірності заявленої вартості товару та її складових, оскільки вартість даного товару значно нижча вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях; крім цього, дані товари реалізуються на митній території за цінами значно вищими ніж заявлені до митного оформлення, суд зазначає таке.
Як встановлено, ціна за товар, що була фактично сплачена, вказана у платіжному дорученні; надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості.
Твердження відповідача про наявність доказів недостовірності заявленої вартості товару та її складових, оскільки вартість даного товару значно нижча вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях; крім цього, дані товари реалізуються на митній території за цінами значно вищими ніж заявлені до митного оформлення, не є обґрунтованими, оскільки вказані доводи не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Крім того, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Верховним Судом у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а (адміністративне провадження № К/9901/14664/20) зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару, адже були відсутні встановлені частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмеження для застосування першого методу та обставини, визначені ст. 53 МК розбіжності в поданих документах щодо вартості товару, а також зазначені в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Хмельницької митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 в адміністративній справі №160/3949/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук