КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ справи: 756/6124/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11978/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Тиха О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
секретар - Ольшевський П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Центрального управління справами Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про захист права власності, зобов'язання звільнити приміщення,
за апеляційною скаргою Центрального управління справами Міністерства оборони України Міністерства оборони України на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року,
встановив:
у серпні 2022 року позивач - Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, назву якого було змінено на Центральне управління справами Міністерства оборони України відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.07.2023 №Д-321/71/дск, звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив зобов'язати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити кімнату АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача ОСОБА_1 передати вказану кімнату позивачу.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права,
У відзиві на апеляційну скаргу Київське квартирно-експлуатаційне управління просить апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_5 , представника третьої особи - Мехреньгіної А.Б., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку,щовзадоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 02.10.2017 № 506 «Про передачу будівлі військового містечка № НОМЕР_2 (м.Київ)» за позивачем на праві оперативного управління закріплена будівля (казарма) № 41/1 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту приймання - передачі для утримання та експлуатації будівель, споруд і територій військового містечка № НОМЕР_2 від 5 березня 2018 року, акту приймання-передачі будинків, споруд і територій військового містечка від 05.03.2018, Акту прийняття-передачі будинків, споруд і території військового містечка від 05.03.2018 та Акту технічного стану будівлі (споруди) від 05.03.2018 позивачем прийнято до утримання та експлуатації адміністративну будівлю (казарму) № 41/1 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Будівля № 41/1 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на бухгалтерському обліку в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні.
02.01.2019 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 84 з оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за користування кімнатою № 13 будівлі № 41/1 про надання на період проходження служби у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального штабу Збройних Сил України зі складом сім'ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 , у користування приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 77,29 кв.м.
Відповідач погодився на умови Договору в частині зобов'язання звільнити приміщення разом із усіма членами сім'ї протягом 30 днів у разі переведення (переміщення) по службі до іншої військової частини.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 24.06.2022 № 797 ОСОБА_1 , заступника начальника колони з морально-психологічного забезпечення автомобільної колони Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, увільнено від займаної посади та призначено заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення 31 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України.
Проте, незважаючи на письмові повідомлення позивача про добровільне вивільнення займаного приміщення, порушуючи умови договору, відповідачі продовжують користуватися кімнатою на власний розсуд та усупереч волі позивача, тим самим обмежуючи права позивача у здійсненні права володіння, користування та розпорядження приміщення № 13 за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна кімната в казармі поліпшеного планування протягом тривалого періоду часу є єдиним житлом відповідача та його сім'ї, відповідач не забезпечений іншим жилим приміщенням, перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за новим місцем служби також не забезпечений жилим приміщенням, а тому його виселення з кімнати буде непропорційним втручанням в його право на житло.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, стст. 317, 391 ЦК України, Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджений постановою КМ України від 03.08.2006 №1081.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно із абзацами 1, 3 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей жилими приміщеннями визначається постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок № 1081), Інструкцією про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженій наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 20 грудня 2007 року № 1040, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за № 16/14707 (далі - Інструкція № 1040).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Як видно з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач разом з членами своєї сім'ї - дружина
ОСОБА_2 , син ОСОБА_8 , 2007 року народження та дочка ОСОБА_9 , 2009 року народження, проживають в кімнаті АДРЕСА_1 . Вказаний будинок відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 02.10.2017 № 506 «Про передачу будівлі військового містечка № НОМЕР_2 (м.Київ)» закріплений за позивачем на праві оперативного управління.
Відповідно до акту приймання - передачі для утримання та експлуатації будівель, споруд і територій військового містечка № НОМЕР_2 від 5 березня 2018 року, акту приймання-передачі будинків, споруд і територій військового містечка від 05.03.2018, Акту прийняття-передачі будинків, споруд і території військового містечка від 05.03.2018 та Акту технічного стану будівлі (споруди) від 05.03.2018 позивачем прийнято до утримання та експлуатації адміністративну будівлю (казарму) № 41/1 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Будівля № 41/1 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на бухгалтерському обліку в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні.
Між позивачем та ОСОБА_1 02.01.2019 було укладено договір №84 з оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за користування кімнатою АДРЕСА_4 .
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, є аналогічним доводам позовної заяви, всі були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Ті обставини, що за умовами Договору ОСОБА_10 мав разом з членами своєї сім'ї звільнити приміщення після закінчення терміну його дії - після 31.12.2019 та переведення ОСОБА_1 . Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.06.2022 №797 на посаду заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення 31 окремого стрілецького батальйону оперативного командування «північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, не можуть бути підставою для зобов'язання відповідачів звільнити вказане приміщення, яке використовується в якості жилого.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_4 №88 від 30.06.2022 станом на 30.06.2022 загальна вислуга років ОСОБА_1 - понад 21 рік.
Відповідач іншим житлом за новим місцем служби не забезпечений. Разом з ним у вказаному приміщенні проживає його дружина та двоє неповнолітніх дітей.
Частиною другою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06) від 02 грудня 2010 року установив порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.
Згідно з принципами застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Поняття «житло» не обмежується приміщенням, у якому особа проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, тобто існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, внаслідок виселення відповідача без надання їм іншого жилого приміщення у зв'язку з переміщенням по службі, пов'язаним з переїздом в іншу місцевість, без забезпечення житлом, порушується право цих осіб і членів його сім'ї на житло.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу Центрального управління справами Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2023 року.
Головуючий
Судді