ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/219/23
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи № 911/219/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвард"
03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, код ЄДРПОУ 42414416
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті"
08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок 14, код ЄДРПОУ 42668748
про стягнення грошових коштів
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №204/23 від 23.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем грошових коштів, які були перераховані позивачем під час проведення переговорів між сторонами про укладення договору оренди.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, 173, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 3 статті 162 та частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2023 позовну заяву (вх. №204/23 від 23.01.2023) залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №3449/23 від 22.02.2023), якою позивач усунув недоліки позовної заяви.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2023 прийнято позовну заяву (вх. №204/23 від 23.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" про стягнення грошових коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №911/219/23, розгляд справи №911/219/23 призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №19301/23 від 11.10.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №21229/23 від 10.11.2023).
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
У період з червня по серпень 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харвард" (далі - позивач) перерахувало власні грошові кошти на розрахунковий рахунок UA203057490000026002000015988, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" (далі - відповідач) у розмірі 125535,50 грн.
Відповідно до наявних у матеріалах справи квитанцій до платіжних інструкцій позивач перерахував відповідачу: 08.06.2022 - 15535,50 грн., 08.06.2022 - 30000,00 грн., 13.06.2022 - 24000,00 грн., 13.06.2022 - 16000,00 грн., 21.07.2022 - 10000,00 грн., 22.07.2022 - 5000,00 грн., 25.07.2022 - 10000,00 грн., 04.08.2022 - 5000,00 грн., 08.08.2022 - 10000,00 грн.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що між ним та відповідачем певний час проводились переговори про укладення договору оренди (суборенди), за умовами якого відповідач пообіцяв надати послугу оренди позивачу з правом користування нежитловим приміщенням для мети комерційного використання за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 6 для цілей розміщення складу обладнання та устаткування ресторану (меблі, обладнання кухні, бару, будівельних матеріалів, металу, іншого комерційного майна) загальною площею: 625,10 квадратних метрів. Позивач відзначає, що відповідач пообіцяв надати йому правовстановлюючі документи (договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності, договір оренди, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, інший документ на об'єкт оренди) на вказане нежитлове приміщення, а позивач, у свою чергу, пообіцяв сплатити на користь відповідача грошові кошти за надані послуги оренди.
Позивач наголошує, що у період з 08.06.2022 по 08.08.2022 ним були перераховані на розрахунковий банківський рахунок/IBAN, реквізити якого надав відповідач, грошові кошти у розмірі 125535,50 грн. у якості передоплати за послугу оренди, яку відповідач повинен був надати у майбутньому, після укладення між сторонами відповідного договору оренди (суборенди). Однак, під час перемовин сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір не уклали, припинили будь-які взаємовідносини і комунікацію, відповідач зобов'язався повернути позивачу отриману передоплату за неукладеним договором у повному розмірі.
Оскількі відповідач не повернув кошти у розмірі 125535,50 грн., то позивач звернувся до нього з претензією від 31.12.2022 з вимогою щодо їх повернення у строк до 30.01.2023.
У зв'язку із тим, що відповідач не повернув кошти у розмірі 125535,50 грн., то позивач заявляє їх стягнення у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.
3. Аргументи відповідача
Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 02.03.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 17.03.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283103807.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
5.1. Щодо відсутності заяв по суті справи від відповідача.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 02.03.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 17.03.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283103807.
Вказаний факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у даній справі, якою також встановлені сторонам строки подання заяв по суті справи, свідчить про обізнаність відповідача про наявність даного судового провадження.
Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: «46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20.».
Крім того, суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Таким чином, відповідач обізнаний про наявність судового провадження щодо нього, мав можливість дізнатись про перебіг справи, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав можливість для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
5.2. Щодо наявності підстав для стягнення 125535,50 грн. за статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази укладення будь-яких договорів між позивачем та відповідачем, у тому числі, договору оренди приміщень.
Суд зауважує, що у графі «призначення платежу» у квитанціях до платіжних інструкцій від 08.06.2021 на суми 30000,00 грн. та 15535,50 грн., зокрема, зазначається таке: «оплата за оренду приміщення зг. договору №65-01/01/21 від 01.02.2021...». У той же час, відсутні докази укладення між сторонами зазначеного договору №65-01/01/21 від 01.02.2021.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічні правові позиції, зокрема, зазначаються у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Суд також зауважує, що у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №914/249/21, зокрема, зазначається таке: «У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків.».
Як зазначалось вище, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.03.2023, мав можливість для захисту своїх інтересів, але не надав своїх аргументів чи доводів, які б спростовували твердження позивача про отримання відповідачем коштів у розмірі 125535,50 грн. чи відсутності укладених між сторонами договорів. Також відповідач не навів доводів, які б доводили факт надання ним в оренду позивачу будь-яких приміщень, що могло б слугувати підставою для переказу спірних коштів чи наявності інших правових підстав на отримання спірних коштів. Враховуючи такі обставини, суд вважає аргументи позивача переконливими, а надані ним докази більш вагомими та вірогідними.
Щодо вимог позивача про стягнення 125535,50 грн. саме як безпідставно набутих коштів суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Так, наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, однак, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто, правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується стаття 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №607/5422/16-ц.
Як вже зазначалось вище, у суду відсутні докази наявності будь-яких укладених між сторонами договорів чи правовідносин щодо оренди приміщень, а тому вважає правильним застосування позивачем положень статті 1212 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову зі стягнення 125535,50 грн.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
7. Розподіл судових витрат
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №204/23 від 23.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті" (08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок 14, код ЄДРПОУ 42668748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвард" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, код ЄДРПОУ 42414416) неналежно отримані грошові кошти у розмірі 125535,50 грн. (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень п'ятдесят копійок) та судовий збір за подання позову у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 17.11.2023.
Суддя С.О. Саванчук