ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"17" листопада 2023 р. Справа № 911/3279/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк”
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Ем.Ай.Кей.”
2. ОСОБА_1
3. ОСОБА_2
4. Товариства з обмеженою відповідальністю “Мкагро”
про стягнення 2 130 090,42 гривень
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ем.Ай.Кей.”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 2 130 090,42 гривень, з яких: 1 840 000,00 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту та 290 090,42 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Ем.Ай.Кей.” грошового обов'язку щодо повернення кредиту, отриманого за генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-КІЕ-ГЛ-7786 від 29.01.2020, з урахуванням внесених до нього змін, зокрема згідно додаткової угоди №1, виконання основного зобов'язання за яким забезпечено укладеними з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ “Мкагро” договорами поруки.
Так, згідно викладених позивачем обставин позичальнику було видано 1 900 000,00 грн кредитних коштів, строк повернення яких встановлено - не пізніше 01.03.2022, відтак за наслідками невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань та непогашення кредиту загалом у сумі 1 840 000,00 грн позивач звернувся до суду з відповідним позовом та вимогами про стягнення як 1 840 000,00 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту, так і 290 090,42 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими загалом з 25.03.2022 по 11.10.2023 на залишок неповернутого кредиту.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Втім позовна заява Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” та доданий до неї розрахунок не містять викладу обставин стосовно підстав нарахування позивачем процентів за користування кредитом поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тобто після 01.03.2022.
З огляду на вказане суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 уточнила висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, та зазначила, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Вказане вище свідчить про невідповідність позовної заяви Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” приписам п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України стосовно необхідності надання позивачем обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.
З огляду зробленого висновку суд звертає увагу на те, що:
- зазначені норми процесуального права покладають на позивача обов'язок надати не просто розрахунок сум, що стягуються/оспорюються, а саме обґрунтувати його, тобто навести підстави визначення/обрання сум і періодів/дат у такому розрахунку;
- згідно викладеної у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 позиції господарський суд, з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України, має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується;
- чітка ідентифікація позивачем заявлених ним вимог та їх підстав сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак, в порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження обставин накладення сторонами кваліфікованих електронних підписів на додатковій угоді №1 до договору №МБ-КІЕ-ГЛ-7786 від 29.01.2020.
Водночас позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
В розрізі вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на приписи Закону України "Про електронні довірчі послуги" та Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідно до частин 1-3 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Приписами статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" надано визначення, зокрема, таким термінам:
- електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис;
- перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними;
- підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис;
- сертифікат відкритого ключа - електронний документ, який засвідчує належність відкритого ключа фізичній або юридичній особі, підтверджує її ідентифікаційні дані та/або надає можливість здійснити автентифікацію веб-сайту.
В розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне зазначити, що:
- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;
- приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;
- саме лише небажання позивача або його суб'єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин, не є підставою від звільнення позивача від обов'язку виконати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Згідно приписів ч. 1 ст. 164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Однак у доданих до позову описах вкладення у цінний лист вказано про надіслання відповідачам позовної заяви №КНО-61.1.3.2___ від 13.10.2023, тоді як саму позовну заяву №КНО-61.1.3.2/282 датовано 19.10.2023, а тому вказані описи вкладення не підтверджують надіслання відповідачу позовної заяви від 19.10.2023.
До того ж суд звертає увагу на те, що зареєстрована адреса місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк” без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
- обґрунтованого розрахунку 290 090,42 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, з викладом обставин стосовно підстав нарахування позивачем процентів за користування кредитом поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тобто після 01.03.2022;
- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують обставини накладення сторонами кваліфікованих електронних підписів на додатковій угоді №1 до договору №МБ-КІЕ-ГЛ-7786 від 29.01.2020, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- документів, які підтверджують відправлення позовної заяви №КНО-61.1.3.2/282 від 19.10.2023 на адресу усіх відповідачів, у тому числі за правильною адресою реєстрації відповідачів 2, 3.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду згідно ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України не підлягає.
Суддя В.А. Ярема