Номер провадження: 22-ц/813/3431/23
Справа № 494/1338/21
Головуючий у першій інстанції Римар І. А.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 50
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеда С.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Ковтуна Катерини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що під час спільного проживання у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після того, як позивач та відповідач припинили свої відносини, то їх дочка залишилася проживати зі своєю матір'ю. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, а також не спілкується з донькою взагалі, тобто не виконує покладені законом батьківські обов'язки. Станом на 01.09.2021 рік заборгованість по сплаті аліментів складає 45 325 грн 50 коп. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем без участі та підтримки з боку відповідача. На підставі вищевказаних обставин ОСОБА_1 звернулася до Органу опіки та піклування Раухівської селищної ради з питанням позбавлення батьківських прав відповідача. 23.09.2021 Орган опіки та піклування надав позивачеві висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 », з якого вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно його дочки та те, що він не бажає налагоджувати стосунки з дитиною та брати участь в її вихованні. На підставі цього позивач просить суд позбавити батьківських прав відповідача відносно його неповнолітньої дочки (а. с. 1-15).
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, залишено без задоволення (а. с. 76-78).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Ковтун Катерина Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із апеляційною скаргою, яка надійшла до апеляційного суду 27.07.2022. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що рішення ухвалено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції звернув увагу на те, що позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці, проте факт того, що відповідачеві не цікаво втручання у життя дочки, він не бажає приймати участь в її розвитку, не піклується про її навчання та підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її моральний та фізичний стан. З таких обставин вбачається небажання ОСОБА_2 виховувати та допомагати у вихованні доньки та є підставою для позбавлення останнього батьківських прав. ОСОБА_2 в свою чергу було зазначено, що він виявляє бажання до спілкування з донькою та участі у її житті, однак з його дій вбачаються зовсім інші висновки. Тобто судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено всі обставини справи, що могло призвести до невірних результатів розгляду справи. Крім того, при ухвалені рішення було проігноровано заяву позивача про допит неповнолітнього свідка, а саме доньки сторін, що також має вплив на точне дослідження обставин справи (а. с. 81-96).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження (головуючий суддя - Колєсніков Г.Я.) (а. с. 98) та ухвалою від 02 вересня 2022 року справу було призначено до розгляду (а. с. 107).
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 22 березня 2023 року, цивільну справу було розподілено на колегію суддів: головуюча суддя Воронцова Л.П., судді Сєвєрова Є.С., Вадовська Л.М. (а. с. 114).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 травня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (головуючий суддя - Воронцова Л.П.) (а. с. 117).
У зв'язку з достроковим закінченням відрядження судді Херсонського апеляційного суду Воронцової Л.П., згідно рішення Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 13 червня 2023 року, цивільну справу було розподілено на колегію суддів під головуванням судді Дришлюка А.І. (а. с. 125).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
01.11.2023 представник відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи, в якому, також, зазначила, що відповідачем не було отримано копію апеляційної скарги та він був позбавлений можливості підготувати та надати суду відзив на апеляційну скаргу.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що справа знаходиться в провадженні апеляційного суду з серпня 2022 року. Відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи в апеляційному суді та отримував судову кореспонденцію (а.с. 125, 140). Однак, впродовж тривалого часу будь-яких дій на ознайомлення з матеріалами справи, надання відзиву, пояснень, заявлення клопотань, укладення договору про надання правової допомоги тощо, не вчиняв. При цьому, апеляційний суд зауважує, що судову повістку про судове засідання, призначене на 02.11.2023 відповідач отримав 05.10.2023, тобто майже за місяць до проведення судового засідання. Однак його представник ознайомилась з матеріалами справи лише на передодні судового засідання 01.11.2023 та в цей день подала клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки відповідачу був наданий повний обсяг цивільних процесуальних прав, справа впродовж тривалого часу знаходиться в провадженні апеляційного суду, враховуючи категорію даної справи та процесуальну поведінку сторін в справі, апеляційний суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - Ковтун К.В. просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача - ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні була допитана неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у відповідь на запитання суду пояснила, що вона не спілкується з біологічним батьком, одного разу мама показувала його фото та двічі ОСОБА_3 бачила його у місті та два рази в судовому засіданні, але він не привітався. ОСОБА_3 зазначила, що вона не спілкувалась з ОСОБА_2 ні по телефону, на будь-яким іншим чином. У відповідь на запитання адвоката ОСОБА_3 пояснила, що має людину, яку знає з маленького віку та вважає його справжнім батьком (чоловік матері), якого вона пам'ятає з чотирьох років.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, пояснення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи, ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення батьківських прав та вказував у письмових поясненнях, що бажає спілкуватись з дитиною, однак позивач створює перешкоди, а тому має намір звернутись до органу опіки і піклування щодо встановлення днів і годин для зустрічі з дитиною. У своїй заяві від 20.06.2022 відповідач зазначив про те, що бажає надалі спілкуватися зі своєю дочкою та заперечує проти позову. Посилання позивача та його представника, навіть на наявну суму заборгованості по сплаті аліментів не може бути безспірною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно своєї дитини, що може призвести до негативних наслідків у майбутньому, як для батька, так і для дитини. Враховуючи процесуальну поведінку відповідача, з якої вбачається , що останній не байдуже ставиться до долі своєї дочки, суд відмовив в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 03.06.2009 (а.с. 7).
Відповідно до довідки № 1810 від 08.09.2021, виданої виконавчим комітетом Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (чоловік матері), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Раухівської селищної ради від 23.09.2021 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не відвідує її, не спілкується, взагалі не цікавиться життям дитини, що підтверджується довідкою Заводівського закладу загальної середньої освіти Раухвівської селищної ради, в якому навчається ОСОБА_3 . Батько, також, не підтримує доньку матеріально, що підтверджується довідкою Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). За 12 років ОСОБА_2 жодного разу не спілкувався з донькою. ОСОБА_2 на засідання дорадчого органу опіки та піклування не з'явився, але вдалося зв'язатися з ним за допомогою телефонного зв'язку. Під час розмови ОСОБА_2 повідомив, що кожен день він на роботі, з'явитися на засідання у нього не має часу і можливості та наголосив (у присутності усіх членів дорадчого органу) на тому, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав та в подальшому не бажає налагоджувати стосунки з донькою та брати участь у її вихованні. Відповідно до характеристики з місця навчання ОСОБА_3 батько дитини за весь період навчання жодного разу не поцікавився навчанням доньки. На підставі досліджених обставин орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 8-9).
Разом з позовною заявою позивач надала до суду розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, складений головним державним виконавцем Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управлення міністерства юстиції (м. Одеса) 08.09.2021 заборгованість ОСОБА_2 по виконавчому листу про стягнення аліментів № 494/308/18 від 14.01.2019 станом на 01.09.2021 складає 45 325,5 грн: заборгованість за 2018 - 9221,5 грн, за 2019 - 12 762,5 грн, за 2020 - 13 646,5 грн, за 2021 - 9695 грн (а.с. 10-11).
В процесі розгляду справи відповідач ОСОБА_2 надав розрахунок заборгованості по сплаті аліментів відповідно до якого станом на 01.09.2021 переплата по виконавчому листу складає 2531,54 грн (а.с. 26-27).
Відповідач в поясненнях, наданих суду першої інстанції вказував, що мати створює перешкоди в спілкуванні з дитиною та він має намір звернутися з письмовою заявою до органу опіки та піклування щодо висновку про встановлення днів та годин побачень з донькою (а.с. 32 оборот).
Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН згідно резолюції 1386 (ХІV) від 20 листопада 1959 року встановлено, що дитина потребує любові і розуміння та повинна зростати в умовах турботи, знаходитись під піклуванням і відповідальністю своїх батьків. Стаття 51 Конституції України встановлює для батьків обов'язок виховувати та утримувати своїх дітей до повноліття. Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» зобов'язує батьків виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя, праці, розвивати їх особистість.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частина 1 ст. 164 СК України визначає підстави для позбавлення батьківських прав, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», а саме в п. 15,16 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
За положенням п. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року із змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 21 грудня 1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Сімейні спори це категорія спорів, яка потребує уважного та ретельного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки відповідних доказів на підтвердження чи спростування таких обставин. Особливо вразливими є саме спори щодо позбавлення батьківських прав. Саме дитина та забезпечення її як найкращих інтересів має бути в центрі уваги при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Батьки в рівній мірі зобов'язані цікавитися життям своїх дітей та постійно приймати в ньому участь не зважаючи на те проживають вони разом з ними чи окремо. Мати та батько в рівній мірі несуть відповідальність за своїх дітей, за їх розвиток, забезпечення, створення належних умов для життя та навчання. При чому обов'язок участі у вихованні дитини не є суто формальним, а полягає у встановленні взаємозв'язків з дитиною, налагодження контакту, періодичного спілкування тощо.
КЦС ВС в своїй постанові від 10.11.2021 в справі № 390/1418/17 дійшов висновку, що у разі вирішення питання про позбавлення батьківських прав одного з батьків у зв'язку з ухиленням від виконання ним своїх обов'язків щодо виховання дитини, суд має брати до уваги найкращі інтереси дитини, ураховувати фактичні обставини справи такі, як інтеграцію дитини у нову сім'ю (у разі наявності таких обставин), прив'язаність дитини до нової сім'ї, сприйняття нового чоловіка матері/дружини батька дитини справжніми її батьками, бажання дитини зберегти цю сім'ю, а також відсутність зв'язків у дитини з тим із батьків, щодо якого вирішується питання про позбавлення батьківських прав. При цьому інтереси дитини превалюють над інтересами батьків, а тому завданням суду є встановлення справедливого балансу між ними.
За ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За обставинами даної справи відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт того, що відповідач приймає участь у вихованні дитини, цікавиться її життям, прагне налагодити контакт з дитиною. Посилання на створення матір'ю перешкод у спілкуванні з дитиною не підтверджуються жодними доказами, з відповідним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про встановлення порядку участі у вихованні дитини відповідач до суду не звертався. Бажання звернутися до органу опіки та піклування з заявою про встановлення порядку та способів участі у вихованні дитини не підтверджується належними доказами. Надання до суду заяви відповідача, адресованої до органу опіки та піклування без доказів відправки/отримання цієї заяви жодним чином не свідчать, що відповідач звертався до відповідного органу з такою заявою. Так само в матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач намагався встановити контакт з дитиною, звертався до суду чи органу опіки та піклування з заявами про встановлення порядку та способу участі у вихованні дитини до звернення до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав. Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто період протягом якого відповідач повинен був виконувати відповідні батьківські обов'язки, нараховує більше 14 років, проте жодного доказу, зокрема щодо спілкування з дитиною, крім письмової заяви самого відповідача, матеріали справи не містять.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанова КЦС ВС від 13.07.2022 в справі № 705/3040/18).
В суді першої інстанції стороною позивача заявлялось клопотання про допит в судовому засіданні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою від 20.12.2021 суд задовольнив вказане клопотання (а.с. 51). Однак, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 не була допитана та суд прийняв рішення по справі без заслуховування думки неповнолітньої ОСОБА_3 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Як було вище зазначено в судовому засіданні була допитана неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у відповідь на запитання суду пояснила, що вона не спілкується з біологічним батьком, одного разу мама показувала його фото та двічі ОСОБА_3 бачила його у місті та два рази в судовому засіданні, але він не привітався. ОСОБА_3 зазначила, що вона не спілкувалась з ОСОБА_2 ні по телефону, на будь-яким іншим чином. У відповідь на запитання адвоката ОСОБА_3 пояснила, що має людину, яку знає з маленького віку та вважає його справжнім батьком (чоловік матері), якого вона пам'ятає з чотирьох років.
Отже, в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтвердила, що не спілкується з ОСОБА_2 та вважає батьком іншу особу.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції представник органу опіки та піклування підтримала позовні вимоги та не заперечувала щодо позбавлення батьківських прав позивача. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не оскаржував. Будь-яких переконливих доводів щодо його необґрунтованості не наводив, так само як і не навів поважних причин неявки на засідання органу опіки та піклування, в якому вирішувалось питання позбавлення його батьківських прав.
З врахуванням вище наведених обставин справи, поведінку сторін в справі, пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висновок органу опіки та піклування, пояснення сторін в справі, положення діючого законодавства, роз'яснення судів вищої інстанції, акцентуючи увагу на забезпеченні якнайкращих інтересів дитини, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Апеляційний суд роз'яснює відповідачу, що згідно зі ст. 169 СК України він має право звернутися до суду з позовом про їх поновлення за умови виконання вимог ч. 4 ст. 169 СК України.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі обставини, які мають значення для справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суд першої інстанції та приймає нове про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Ковтуна Катерини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року - задовольнити.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Березівським РВ УМВС України в Одеській області 19.04.2005 року) батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішень
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда
Повний текст цієї постанови складений 16 листопада 2023 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк