Справа № 309/3179/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/723/20 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, розлученого, непрацюючого, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2020 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначено покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
13.09.2018 близько 18 години, ОСОБА_6 , знаходячись на подвір'ї багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту з малолітнім ОСОБА_8 , схопив останнього за ліву руку та, скрутивши її, повалив ОСОБА_8 на землю, тим самим спричинив потерпілому фізичний біль і при цьому не спричинив тілесних ушкоджень. Після чого, під час словесного конфлікту з ОСОБА_9 , яка, почувши крики свого малолітнього сина ОСОБА_8 , вибігла на вулицю, наніс ОСОБА_9 два удари правою рукою, затиснутою в кулак, в область голови, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_9 фізичного болю і при цьому не спричинив тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є умисне завдання удару, вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуваний вирок суду ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до постановлення несправедливого вироку. Зазначає, що в основу вироку суду лягли суб'єктивні домисли слідства та суду, які ґрунтувалися виключно на основі позиції потерпілого, тому судом порушено імперативну норму ч.3 ст.62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Просить суд, скасувати оскаржуваний вирок суду та виправдати ОСОБА_6 , у зв'язку із відсутністю в його діянні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що на його думку, дана справа розглянута в однобічному порядку, тому він з оскаржуваним вироком суду не згідний, оскільки не з'ясовано дійсних обставин справи, що призвело до ухвалення несправедливого вироку, просить суд, скасувати оскаржуваний вирок суду та закрити кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг та доповнень до них, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого та потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів провадження вбачається, що: обвинувачений та потерпіла сторона належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; відомостей про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду кримінального провадження на інший термін від обвинуваченого та захисника не надходило; апеляційний розгляд кримінального провадження неодноразово відкладався і кримінальне провадження уже тривалий час перебуває у провадженні апеляційного суду; прокурор не заперечувала щодо розгляду кримінального провадження без участі обвинуваченого та потерпілої сторони.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив отримані у передбаченому КПК України порядку докази в даному кримінальному провадженні, оцінивши їх в сукупності, зробив правильний висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, що повністю та об'єктивно стверджується зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами.
Як свідчать матеріали кримінального провадження судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого про те, що вирок суду є необґрунтований, оскільки відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 даного кримінального правопорушення та його причетність до цього, не ґрунтуються на матеріалах даного кримінального провадження та спростовуються доказами покладеними в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.
Відповідно до ч.1 ст.49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Судом першої інстанції встановлено, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 було вчинено 13 вересня 2018 року, також відсутні відомості про те, що ОСОБА_6 у період з 2018 по 16.11.2023 вчинив інше кримінальне правопорушення, не надані такі данні й суду апеляційної інстанції, а тому перебіг строків давності не переривався. Також, відсутні будь-які відомості про зупинення досудового чи судового провадження у зв'язку з ухиленням ОСОБА_6 від досудового розслідування або суду. Тому підстав вважати, що строки давності були зупинені, а отже вони на даний час не спливли, немає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення, зокрема, кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлені об'єктивні дані, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, які підтверджують, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України.
В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу на те, що на час апеляційного розгляду закінчився встановлений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КК України.
Так, відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не є реабілітуючою підставою, у зв'язку із чим необхідна згода на звільнення особи від кримінальної відповідальності, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
Оскільки відсутня така згода обвинуваченого ОСОБА_6 , апеляційний суд зобов'язаний звільнити особу від призначеного покарання за ч. 1 ст. 126 КК України на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, - змінити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 126 КК України на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвала набирає законної сили з моменту ї проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді