13.11.23
22-ц/812/1137/23
Провадження № 22-ц/812/1137/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2023 року м. Миколаїв
справа № 483/19/22
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 23 серпня 2023 року під головуванням судді Шевиріної Т.Д., повний текст судового рішення складений цього ж дня,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2022 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач зазначав, що 01 липня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. Підписуючи вказану Заяву, відповідач підтвердила свою згоду на беззастережне приєднання до Договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви розміщена на інтернет-сторінці Банку (www.oschadbank.ua), та укладення з банком Договору, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. Відповідно до укладеної заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу ( платіжної картки) Банк відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_2 в гривні на умовах тарифного плану «Мій комфорт» та для його користування оформив та видав клієнту банківську платіжку картку типу «Моя картка».
Згідно з Додатком № 1 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб "Умови користування кредитною лінією (кредитом)" в редакції, чинній на момент укладення сторонами Договору, максимальний розмір кредиту, що може бути встановлено клієнту відповідно до обраної ним програми кредитування, становить 250 000 грн. 00 коп. із платою за користування кредитом - процентною ставкою у розмірі 38 % річних. На виконання умов цього договору Банк надав відповідачеві кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок в розмірі 117 500грн.
Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов'язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що станом на 20 травня 2021 року складає 135 620грн 51 коп. з яких: 117 498 грн. 84 коп. - заборгованість за кредитом; 17727грн. 60 коп. - заборгованість за процентами; 0,72 грн. - заборгованість за комісією, 270 грн. 41 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу, 89 грн. 80 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентам, 33 грн. 14 коп. - інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам за користування кредитом.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 серпня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором станом на 20 травня 2021 року в розмірі 135 620 грн 51 коп., з яких: 117 498 грн 84 коп. - заборгованість по основному боргу, 17 727 грн 60 коп. - проценти за користування кредитом, 72 коп. - комісія за розрахункове-касове обслуговування, 270 грн 41 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу; 89 грн 80 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентам, 33 грн 14 коп. - втрати від інфляції та 2 270 грн 00 копійок судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначала, що у підписаній сторонами заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк пред'являючи вимоги про погашення кредиту просить у тому числі, крім тіла кредиту стягнути його складові, зокрема заборгованість за відсотками на поточну та прострочену заборгованість, пеню, штрафи обґрунтовуючи вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування з посиланням на копію договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) з додатками. Між тим, додана до позовної заяви копія договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) з додатками не містять підпису позичальника. Відтак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву. Надані позивачем правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Ощадбанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг і Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 753/6301/18. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками не підлягають задоволенню. Також вказує, що виписка по картковому рахунку, яка наявна в матеріалах справи не може бути належним доказом заборгованості за тілом кредиту та повинна досліджуватися у сукупності з іншими доказами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним доказом розміру заборгованості, не відображає реального руху коштів по картковому рахунку, оскільки реально отриманої відповідачем суми кредитних коштів від банку з моменту підписання кредитного договору вона не містить та його правильність перевірити неможливо.
В поясненнях на апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» просило залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 серпня 2023 року без змін.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, оскільки повністю узгоджуються з матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги не знаходять свого документального підтвердження та свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути виконання кредитних зобов'язань. Звертає увагу, що факти підписання заяви про приєднання не ставиться під сумнів представником відповідача, крім того у відзиві на позов не наведено жодних доводів відносно того, що відповідач скористалася своїм правом на відмову від отримання послуг. Отже відповідач була обізнана з Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, оскільки дані документи є додатком до договору ДКБО, та розміщені на офіційному сайті Банку. Вважає також, що вимоги апелянта про стягнення витрат на правову допомогу є абсолютно необґрунтованими і недоведеними, свідомо завищеними. Так, відсутні докази на підтвердження сплати апелянтом понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн (копії квитанції до прибуткового касового ордеру, довідки розрахунку та ін..). Зокрема, не можна вважати акт прийому-здачі наданих послуг до договору № 25/08/23 про надання правової допомоги від 25.08.2023 такими, що пов'язані саме з розглядом справи №483/19/22.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 625 ЦК встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вставлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що 01 липня 2020 року сторонами був укладений договір № 471254311/210619 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в межах кредитного ліміту в сумі 250000 грн під 38 % на період дії кредитної картки, а також сплати комісії за розрахункове-касове обслуговування, обов'язки за яким відповідачка виконувала неналежним чином, а тому існують підстави для стягнення з неї заборгованості у розмірі, що просить позивач.
Проте повністю погодитись з такими висновками колегія суддів не може з огляду на нижчевикладене.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 01 липня 2020 року сторонами був укладений кредитний договір № 471254311/210619, шляхом підписання відповідачкою ОСОБА_1 заяви про приєднання №471254311/210619 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.с. 9-10). У даній заяві відповідачка просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_3 в гривні на умовах тарифного пакету «Мій Комфорт», Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті Банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку (пункт 3.6.1.), а Банк зобов'язався відкрити вказаний рахунок та надати ОСОБА_1 платіжну картку типу «Моя картка» MasterCard Debit World PayPass (пункт 3.6.2.)
У пункті 5.1. Заяви про приєднання сторони погодили, що підписанням заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, яка є складовою Заяви про приєднання, ОСОБА_1 укладає з Банком Кредитний договір, ініціює одержання Кредиту на споживчі потреби та погоджується з умовами користування Кредитом відповідно до умов Договору та підтверджує укладення між нею та Банком Кредитного договору з істотними умовами кредитування викладеними в цій Заяві, у тому числі:
1) Картковий рахунок, на який встановлюється Кредит №UA943226690000026208001274243;
2) Максимальний розмір Кредиту 250 000 гривень;
3) Строк користування кредитом - до дати закінчення строку дії Платіжної картки;
4) Процентна ставка за Кредитом - фіксована; розмір процентної ставки за користування кредитними коштами (крім Грейс -періоду) - 38 % річних; процентна ставка за перевищення витратного ліміту по поточному рахунку (Несанкціонований овердрафт) - 60% річних;
5) Періодичність сплати процентів - щомісячно.
6) Розмір комісійної винагороди за зняття готівкових коштів, наданих в Кредит (розмір комісійної винагороди вказано згідно з Тарифами чинними на дату складання цієї Заяви) - 2,99% від суми таких коштів.
7) Орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення Договору - зазначені в Паспорті споживчого кредиту, що є Додатком 5 до Договору;
8) Порядок погашення Кредиту - щомісячно в розмірі, визначеному Умовами користування кредитною лінією, що є Додатком 1 до Договору.
Відповідачка не заперечувала факт підписання вказаної заяви про приєднання №471254311/210619 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), а також отримання нею платіжної картки № НОМЕР_4 з терміном дії до грудня 2024 року, за допомогою якої вона розпоряджалася кредитними коштами.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Ощадбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором. Факт користування кредитними коштами ОСОБА_1 не заперечувала та таке підтверджується випискою по рахунку відповідачки (а.с. 28-39).
Верховний Суд у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 201/5527/16-ц, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц дійшов висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 користуючись кредитними коштами відповідачка в порушення взятих на себе зобов'язань несвоєчасно та не в повному обсязі погашала кредитну заборгованість, останнє надходження коштів на її поточний платіж відбулось в грудні 2020 року.
Згідно з наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 20 травня 2021 року складає 135 620 грн 51 коп., з яких: 117 498 грн 84 коп. - заборгованість по основному боргу, 17 727 грн 60 коп. - проценти за користування кредитом, 72 коп. - комісія за розрахункове-касове обслуговування, 270 грн 41 коп. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу; 89 грн 80 коп. - 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентам, 33 грн 14 коп. - втрати від інфляції.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що згідно з наявними у справі доказами зобов'язання за кредитним договором відповідачкою належним чином не виконані, а тому відповідно до ст. 526, 611, 1054 ЦК України існують підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку тіла кредиту, процентів, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу та процентів і втрат від інфляції.
Разом із тим, при вирішенні даної справи в порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України суд з'ясував не всі фактичні дані, які мають значення для справи.
Так, погоджуючись із зазначеним позивачем розміром заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що з виписки по рахунку відповідачки вбачається, що така заборгованість збільшувалась за рахунок нарахованої Банком комісії за зняття готівки, тоді як узгодження саме таких умов кредитування підписана позивачкою заява про приєднання №471254311/210619 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) - не містить.
Отже висновок суду про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в розмірі 117 498 грн 84 коп. є помилковим, оскільки дана заборгованість підлягає зменшенню на суму нарахованої комісії, що згідно розрахунку Банку складала 2 783 грн 38 коп., а тому заборгованості по основному боргу, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 114 715 грн 46 коп.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої заборгованості з 135 620 грн 51 коп. до 132 836 грн 41 коп.
Доводи апеляційної скарги щодо неузгодження сторонами конкретних умов кредитування не заслуговують на увагу, оскільки суперечать матеріалам справи.
Так, у заяві ОСОБА_1 , підписаної нею власноруч, про приєднання №471254311/210619 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) процентна ставка за користування кредитними коштами зазначена. Зміст вказаної заяви також свідчить про узгодження сторонами строку користування кредиту, його розмір, строків сплати процентів та погашення кредитної заборгованості.
Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 753/6301/18 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у справі, що є предметом перегляду фактичні обставини є відмінними у порівнянні з обставинами справи № 753/6301/18.
За такого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого судового збору за позовну заяву: з 2 270 грн 00 коп. до 2 207 грн 10 коп.
Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з АТ «Ощадбанк» на користь відповідачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог скарги в розмірі 94 грн 30 коп.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 було надано договір про надання правової допомоги № 25/08/23 від 25 серпня 2023 року, укладеним між нею та адвокатом Гаращуком С.В. та Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11 вересня 2023 з описом наданих послуг та їх вартості, на загальну суму 20 000 грн. (надання відповідачу консультації з правових питань щодо справи в суді апеляційної інстанції - 1 година (2500 грн); опрацювання апеляційної скарги та матеріалів справи з метою вироблення можливих правових позицій для підготовки апеляційної скарги, написання апеляційної скарги - 5 годин (12500 грн); участь в судовому засіданні в Миколаївському апеляційному суді - 1 година (5000 грн).
Посилання АТ «Державний ощадний банк України» в запереченнях на апеляційну скаргу на відсутність доказів підтвердження сплати апелянтом понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію неодноразово висловлював Верховного Суд, зокрема у постановах у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Враховуючи, що справа розглядалась апеляційним судом без виклику учасників справи в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, то зазначені у вказаному Акті послуги з участі в судовому засіданні фактично не надавались, а тому повинні бути виключені з вартості витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача в розмірі 415 грн 00 коп., тобто відповідно до п. 3 ч. 2 статті 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 серпня 2023 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з 135 620 грн 51 коп. до 132 836 грн 41 коп. (сто тридцять дві тисячі вісімсот тридцять шість гривень сорок одна копійка), а також зменшивши розмір стягнутого судового збору за позовну заяву з 2 270 грн 00 коп. до 2 207 грн 10 коп. (дві тисячі двісті сім гривень десять копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 94 грн 30 коп. (дев'яносто чотири гривні тридцять копійок), а також витрати на правову допомогу в розмірі 415 грн 00 коп. (чотириста п'ятнадцять гривень), а всього - 509 грн 30 коп. (п'ятсот дев'ять гривень тридцять копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2023 року