ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 348/2292/23
Провадження № 3/348/1070/23
16 листопада 2023 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 03.03.2020, орган видачі 2621, РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
УСТАНОВИВ:
15.09.2023 о 23:07 год. в м. Надвірна по вул. Грушевського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Honda DIO 34" з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ААД № 125467 від 15.09.2023, відеозаписом, рапортом, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів про відмову, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 15.09.2023 - відмовився від проходження огляду та іншими матеріалами справи.
В судове засідання 01.11.2023 та 16.11.2023 ОСОБА_1 не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом відправлення судової повістки за місцем його проживання. Відповідно до повернутого до суду рекомендованого повідомлення, ОСОБА_1 отримав поштове відправлення, про що свідчить підпис на повідомленні.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП При розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Враховуючи, що ОСОБА_1 обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, судові повістки отримував, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом досліджено відеозапис подій, з оглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, оскільки останній керував транспортним засобом марки "Honda DIO 34" без номерного знаку та без мотошолому, причину зупинки йому було повідомлено, при наявності ознак алкогольного сп'яніння йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою «Драгеру» на місці зупинки чи в медичному закладі, на що останній відмовився. Процесуальні права йому було роз'яснено, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення та дачі пояснень відмовився. Протокол про адміністративне правопорушення було направлено йому за адресою проживання.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Відповідно до ст. 62 Конституції України Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В судовому засіданні сумнівів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у суду не виникає, всі докази суд вважає належними та допустимими, у зв'язку із чим вважає доведеним скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обтяжуючих обставин, із врахуванням характеру скоєного та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки останній посвідчення водія не отримував.
На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536 гривень 80 коп. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 23, 40-1, ч. 1 ст. 130, 251, 268, 283-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави (отримувач: ГУК в Ів.-Франк.об/Ів.-Фран.о/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37951998, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Номер рахунку (стандарт IBAN) UA148999980313070149000009001, Код класифікації доходів бюджету 21081300 (протокол про адміністративне правопорушення ААД № 125467 від 15.09.2023) без позбавлення права керування транспортними засобами .
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 536 гривень 80 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області О. Ю. Максименко