Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 758/6227/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/13178/2023
Головуючий у суді першої інстанції Якимець О.І.
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
16 листопада 2023 року місто Київ
Номер справи 758/6227/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянув у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подану представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною,на заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 26 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Якимець О.І., в приміщенні Подільського районного суду м. Києва,
УСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) у червні 2023 року звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що остання звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н від 13.01.2022, відповідно до якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карт рахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала відповідну кредитну картку, а у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 31 000,00 грн, що підтверджується вказаною вище довідкою.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
У поданій до суду позовній заяві позивач вказав, що він свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах кредитного ліміту. Однак, відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 14.02.2023 за нею утворилась заборгованість у загальному розмірі 30996,12 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 25292,68 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 5703,44 грн. Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань за укладеним Договором та відмовляється у добровільному порядку погасити наявну у неї заборгованість, позивач був змушений звернутись до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість та понесені судові витрати по справі.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25 292,68 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Дане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонами під час підписання заяви-анкети від 13 січня 2022 не погоджено розмір процентної ставки. Суд також критично оцінив витяг із Тарифів обслуговування кредитних карток, які також містять інформацію щодо різних кредитних продуктів, який відповідачем не підписано. Відтак, суд прийшов до висновку про те, що проаналізовані докази не містять чіткої інформації щодо відсоткової ставки, яка погоджена сторонами при укладенні договору шляхом підписання анкети-заяви та можливості її збільшення, ознайомлення із паспортом споживчого кредиту та його підписання не означає укладення договору про споживчий кредит.
Не погодившись із рішенням суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просив скасувати рішення суду у цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
В обґрунтування поданої скарги Банк вказував на те, що вирішуючи спір у даній справі та відмовляючи позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог. Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а остання його не повернула, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту враховуючи, що 13.01.2022 відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідно п. 2.1.1.3.1. заяви сторони на підставі ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України визначили цим договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів. Відповідно до п. 1.3 Заяви процентна ставка, відсотків річних 42,00 % - для карт Універсальна та 40,8 % - для карт Універсальна Gold. Таким чином, відповідач була письмово ознайомлена з умовами кредитування, в т.ч. і з розміром відсоткової ставки. Суд першої інстанції не звернув уваги, що в матеріалах справи є не лише Паспорт кредиту, але й підписана відповідачем заява про приєднання до умов та правил надання послуг, в якій зазначено розмір відсоткової ставки.
У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційних скарг здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, у відповідності до положень частин другої та п'ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Убачається, що рішення суду першої інстанції позивачем фактично оскаржується в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, нарахованими за користування кредитними коштами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що подана АТ КБ «ПриватБанк» апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції в частині оскарження не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, нарахованими Банком за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив із того, що докази подані позивачем не містять чіткої інформації щодо відсоткової ставки, яка погоджена сторонами при укладенні договору шляхом підписання анкети-заяви та можливості її збільшення, ознайомлення із паспортом споживчого кредиту та його підписання не означає укладення договору про споживчий кредит, а тому не можуть бути належними доказами погодження сторонами умов кредитного договору щодо відсоткової ставки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони в повній мірі відповідають зібраним по справі доказам та вимогам закону, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 13.01.2022 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі.
У заяві зазначено, що відповідач згідна із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До анкети-заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, а також заву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, Паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», у відповідності до підписаного між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору №б/н останній було надано кредитну картку: НОМЕР_1 (13.01.2022), зі строком дії картки до останнього дня грудня 2025 року (а.с.13).
Згідно довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір №б/н) останній 13.01.2022 було здійснено старт кредитного рахунку та встановлено кредитний ліміт у розмірі 31 000,00 грн. В подальшому такий ліміт неодноразово зменшувався, зокрема, 26.12.2022 зменшено до 0 грн (а.с.12).
У відповідності до наданого Банком розрахунку, заборгованість відповідача за договором №б/н від 13.01.2022, станом на 14.02.2023 становить 30 996,12 грн і складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 25292,68 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 5703,44 грн (а.с. 6-7).
Так, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відтак, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як убачається з матеріалів справи, у червні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.01.2022 у розмірі 30996,12 грн, що виникла станом на 14.02.2023 та яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 25292,68 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 5703,44 грн.
Судом установлено, що 13.01.2022 відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В даній заяві відповідачем заповнено розділи щодо її паспортних даних та місця проживання. В підписаній анкеті-заяві зазначено тип бажаних банківської картки (картка «Універсальна»), але не зазначено процентної ставки (типу, розміру тощо), умов про встановлення відповідальності за порушення зобов'язань за кредитним договором. Тобто, підписана анкета-заява не містить жодних відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору саме на тих умовах щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, що заявлені позивачем у своїй позовній заяві.
Так, пред'являючи вимоги про стягнення кредиту, банк просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.
АТ КБ «Приватбанк», в обґрунтування зазначених вимог, а саме щодо розміру та порядку нарахування вказаних відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.01.2022, посилався, зокрема, на витяг з Тарифів банку, на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», як на невід'ємні частини спірного договору, а також на довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Однак наданий витяг з Умов та Правил надання банківських послуг із сайту позивача належним доказом бути не може, незважаючи на те, що він підписаний позивальником. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що витяг з Тарифів банку, на який посилався Банк у своїй позовній заяві, також повинен містити підпис позичальника.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (січень 2022 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (червень 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19), за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду спору у подібних правовідносин.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві відповідача, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, окрім анкети-заяви, також підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а тому ознайомлена з основними умовами кредитування з використання кредитної картки, є безпідставними, з огляду на те, що вказаний документ не може свідчити про те, що саме з викладеними в ній умовами кредитування ознайомилася відповідач, підписуючи анкету-заяву від 13.01.2022.
При цьому, у зазначеному документі містить підпис особи без ініціалізації, не зазначено прізвище, ім'я та по батькові підписанта, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.01.2022, шляхом підписання анкети-заяви.
Аналогічні висновки були зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справі №710/344/18 (постанова від 02 вересня 2020 року) та № 207/345/20 (постанова від 26 травня 2021 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків районного суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками по кредитному договору №б/н від 13.01.2022 залишенню без змін.
Рішення суду першої інстанції в іншій частині вимог фактично не оскаржується, та відповідно судом апеляційної інстанції не переглядається.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не ухвалюється судове рішення про задоволення позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подану представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна