ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/28021/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №10006/03-16 від 16.03.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у переході з пенсії по віку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статей 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка з 07.03.2023 (з дня звернення про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника) з врахуванням виплачених сум.
Позов обґрунтований тим, 07.03.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення з пенсії по віку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, до якої було надано необхідні документи. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років при досягненні пенсійного віку у період з 01.01.2023 по 31.12. 2023, а страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяці 5 днів, якого недостатньо для переходу на пенсію по втраті годувальника.
Позивач, покликаючись на неправильне трактування відповідачами норм, які передбачають право на отримання пенсії по втраті годувальника, вважає рішення ГУ ПФУ у Київській області протиправним, просить його скасувати та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплатити призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статей 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка з 07.03.2023 (з дня звернення про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника) з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
17.10.2023 відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву, згідно якого ГУ ПФУ у Київській області заявлених позовних вимог не визнає, зазначає, що можливість призначення позивачу пенсії по втраті годувальника відсутня через те, що страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяці 5 днів, якого недостатньо для переходу на пенсію по втраті годувальника, оскільки згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж заявника має становити 30 років при досягненні пенсійного віку у період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
З врахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на позовну заяву від 25.10.2023 ГУ ПФУ у Волинській області заперечує проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з недостатністю страхового стажу позивача на момент подачі заяви про перехід на пенсію в разі втрати годувальника.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 20.03.2013 отримує пенсію по віку, яку їй призначено на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, з врахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №768-ХІІ.
07.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити її згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка, до якої було додано всі необхідні документи.
Чоловік позивача - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримував пенсію по інвалідності, захворювання, пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Так, за принципом екстериторіальності, дана заява була передана на розгляд до ГУ ПФУ у Київській області.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №10006/03-16 від 16.03.2023, яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по віку на пенсію в разі втрати годувальника з тих підстав, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років при досягненні пенсійного віку у період з 01.01.2023 по 31.12. 2023, а страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяці 5 днів, якого недостатньо для переходу на пенсію по втраті годувальника.
Вважаючи рішенням ГУ ПФУ у Київській області протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно частини третьої статті 4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, законом встановлено право вибору особи одного з виду пенсій.
Статтею 36 Закону №1058 встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою права визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
Таким чином, Закон №1058 передбачає, що для призначення особі пенсії по втраті годувальника має бути підтверджено відповідність цієї особи одному зі статусів, встановлених статтею.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення названої статті Закону №1058 не є відсильними, тобто, не містять в своєму змісті посилань на інші норми, які конкретизують застосування приписів статті 36 Закону №1058, тобто, стаття визначає вичерпний порядок підтвердження статусів, які надають право на призначення пенсії по втраті годувальника та не делегує будь-кому повноважень щодо визначення такого порядку.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За приписами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Частиною 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Відповідно до частини 4 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №1210).
Пунктом 11 цього Порядку передбачено, що розмір пенсії, призначеної відповідно до цього Порядку, не може бути меншим за розміри, визначені частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Мінімальний розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, становить, зокрема, на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними, визначаються відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом пункту першого частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як зазначалося, статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відноситься дружина померлого годувальника, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статті 26 Закону №1058-ІV.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, в редакції, яка діяла на момент виходу позивача на пенсію (2013 рік), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Разом з тим, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №768-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Так, для потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсійний вік зменшується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Таким чином, спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які є потерпілими від наслідків ЧАЕС є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №768-Х11.
Оскільки ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідчення № НОМЕР_1 , тому вік виходу на пенсію щодо неї було зменшено на 6 років.
Як вбачається з алгоритму розрахунку пенсії за віком, пенсію позивачу призначено з 20.03.2013 у віці 49 років, страховий стаж становить 26 років 4 місяці 5 днів.
За таких обставин, оскільки пенсію позивачу призначено на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV з врахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №768-ХІІ, тому ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії досягла пенсійного віку 60 років, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).
Виходячи зі змісту наведених норм, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику.
Як слідує із встановлених обставин справи, підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника був висновок відповідача стосовно відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-ІV.
Однак суд вважає такі доводи відповідача наслідком неправильного тлумачення Закону, оскільки, за приписами статей 26, 38 Закону №1058-ІV підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття як «страховий стаж» є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що прямо зазначено законодавцем у статті 36 названого Закону. Таким чином, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Суд зазначає, що пенсійний вік, встановлений законодавством, це вік, по настанні якого, людина може претендувати на виплату пенсії за віком. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не дає визначення поняттю «пенсійний вік». Тобто, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.
Стаття 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років і визначається як загальний пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок.
Враховуючи, що станом на час звернення позивача 07.03.2023 із заявою про перехід на інший вид пенсії позивач досягла віку 60 років, тобто пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, у розумінні приписів частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка, а тому мала і має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а дії відповідача-2, які виразились у прийнятті оскаржуваного рішення щодо відмови у переведенні ОСОБА_3 з пенсії по віку на пенсію в разі втрати годувальника з підстав недостатності у позивача страхового стажу суперечать приписам чинного пенсійного законодавства.
Статтею 2 та частиною четвертою статті 242 КАС України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідач-2, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію в разі втрати годувальника, діяв з порушенням матеріально-правових засад діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України, з огляду на що рішення ГУ ПФУ у Київській області від №10006/03-16 від 16.03.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у переході з пенсії по віку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника слід визнати протиправним та скасувати, а право позивача на отримання державного соціального забезпечення підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перевести ОСОБА_1 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , починаючи з 07.03.2023 та здійснювати виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що стверджується квитанцією від 13.09.2023 №463.
При цьому суд вважає, що судові витрати необхідно стягнути з ГУ ПФУ у Київській області, оскільки саме внаслідок прийняття ГУ ПФУ в Київській області спірного рішення були порушені права позивача.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від №10006/03-16 від 16.03.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинської області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , починаючи з 07.03.2023 та здійснювати виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський