ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/25460/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (далі -військова частина НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо не звільнення за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, зобов'язання прийняти рішення про звільнення позивача за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки позивача 12.03.2022 було призвано до лав Збройних сил України згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, з 24.02.2022 по даний час позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії, кулеметник.
02.07.2023 звернувся до відповідача з рапортом та відповідним пакетом документів про звільнення його з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, оскільки його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має третю групу інвалідності потерпілої від аварії на ЧАЕС та потребує постійної сторонньої допомоги. Крім того, повідомив відповідача про своє небажання продовжувати військову службу та просив звільнити його з лав Збройних сил України.
22.08.2023 відповідачу було надіслано адвокатський запит про надання інформації та вмотивованої відповіді щодо підстав відмови у звільненні позивача з військової служби по сімейних обставинах, на який листом від 26.08.2023 відповідач вказав, що Підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, регулюються пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Таким чином, немає правових підстав, щодо звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України ОСОБА_1 , так як ОСОБА_3 є особою з інвалідністю III групи.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-ХІІ за сімейними обставинами (у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю) неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, тому звернувся до суду з даним позовом
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідач 20.09.2023 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону України №2232-ХІІ позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку зазначені у статті 26 вказаного Закону. Зважаючи на те, що в Україні діє правовий режим воєнного стану, перелік підстав, за якими звільняються з військової служби військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зазначений у п. 2 ч. статті 26 Закону України №2232-ХІІ.
Підпунктом «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час воєнного стану, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи. Однак позивач надав документи, які вказують на те, що його дружина є особою з інвалідністю III групи. Інших підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби позивачем не надано.
Інших заяв чи пояснень по суті справи до суду від сторін не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Так, пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в органах, служба в органах влади АРК, органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.03.2022 призвано Ковельським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_2 . з 24.02.2022 по даний час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії, кулеметник.
02.07.2022 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби в запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
22.08.2023 командиру військової частини НОМЕР_1 було надіслано адвокатський запит про надання інформації про те чи розглянутий рапорт ОСОБА_1 від 02.07.2023 щодо звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ (за сімейними обставинами - у зв'язку з наявністю у дружини групи інвалідності); у випадку відмови у звільненні ОСОБА_1 зі служби надати мотивовану відмову із зазначенням причин такої відмови.
Листом від 26.07.2023 відповідач на адвокатський запит повідомив, що результатами розгляду рапорту та підтверджуючих документів було встановлено, що дружина ОСОБА_4 є особа з інвалідністю III групи. Підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, регулюються пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Таким чином, немає правових підстав, щодо звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України ОСОБА_1 , так як ОСОБА_3 є особою з інвалідністю III групи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 1 Закону України №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2Закону України №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як вже зазначалось судом ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України №2232-XII.
Відповідно до абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Системний аналіз абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність; 2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 19.09.2009 Троянівською сільською радою Маневицького району Волинської області.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №200784 від 05.04.2023 дружині позивача ОСОБА_2 , з 23.03.2023 встановлено ІІІ групу інвалідності довічно (захворювання визвано впливом аварії на ЧАЕС).
При цьому, суд зауважує, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №200784 від 05.04.2023 подавалася позивачем до рапорту від 02.07.2023.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ, оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що дружина позивача ОСОБА_2 не є особою з інвалідністю I чи II групи, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби, оскільки, як зазначалось вище, абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами - в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності вчинення бездіяльності щодо незвільнення позивача зі служби, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Таким чином, позивач має право на звільнення зі служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, а відтак незвільнення позивача на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» є протиправною бездіяльністю. Тому вимоги позивача в частині зобов'язального підлягають задоволенню в силу того, що вони є похідними від основних вимог, задоволення яких залежить від задоволення останніх (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність 6 прикордонного Волинського загону Державної Прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 14321661) щодо не звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Зобов'язати 6 Прикордонний Волинській загін Державної Прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський