Справа №760/15184/20
2-а/760/1432/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Щепановій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського батальйону №3 роти №3 Управління патрульної поліції в місті Києві сержанта поліції Хлівненка Дениса Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21 червня 2020 року серії ЕАМ № 2717712, винесену за частиною шостою статті 121 КУпАП у розмірі 170,00 грн.; провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП закрити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 21 червня 2020 року відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2717712 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП у сумі 170,00 грн., за те, що він керува в транспортним засобом «Chevrolet Camaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , без переднього державного номерного знака, чим порушив пункт 2.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
На місці зупинки ОСОБА_1 надав пояснення сержанту поліції ОСОБА_2 про те, що, вже на під'їзді до стоянки помітив, що передній номерний знак його автомобіля відпав. За неможливості самостійно встановити номерний знак, ним було прийнято рішення зупинити транспортний засіб у дозволеному для цього місці та тимчасово встановити відпавший передній номерний знак на лобовому склі, він був незакритий сторонніми предметами, не забруднений, а також таким чином, що дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів.
Надані пояснення інспектор поліції не врахував та виніс оскаржувану постанову, яка винесена з грубим порушенням норм законодавства, є такою що не ґрунтується на жодних доказах та не відповідає дійсності, оскільки в даному конкретному випадку, відповідач повинен був встановити відсутність його вини у вказаному правопорушенні, оскільки він не мав можливості встановити передній номерний знак самостійно.
Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП.
Просив позов задовольнити, а справі відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
14.07.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 16.07.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Шимко А.О. про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.
Ухвалою суду від 16.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського батальйону №3 роти №3 Управління патрульної поліції в місті Києві сержанта поліції Хлівненка Дениса Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків вказаного позову.
04.08.2020 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - Шимко А.О. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 07.09.2020 року судом було відкрито провадження у справі та розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачу та його представнику судом було надіслано копію ухвали суду від 07.09.2020 року. Відповідачу судом було надіслано копію ухвали суду від 07.09.2020 року та копію позовної заяви із додатками.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем копію ухвали суду від 07.09.2020 та копію позовної заяви із додатками було отримано.
14 серпня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивач дійсно керував автомобілем, на якому був відсутній передній державний номерний знак, що зафіксовано інспектором поліції в постанові. Оскаржувана постанова винесена відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.
Просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то сторони у судове засідання не викликалися.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною другою статті 55 Конституцій України та статтею 6 КАС України.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2020 року відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2717712 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП у сумі 170,00 грн, за те, що він керував транспортним засобом «Chevrolet Camaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , без переднього державного номерного знака, чим порушив пункт 2.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Факт керування позивачем транспортним засобом без переднього державного номерного знаку останнім не заперечується.
Проте позивач вказує, що державний номерний знак був пошкоджений під час руху, позивач не мав змоги закріпити його у встановленому ПДР місці, а тому залишив у салоні автомобіля під лобовим склом.
Статтею 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
За приписами п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З приводу доводів позивача про відсутність в його діях ознак правопорушення, суд зазначає наступне.
Частина 6 ст. 121 КУпАП встановлює, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом без переднього державного номерного знаку, чим порушив п. 2.9. ПДР України.
Згідно з пунктом 2.9.в. ПДР України водієві забороняється:
- керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
- не належить цьому засобу;
- не відповідає вимогам стандартів;
- закріплений не в установленому для цього місці;
- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Керуючись пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. ЗНАКИ НОМЕРНІ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» розроблені Технічним комітетом стандартизації «Дорожній транспорт» (ТК 80), прийняті та є чинними за наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 21.12.2019 №465 з 2020-03-16. Цей стандарт розроблено згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України на заміну ДСТУ 4278:2012.
Цей стандарт установлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування номерних знаків (далі знаки) для: транспортних засобів усіх типів, які призначено для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та підлягають державній реєстрації та обліку: автомобілів, автобусів, мопедів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, квадроциклів, трицикпів та інших прирівняних до них транспортних засобів, самохідних машин, причепів та напівпричепів; транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту; транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування: великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів. Дозволено закріплювати на транспортні засоби знаки, виготовлені згідно з попереднім виданням цього стандарту.
Так, відповідно до розділу 4 даного стандарту кількість знаків на ДТЗ (дорожніх транспортних засобах) повинна становити, зокрема, на автомобілях: два знаки.
Знаки на транспортні засоби встановлюються в передбачених конструкцією місцях, вказаних підприємством-виробником.
На виконання ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) на транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають встановленим вимогам. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.
Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 за №353/35975 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів» затверджено Вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та Єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів.
Зокрема, Розділом 8 вказаного Наказу (правила застосування знаків) визначено наступне:
Кількість знаків на транспортних засобах повинна становити:
- на автомобілях - два знаки;
- на тракторах, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машинах, сільськогосподарській техніці та інших механізмах - один знак;
- на мотоциклах, моторолерах, мотоколясках, квадроциклах, трициклах, прирівняних до них транспортних засобах, мопедах, причепах, напівпричепах - один знак;
- на великотоннажних транспортних засобах та інших технологічних транспортних засобах - один знак.
З вказаних норм вбачається, що на автомобілях необхідно встановлювати два державних номерних знаки.
Натомість, що не заперечується учасниками справи, на автомобілі під керуванням позивача був встановлений один державний номерний знак, який розміщувався позаду автомобіля. Номерний знак, який мав розміщуватися попереду, знаходився під лобовим склом автомобіля.
Як зазначено вище, ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами п. 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Із наведеного слідує, що п. 2.9. в ПДР забороняється керувати закріплений не в установленому для цього місці, тобто під лобовим склом.
Та обставина, що кріплення номерного знаку було пошкоджене під час руху не дає право особі продовжувати рух на такому транспортному засобі не закріпивши номерний знак в установленому для цього місці.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2794 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, законодавством обов'язок доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Керуючись ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вищевказане свідчить про порушення позивачем пункту 12.9.(в) ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 5-7, 9, 77, 139, 241-246, 252, 268, 271, 286 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського батальйону №3 роти №3 Управління патрульної поліції в місті Києві сержанта поліції Хлівненка Дениса Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 15.11.2023.
Суддя О.М. Букіна