СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/18171/23
пр. № 2/759/5054/23
06 листопада 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., представника позивача - Герасимової Т.І., представників відповідача - Тарасової Є.О., Карамелєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» про визнання протиправними та скасування наказів, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року адвокат Герасимова Т.І. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м. Києва про визнання протиправними та скасування наказів, в якому просила:
1.визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м. Києва від 19.05.2023 року № 98 в частині виведення з організаційної структури стоматологічні відділення у філії № 6 та в частині виведення зі штатного розпису посади, яку обіймала ОСОБА_1 ;
2.визнати протиправним та скасувати наказ від 18.08.2023 року № 359-к про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-стоматолога дитячого кабінету ургентної та планової стоматологічної допомоги дітям філії № 6 на 0,25 ставки.
3.визнати протиправним та скасувати наказ про створення спеціального фонду КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва у філії № 6.
Позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря- стоматолога дитячого стоматологічного відділення філії № 6 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва на 1,00 ставки.
Однак, з 21.08.2023 року її було переведено на посаду лікаря-стоматолога дитячого кабінету ургентної та планової стоматологічної допомоги дітям філії № 6 на 0,25 ставки згідно Наказу № 359-к від 18.08.2023 року, оскільки відповідачем було видано наказ № 98 «Про внесення змін до штатного розпису» про те, що у зв'язку з неефективною роботою стоматологічних відділень та неможливістю утримання працівників відділень за кошти підприємства, з метою оптимізації фінансових витрат, на підставі довідки (рапорту) від 05.05.2023 року про результати діяльності відділень, рівня виконання фінансових планів та аналізу витрат на заробітну плату працівників стоматологічних відділень підприємства, керуючись п. 3 ст. 64 ГК України та п. 1 ст. 40 КЗпП України прийнято рішення внести зміни до організаційної структури та штатного розпису КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва з 19.08.2023 року та вивести з організаційної структури стоматологічні відділення, в тому числі філії № 6, в якій працювала ОСОБА_1 , а також вивести зі штатного розпису посади лікаря-стоматолога дитячого та ін.
Вказала, що при ознайомленні з вказаним наказом ОСОБА_1 виразила свою незгоду з ним, оскільки вважала незаконною зміну істотних умов своєї праці, про що було зроблена відповідна відмітка, разом з тим наказом від 18.08.2023 року № 359-к ОСОБА_1 все ж таки було переведено кабінету ургентної та планової стоматологічної допомоги дітям, що є протиправним.
Зазначила, що відповідач є підприємством, що фінансується НСЗУ та уклало з ним відповідний договір, згідно умов якого (п.п. 8-15) - надавач зобов'язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів. Медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначенні в оголошенні про укладення цього договору, є невід'ємною частиною цього договору. Медичні послуги надаються відповідно до порядків надання медичної допомоги, затверджених МОЗ, з обов'язковим дотриманням галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я та в місцях надання медичних послуг, що зазначені у додатках до цього договору. Протягом строку дії цього договору кожне місце надання медичних послуг надавала, місце надання медичних послуг підрядників повинне відповідати державним санітарним нормам і правилам, ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з медичної практики, галузевим стандартам у сфері охорони здоров'я, вимогам примірних табелів матеріально-технічного оснащення. Надавач несе встановлену законом відповідальність за своєчасність, повноту та якість надання медичних послуг працівниками надавала та підрядниками. Факт порушення встановлених вимог медичного обслуговування населення підтверджується в установленому законодавством порядку. Цей договір є договором на користь третіх осіб - пацієнтів у частині надання їм медичних послуг надавачем. Пацієнт набуває прав на отримання медичних послуг, пов'язаних з первинною медичною допомогою, згідно з договором з моменту подання надавачеві в установленому законодавством порядку декларації. Пацієнт набуває прав на отримання медичних послуг, пов'язаних з іншими видами медичної допомоги, крім первинної медичної допомоги, згідно з договором з моменту звернення до надавала за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або лікуючого лікаря в порядку, встановленому МОЗ, або без такого направлення, якщо згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається.
Тобто, відповідач має певні права для організації медичної допомоги громадянам, а також - обов'язки, виконання яких має забезпечуватися шляхом розумної політики керівництва з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі, встановлених щодо реформування галузі, проте, сам керівник відповідача 16.05.2023 року повідомив Голові Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я, листом № 1049, що коштів на оплату праці наявному медичному персоналу у розмірах, визначених постановою КМУ від 13.01.2023 року № 28 «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я» вистачає.
Після чого, вже 19.05.2023 року з'являється наказ, в якому міститься інформація про недостатність фінансування та неможливість оплати відповідачем заробітної плати медичному персоналу, що стало причиною скорочення.
Тому, оскільки відповідачем не дотримана процедура скорочення, переведення, визначена нормами трудового законодавства України, позивачу не було запропоновано всіх наявних вільних посад в структурі відповідача, на які вона могла претендувати з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а змін в організації виробництва і праці на підприємстві не було, вважає свої права порушеними, що й послугувало підставою для звернення до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 31).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 36-37).
05 листопада 2023 року до суду надійшов відзив КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва на позовну заяву, в якому щодо позову заперечило та просило відмовити у його задоволенні за безпідставністю та недоведеністю, а також через неналежний спосіб захисту прав, обраний позивачем.
Щодо скасування наказу про створення спеціального фонду у філії№ 6, то зазначило, що на підприємстві відсутній наказ про створення спеціального фонду у філії № 6, тому не розуміло, що позивач просить суд скасувати.
Також, вказало, що у КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва з моменту його створення існувало госпрозрахункове відділення. Спеціальний фонд створений у КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва відповідно до п. 9 та п. 11 ч. 1 Постанови КМУ від 17.09.1996 року № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров'я та вищих медичних навчальних закладах».
Зазначило, що позивачу було запропоновано всі наявні посади та додані до попередження, проте вона відмовилась отримувати попередження з додатком, про що 09.06.2023 року був складений акт про відмову поставити підписи про ознайомлення з попередженням та додатком до нього.
Також, позивачу було направлено попередження разом із додатком 1 (переліка вакантних посад) на її електронну пошту, додатково було направлено рекомендований лист на поштову адресу: АДРЕСА_1 з попередженням та додатком до нього.
15.08.2023 року був складений акт, про відмову отримання додатку 1 до попередження з переліком вакантних посад, які були запропоновані працівникам, в тому числі позивачу на філії № 6 за адресою вул. Єфремова, 11.
Разом з тим, наказом № 359 від 18.08.2023 року позивача на підставі її заяви було переведено з стоматологічного відділення філії № 6 до кабінету ургентної та планової стоматологічної допомоги дітям філії № 6.
Вважає, що права позивача не порушувались. Позивач за власною добровільною згодою написала заяву про переведення(а.с. 51-58).
В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримала позовну заяву з підстав, що наведені у ній.
Представники відповідача заперечили щодо задоволення позовної заяви на підставі доводів, викладених у поданих ними заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.
Судом встановлено та не заперечно сторонами, що ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-стоматолога дитячого стоматологічного відділення філії № 6 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва на 1,00 ставки.
Наказом від 10.05.2023 року № 96 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва «Про створення кабінетів стоматологічної допомоги дорослим і дітям КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва» створено кабінети ургентної стоматологічної допомоги дорослим та ургентної, планової стоматологічної допомоги дітям. Наказано заступнику директора з економічних питань Іващенко О.О. внести зміни до штатного розпису; начальнику відділу кадрів Біленко Н.В. провести переведення працівників стоматологічних відділень відповідно до поданих заяв (а.с. 65).
Наказом від 19.05.2023 року № 98 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва «Про внесення змін до штатного розпису» внесено зміни до організаційної структури, зокрема, стоматологічного відділення № 6, виведено зі штатного розпису такі посади, серед яких, лікар-стоматолог дитячий - 1,25 шт. од.; наказано начальнику відділу кадрів Біленко Н.В. попередити працівників, які підпадають під скорочення, не пізніше ніж за два місці, та запропонувати їм переведення (за їх згодою) на іншу роботу в КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва, у разі наявності вакантних посад. У разі відмови від переведення або відсутності вільних посад підготувати документи для звільнення відповідних працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України; повідомити профспілковий комітет(а.с. 66-68).
09.06.2023 року ОСОБА_1 видано попередження про наступне звільнення з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, запропоновано переведення з 21.08.2023 року на вакантні посади (додані: лікар-стоматолог дитячий, 0,50 ставки) (а.с. 81-82).
09.06.2023 року був складений акт про відмову поставити підписи про ознайомлення з попередженням та додатком до нього (а.с. 83-84).
Згідно протоколу від 29.06.2023 року позивачу було направлено попередження разом із додатком 1 (переліка вакантних посад) на її електронну пошту, додатково було направлено рекомендований лист на поштову адресу: АДРЕСА_1 з попередженням та додатком до нього (а.с. 85-88).
15.08.2023 року складений акт, про відмову отримання додатку 1 до попередження з переліком вакантних посад, які були запропоновані працівникам, в тому числі позивачу на філії АДРЕСА_2 (а.с. 89-90).
17.08.2023 року ОСОБА_1 подано заяву про переведення на посаду лікаря-стоматолога дитячого кабінету ургентної, планової стоматологічної допомоги дітям на 0,25 ставки з 21.08.2023 року (а.с. 92).
Наказом від 19.05.2023 року № 98 КНП «КДЦ» Святошинського району м. КиєваОСОБА_1 за її заявою переведено з посади лікаря-стоматолога дитячого стоматологічного відділення філії № 6 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києвана посаду лікаря-стоматолога дитячого кабінету ургентної та планової стоматологічної допомоги дітям на 0,25 ставки з окладом 2 134,28 грн. (а.с. 91).
Щодо визнання протиправним та скасування наказу Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Святошинського району м. Києва від 19.05.2023 року № 98 в частині виведення з організаційної структури стоматологічні відділення у філії № 6 та в частині виведення зі штатного розпису посади, яку обіймала ОСОБА_1 .
Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною 2 ст. 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.01.2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06.02.2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12.06.2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28.04.2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Тому, суд надходить до висновку про те, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав не є належним способом, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
Разом з тим, судом перевірено доводи позивача з даного приводу, однак, невідповідності їх чинному законодавству України не встановлено, а позивачем їх наявність недоведена доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу від 18.08.2023 року № 359-к про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-стоматолога дитячого кабінету ургентної та планової стоматологічної допомоги дітям філії № 6 на 0,25 ставки
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із частиною другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Докази у справі достовірно вказують на те, що у відповідача мало місце скорочення штату працівників. Доказів на підтвердження зворотного не надано.
Отже, у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме - скорочення штату працівників, позивач попереджалась про наступне вивільнення за два місяці, пропонувалися усі вакантні посади, що були на підприємстві.
Тому, суд надходить до висновку про відсутність порушення відповідачем процедури скорочення.
Доводи позивача про те, що відповідач не здійснив працевлаштування позивача на одну із посад, які відповідали її кваліфікації, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Верховний Суд у постанові від 01.09.2020 року у справі № 755/6539/18 вказував, що законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов'язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади.
Нормами чинного трудового законодавства, а саме частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач у відповідності до вимог статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, було запропоновані позивачу вакантні посади.
Отже, протягом періоду попередження позивачу запропоновано у повному обсязі всі вакантні посади, які були наявні на підприємстві протягом всього періоду попередження працівника.
Разом із цим, 17.08.2023 року ОСОБА_1 подано заяву про переведення на запропоновану вакантну посаду лікаря-стоматолога дитячого кабінету ургентної, планової стоматологічної допомоги дітям на 0,25 ставки з 21.08.2023 року.
Врахувавши, що від працівника була отримана згода на зайняття запропонованої вакантної посади, наказом від 19.05.2023 року № 98 КНП «КДЦ» Святошинського району м. КиєваОСОБА_1 за її заявою переведено з посади лікаря-стоматолога дитячого стоматологічного відділення філії № 6 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києвана посаду лікаря-стоматолога дитячого кабінету ургентної та планової стоматологічної допомоги дітям на 0,25 ставки з окладом 2 134,28 грн.
Таким чином, суд надходить до висновку про те, що за встановлених у справі обставин, не вбачається підстав для висновку, що роботодавцем не дотримано вимог трудового законодавства України при винесенні оскаржуваного наказу.
Тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу про створення спеціального фонду КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва у філії № 6
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізовані ознаки позову) являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування даної вимоги.
Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові в цій частині. Позивачем не вказано, чим саме відповідач порушив її права.
Заявляючи вимогу про визнання про визнання протиправним та скасування наказу про створення спеціального фонду КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва у філії № 6, позивачем не доведено наявності такого наказу, відповідач заперечує факт існування такого наказу на підприємстві.
Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження даної позовної вимоги, через що остання також задоволенню не підлягає.
Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову та доводи заперечень, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування, і за таких умов заявлений позов не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Питання судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.О. Горбенко