Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/11875/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року місто Київ
Слідча суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", про скасування арешту нерухомого майна (в порядку ст. 174 КПК України)
УСТАНОВИВ:
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", звернулась до слідчої судді з клопотанням про скасування арешту майна, а саме з земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,02 га. Клопотання обґрунтовує тим, що в рамках кримінальної справи № 07-4990 старшим слідчим в ОВС ГСУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 було винесено постанову про накладення арешту від 19 травня 2006 року на земельну ділянку площею 0,02 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Також, слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 було винесено постанову про заборону відчуження майна від 22 лютого 2006 року на земельну ділянку площею 0,02 га, розташованої по АДРЕСА_1 .
У червні 2023 року Банк звернувся до органу розслідування Подільського УП ГУНП у м. Києві де знаходиться кримінальне провадження № 120130000000000161 від 28.01.2013 (кримінальна справа № 07-4690) з заявою про скасування арешту майна та отримали лист від 27.07.2023 року за вих. №14230/125/53-2023 від Подільського УП ГУНП у м. Києві з повідомленням, що 28.01.2013 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за №120130000000000161 винесена постанова про зупинення досудового розслідування, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України, з приводу чого були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Адвокат подала до суду уточнення до клопотання про скасування арешту майна, розгляд справи просила здійснювати за її відсутності, вимоги клопотання підтримала в повному обсязі з урахуванням уточнень.
Уповноважена особа Подільського УП ГУНП у м. Києві до суду не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомляється належним чином.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя ознайомившись з матеріалами клопотання, доказами доданими до нього, дійшов наступного висновку.
Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 від 22.02.2006 в рамках кримінальної справи № 07-4690 накладено заборону відчуження земельної ділянки площею 0,02 га, розташованої по АДРЕСА_1 , що рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 передана ОСОБА_6 в довгострокову оренду на 10 років до прийняття законного рішення в кримінальній справі.
Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 від 19.05.2006 в рамках кримінальної справи № 07-4690 накладено арешт на на земельну ділянку площею 0,02 га, розташованої по АДРЕСА_1 , що рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 передана ОСОБА_6 в довгострокову оренду на 10 років о прийняття законного рішення в кримінальній справі.
Окрім цього, як вбачається з доданих до клопотання документів, 28.06.2023 Банк звертався до Подільського УП ГУНП у м. Києві із заявою про скасування арешту майна. Однак, відповідно до відповіді Подільського УП ГУНП у м. Києві від 27.07.2023 № 14230/125/53-2023, повідомлено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за №120130000000000161 винесена постанова про зупинення досудового розслідування, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України, з приводу чого були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Та роз'яснено, що, що згідно Глави 17 КПК України, вирішення питання про накладення чи скасування арешту майна, входить до компетенції слідчого судді, суду, рішення щодо скасування арешту майна, здійснюється, відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, арешт на майно накладено у 2006 році старшим слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві, тобто арешт на майно накладався під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.
Відповідно до п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в чинній редакції 2012 року), запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19 роз'яснено, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 7 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).
Крім того, питанням щодо звільнення нерухомого майна з-під арешту накладеного в межах кримінальної справи на підставі КПК України 1960 року досліджував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №755/16129/21, провадження № 61-6587св22, та зробив висновок, що у випадку арешту майна, накладеного за правилами КПК України1960 року та не знятого за цим кодексом після закриття кримінальної справи, такий арешт знімається у порядку кримінального судочинства.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, за п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, зі змісту якої вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, за винятком обмежень, установлених законом. Дана стаття гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що, станом на час розгляду клопотання в суді, представником власника майна, доведено наявність правових підстав передбачених ст. 174 КПК України щодо скасування арешту.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий/прокурор зобов'язані довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 98, 170-174 КПК України, слідча суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", про скасування арешту нерухомого майна (в порядку ст. 174 КПК України) - задовольнити;
Скасувати арешт майна, який накладений постановою слідчого ОВС ГСУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 від 19 травня 2006 року по справі №07-4690, а саме: на земельну ділянку площею 0,02 га, розташованої по вул. Симона Петлюри (Комінтерну), 20 літера «Г» у Шевченківському районі м. Києва;
Скасувати заборону відчуження майна, яка накладена постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 від 22 лютого 2006 року по справі №07-4690, а саме: на земельну ділянку площею 0,02 га, розташованої по вул. Симона Петлюри (Комінтерну), 20 літера «Г» у Шевченківському районі м. Києва;
Ухвала оскарженню не підлягає.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1