ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/4262/23
Провадження № 1-кп/210/568/23
УХВАЛА
іменем України
13 листопада 2023 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участь у судовому розгляді: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачена ОСОБА_4 , захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 06 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041710000737,-
УСТАНОВИВ:
На розгляді в Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Адвокат ОСОБА_5 та обвинувачена просили змінити запобіжний захід.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_6 просив суд змінити обвинуваченій запобіжний захід на домашній арешт, оскільки остання має постійне місце проживання і ніколи не порушувала домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_4 також підтримала свого захисника, зазначила, що має бабусю похилого віку і за нею взагалі немає кому доглядати.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, доводи захисника та обвинуваченої, прийшов до наступних висновків.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком дії 17 листопада 2023 року.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії).
При оцінці ризику переховування, в контексті вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 чи його зміну, суд враховує той факт, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема відсутністю міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачена не має неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю на своєму утриманні, а також соціальне та матеріальне становище ОСОБА_4 яка офіційно не працевлаштована та немає доходів, що остання може переховуватись як у межах території України, так і покинути її шляхом перетину державного кордону на території, що не контролюється державними органами через військову агресію РФ.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченої не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, на що посилається прокурор, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні та ОСОБА_4 неодноразово судима, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.
За вчинення вказаного кримінального правопорушення законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, кількості епізодів, які інкримінуються обвинуваченій, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання останньою винною у інкримінованих злочинах, обвинувачена може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у випадку визнання її винною у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В той же час, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , а так само й покарання, яке може бути призначено, з урахуванням особи обвинуваченої, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу ризики.
Суд частково погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із кількості інкримінованих епізодів кількості судимостей у обвинуваченої.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця, тобто до 11 січня 2024 року.
Доводи захисника про відсутність ризиків, які б безпосередньо вказували на можливість втечі обвинуваченої та/або вчинення нового злочину спростовуються даними про особу підозрюваної, яка не має міцних соціальних зв'язків оскільки незаміжня, утриманців не має, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих обставин, які б могли запобігти переховуванню останньої від органів досудового розслідування та суду; маючи середньо-спеціальну освіту ніде не працювала і не працює, а отже не має постійного, законного джерела доходу, у період з 2006 по 2022 роки вісім раз притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів проти власності, на даний час має сім не знятих і не погашених в установленому порядку судимостей, вчинила злочин у період відбуття покарання з іспитом строком.
Щодо альтернативного заходу.
Суд вважає слушними доводи обвинувачної щодо застосування альтернативного запобіжного заходу, а саме визначення розміру засави.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ у справі "Істоміна проти України" зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчий суддя визначає розмір застави «…з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду при скасуванні ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, та застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , альтернативний захід не визначався.
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
У випадку ігнорування факту завідомої непомірності застави для особи судом спотворюється сутність запобіжного заходу, яка призводить до безальтернативності тримання під вартою, через реальну неможливість внесення особою застави і може свідчити про елементи тиску на неї з боку сторони обвинувачення для досягнення результату протилежного від легального об'єктивного встановлення істини змагальними процесуальними засобами.
У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру..
Зважаючи на природу та обсяг злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та необхідність забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду, відсутність ризику впливу на свідків знищення доказів, а так само й майновий стан обвинуваченого, який не має доходів, суд вважає, що розмірзастави на рівні 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80520,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області, забезпечить належну поведінку обвинуваченої.
У разі внесення засави, суд покладає на обвинувачену обов"язки, визначені у частині 5 статті 194 КПК України
Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 11 січня 2024 року включно.
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про визначення розміру застави - задовольнити.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави, а саме: 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80520,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області:
код отримувача (код за ЄДРПОУ)-26239738, МФО-820172, рахунок отримувача UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Київ, призначення платежу - застава.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні обов'язки на підставі частини 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;
-утримуватися від спілкування зі свідками в зазначеному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію даної ухвали направити до ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)".
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору, захиснику.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 14 листопада 2023 року та проголошення 14 листопада 2023 року об 15 год. 15 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1