ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/6257/22 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення ОСОБА_1 пенсійних виплат відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати відповідача відновити ОСОБА_1 виплату пенсійних коштів відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з часу припинення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції помилково поєднав в єдине норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про статус суддів», в той час, як відповідач з початку виплати довічного грошового утримання судді у відставці протиправно припинив виплату позивачу пенсійних нарахувань як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судді у відставці може виплачуватись або пенсія, або щомісячне довічне грошове утримання та законодавство не передбачає можливості одночасного отримання і пенсії і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення восьмої сесії двадцять першого скликання Київської обласної Ради народних депутатів від 10.01.1992 наказом начальника управління юстиції виконкому Київської обласної Ради народних депутатів від 13.01.1992 №9 позивача зараховано до виконання обов'язків народного судді Миронівського районного суду з 14.01.1992 (а.с.9).
З 08.09.2010 позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №360169 (а.с.8).
Згідно з довідкою про доходи №2726834643778715 (без дати) позивачем отримувалась пенсія по інвалідності (а.с.12).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.05.2017 №1212/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Миронівського районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.10).
Наказом голови Миронівського районного суду від 06.06.2017 №13/К позивача відраховано зі штату суду (а.с.11).
У зв'язку з виходом ОСОБА_1 у відставку, йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», та припинено виплату пенсії по інвалідності.
За наслідками звернення позивача щодо припинення виплати йому пенсії по інвалідності, листами від 12.05.2022 №1000-0202-8/43633 та від 13.06.2022 №3717-7188/Р-02/8-1000/22 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для одночасної виплати позивачу пенсії по інвалідності та щомісячного довічного грошового утримання (а.с.13-14).
Вважаючи припинення виплати пенсії по інвалідності протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачу може бути призначено або щомісячне довічне грошове утримання, або пенсію по інвалідності за його вибором.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з п.2 ч.1 ст.8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом (ч. 2 ст. 8 Закону № 1058-ІV).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період перебування на посаді судді, перебував на пенсійному обліку і отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
При цьому, ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка врегульовує питання щодо видів державних пенсій, за цим законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, дія ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може поширюватися на спірні правовідносини лише у випадках, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначена імперативна норма щодо призначення пенсії, яка не містить будь-яких винятків щодо такого призначення.
Отже, позивачу може бути призначено або щомісячне довічне грошове утримання, або пенсія по інвалідності за його вибором.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 19 серпня 2021 року у справі №369/2234/17, від 13 вересня 2021 року у справі №311/754/17 та від 20 вересня 2021 року у справі № 334/55/17, який підлягає застосуванню при вирішення спірних правовідносин.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції Верховного Суду, яка була вірно застосована судом першої інстанції, враховуючи, що правовідносини, які розглядаються в рамках даної справи, є ідентичними тим, що розглядались Верховним Судом та яким надано правову оцінку у наведених вище рішеннях суду касаційної інстанції.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості одночасного отримання пенсії (призначеної за будь-яким Законом України) та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що свідчить на користь необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 14 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма